Ввечері 18 листопада 2024 року Глухів засинав, не знаючи, що прокинеться в жалобі. Майбутня ніч стала найтрагічнішою для міста з початку повномасштабної війни. Два удари безпілотниками «Шахед» по гуртожитку медичного коледжу забрали життя дванадцятьох мирних жителів — усі вони були переселенцями з прикордонних сіл Есманської громади. Ми зібрали свідчення очевидців, експертів та правоохоронців, аби з’ясувати, чи був цей удар випадковим — чи прицільним воєнним злочином.
Мирні – під прицілом
О 23:20 після початку комендантської години, коли всі вже були вдома, в місті пролунав потужний вибух. За кілька хвилин – ще один.
«Приліт Шахедів чуло все місто, я фактично через 15 хвилин після прильоту другого Шахеду був на місці. Там розбирали завали, ми всі приймали у цьому участь – допомагали витягувати людей. Було сподівання, що ми хоч одну родину врятуємо. Тільки ми починали розбирати завали, як знову Шахеди летіли над містом, знову тривога, знову кричали «в укриття». Так було разів 4-5 за ніч», – згадує голова Есманьської громади Сергій Мінаков.
Як з’ясувалося потім, під завалами п’ятиповерхівки опинилися дванадцятеро людей, всі вони були переселенцями з прикордонних сіл Есманської громади. В Глухові вони сподівались знайти прихисток від щоденних обстрілів.
«Загинуло 12 із 36 мирних мешканців, які перебували в гуртожитку. У Глухові було визначено декілька місць, де мали розмістити евакуйованих переселенців. У тому числі був і гуртожиток медичного коледжу. Люди були з прикордонних населених пунктів: з Уланового, Пустогороду, Суходолу, Студенка та Кучерівки. Загинула повністю одна родина: це двоє дітей, всі інші – люди різного віку», – додає Сергій Мінаков.
Загинула Тетяна Чала з села Уланове та її двоє синів – 20-річний Василь Нестерчук і семирічний Нікіта Чалий. З цього ж села не стало Світлани Орлової та Михайла Харченка, який приїхав у місто за продуктами для себе та односельців. Мав переночувати в гуртожитку, а вранці повернутися додому. Під завалами загинули Тамара Верещагіна та її син Володимир Верещагін із села Суходіл, а також 83-річна Марія Гейко. Обстріл забрав життя матері та сина – Марії та Миколи Волончуків із села Кучерівка. Загинула також жителька села Студенок – 49-річна Тетяна Лисенко.
Досі вважається зниклою безвісти Лідія Родителєва-Процик з села Пустогород, яка в ту ніч перебувала у гуртожитку. Рятувальники знайшли тіло під завалами, але його було неможливо опізнати.
«На сьогодні йдуть експертизи, поки офіційного підтвердження немає, але ми розуміємо, що це саме ця людина», – зазначає голова громади.
Пропаганда рф проти слів очевидців
Відразу після удару російські телеграм-канали спробували перекласти вину за загибель людей на українських військових. Росіяни стверджували, що по гуртожитку вдарили не Шахеди, а ракета ППО.
Втім це спростовують мешканці гуртожитку, яким вдалось вижити. Зокрема, Сергій Могила каже, що чув саме звук Шахеду, до того ж безпілотників було двоє, що унеможливлює помилку.
«Це був Шахед, другий раз сильно бахнуло, а от перший кинули «слабенько». Дружина моя в іншій кімнаті була і теж перший сон бачила. Як вибухнуло, ми вибігли в коридор і тоді другий раз бахнуло – повилітало вже все повністю. Тільки ж з сіл людей прилаштували, дали їм кімнати».
Навпроти гуртожитку знаходяться дві лікарні, які також були пошкоджені від вибухів, – розповідає глухівчанка Наталія Лутченко.
«Я працювала в нічну зміну, у нас на лікуванні перебувають люди з порушеннями психіки. Коли почула Шахед, крикнула пацієнтам швидко виходити з палат і лягати – всі полягали на підлогу, а тоді пролунав вибух. У нас повідкривалися всі вікна, але пацієнти всі живі й цілі. Тоді почули другий вибух, слідком за першим, і ми бігом спустилися до підвалу».
Чому атака в Глухові порушує міжнародне право
Менеджер із документування воєнних злочинів спілки «Освітній дім прав людини у Чернігові» Ярослав Кирієнко говорить, що у діях російських військових є всі ознаки воєнного злочину, адже цивільні захищені міжнародним гуманітарним правом.
«Якщо ми говоримо про місце скупчення переселенців, то ця споруда підпадає під захист Міжнародного гуманітарного права і бити по таких спорудах, відповідно, не можна. Хоч ми знаємо, що Шахед не є класичною високоточною зброєю, але він досить чітко ведеться засобами електронної комунікації на ціль. Тобто, заздалегідь перед вильотом оператор чи той, хто керує, хто наводить, хто вводить координати, він знає точку, куди цей Шахед має влучити. Треба розуміти, що при підготовці до удару російські військові мали знати, що знаходиться на цьому місці. І якщо ми говоримо про те, що це густо населений район, що це центр міста, що це нічний період часу – це говорить про те, що напад був спрямований саме на цей об'єкт. І відповідно, постраждало цивільне населення, а не військове: ми бачимо оперативні відео, коли там ще немає навіть ДСНС, а вже місцеве населення допомагає вибратися людям з-під завалів, якось там допомогу надає постраждалим, то там зовсім не видно ніяких військових і з впевненістю можна говорити, що це цілеспрямований напад саме на цивільне населення».
Ярослав Кирієнко додає, що міжнародне гуманітарне право досить залежне від мети й цілей сторін, що воюють.
«Ми не можемо чітко розуміти мету і ціль росії. Ми можемо тільки розмірковувати над тим, навіщо вони це зробили, якою була ціль нападу. Але з аналізу десятиліття війни з росією ми вже бачимо, що напади на цивільне населення для російських військових не є чимось забороненим, вони це роблять, і роблять систематично. Однією з причин може бути бажання змусити населення виїхати з країни, зокрема, виїхати з тих територій, де вони ведуть активні бойові дії й спричинити тим самим тиск на політичне керівництво країни для того, щоб країна пішла на поступки для капітуляції чи прийняття якихось рішень на користь рф. Тому моя думка, що це був воєнний злочин».
За словами експерта, якщо українським правоохоронцям не вдасться визначити конкретних виконавців цього злочину, відповідати за нього буде покладене на військово-політичне керівництво росії.
«Якщо не встановлені відповідні виконавці, відповідні підрозділи, то ми розуміємо, що ці підрозділи не самостійно приймають рішення випускати ці ракети, Шахеди, Герані по Україні. Вони отримують на це вказівку від військового керівництва. Відповідно, відповідальність лежить на керівництві. Навіть якщо підлеглі помилилися, то відповідальність все одно лежить на керівництві».
Винним може загрожувати довічне ув’язнення
Справу про удар по глухівському гуртожитку зараз розслідують слідчі Служби безпеки України під процесуальним керівництвом Прокуратури Сумської області. Вони відкрили провадження за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України – це порушення законів та звичаїв війни, що спричинили загибель людей. Цією статтею передбачено й довічне позбавлення волі.
«Зібрано достатньо вагомі докази того, що ворог застосовував саме безпілотники типу Шахед-136/Герань-2. При цьому вони були запущені з різних напрямків, але поцілили в одну будівлю. Відтак, з огляду на наявні дані, це була умисна, цілеспрямована атака саме на зазначену будівлю, внаслідок якої загинули 12 цивільних осіб, серед яких 7-річний хлопчик, його мати та брат, а ще 11 осіб отримали різного ступеня тяжкості поранення», – повідомив прокурор відділу протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Олег Бондар.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
