Відомий глухівський історик Валерій Бєлашов з колегами на початку 1990-х років документально довів те, що Глухів було засновано наприкінці десятого століття, як один із центрів Русі-України. Цей факт став поштовхом для святкування 1000-ліття Глухова у вересні 1992 року. Про це говорили на зустрічі за круглим столом «Глухів – столиця гетьманської України (від перших поселень до сучасності)» у міській публічній бібліотеці.

У чому суть

До читального залу завітали відомі глухівчани: колишній міський голова Глухова та заступник глави Сумської облдержадміністрації Микола Деркач, колишній секретар Глухівської міської ради Валентин Солдатов, колишній генеральний директор Національного заповідника «Глухів» Сергій Слесарєв, товариш та одногрупник Петро Сидоренко, директор бібліотеки Тамара Привалова та дружина історика Олена Бєлашова, а також освітяни, краєзнавці та жінки-волонтери глухівського відділення ВБО «Турбота про літніх в Україні»

Захід спогадів розпочався із перегляду фільму, підготовленому аспірантом кафедри історії, правознавства та методики навчання Дмитром Бабенком та випускницею Глухівського національного педагогічного університету імені О. Довженка Єлизаветою Нещимною. Присутні, завдяки демонстрації інженером комп’ютерником Ярославом Трофименком, поринули у життєпис історика Валерія Івановича Бєлашова (1949-2022).

Значний інтерес викликала виставка світлин-спогадів про тисячоліття Глухова та представлені книги історика Валерія Івановича Бєлашова, підготовлена завідувачкою відділу обслуговування Глухівської бібліотеки Ніною Шубніковою.

Товариш Валерія Івановича по навчанню Петро Сидоренко звернув увагу, що Валерій Бєлашов, як охоронець історичної пам'яті був наділений усвідомленнями і гордістю важливої місії: Відродження слави забутих столиць, як уродженець однієї з них – славного Глухова. Він є зразком відданої любові до малої батьківщини, що позначає щонаймасштабніший вимір людяності душевності людини. І в цьому весь він у принциповому підході до справи в чуйному становленні до колег, вимогливості до знань студентів.

Далі Микола Андрійович Деркач пригадав, що вже 33 роки пройшло, як «наша гетьманська столиця відзначила свій 1000-літній ювілей. Це було видатне свято, що почалося біля водонапірної вежі, яка є символом міста. Його проводили на стадіоні «Дружба», який був переповнений жителями міста та району. Глядачі (а це – величезна кількість гостей з Києва та з інших міст України) переглянули театралізовану композицію «Від Шевченківських днів до сьогодення». Глухів причепурився до цього свята: були приведені до ладу архітектурні пам'ятники і будинки в центрі міста. Це був перший масштабний крок для подальшого впорядкування і розвиток міста. Завдяки тисячолітньому ювілею на Глухів звернули увагу в уряді України, зокрема, в міністерстві культури і наш рідне місто почало відроджуватися реставрували: Глухівський міський краєзнавчий музей, Київська фортечна брама. Також встановили скульптурну композицію пам'ятник Тарасу Шевченку та пам'ятники композиторам Максиму Березовському та Дмитру Бортнянському, а, найголовніше, в місті перед підключенням до природного газу, були перериті вулиці, де прокладались труби. Їх не вистачало, дуже важко було їх придбати. Але, канули в історію котельні на мазуті й з'явився довгоочікуваний газ і жителі міста отримали повноцінну цивілізацію. Всього було відреставровано 52 об'єкти та виділялися кошти спортивне обладнання для Глухівської ДЮСШ та на скульптурно-спортивні заходи.

Присутні на зустрічі прийшли до спільної думку, що наше рідне місто було, є і буде розвиватися після війни. Низький уклін героям, які захищають нас і наше місто та низький уклін до землі тим, кого вже нема серед нас. Слава Україні та Героям!

Авторка: Олена Бєлашова

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp