На півночі Харківщини, майже на передовій, працює кухня 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї бригади. Начальниця цієї кухні — Ольга з Глухова, яка вже вісім років служить у війську та щодня готує для захисників у надзвичайно небезпечних умовах.
Хто повідомляє: 16-й окремий мотопіхотний батальйон
У чому суть
Кухня розташована поруч із приватним будинком, який зруйнував російський КАБ. З іншого боку — ще більші руйнування від ворожих ударів.
«Наші кухарі працюють через двір від нього», – розповідає начальник продовольчої служби батальйону Микола. Постійно чути виходи й прильоти, а ворожі FPV-дрони долітають сюди регулярно.
Повари працюють змінами по тижню, як і бійці на позиціях. Ольга та її напарник Сергій заступили лише день тому. Робочий графік щільний: «О 6-й ранку – сніданок, вставати треба о 5-й, а якщо щось складніше готувати – то і о 4-й. Після сніданку готуємо обід, потім вечерю. Якщо не літає, трохи спимо, а потім знову сніданок», – каже Ольга.
Жінка зізнається: «Звикнути до цього складно… я не приховую, що боюся. Але роботу свою треба виконувати. Краще тут буду я, ніж мої діти».
До війська Ольга потрапила у 2016 році. У мирному житті вона була приватною підприємицею у Глухові. Після початку війни у 2014 році справи пішли гірше, і треба було шукати нову роботу. Випадково побачила оголошення, що до 16-го батальйону 58-ї бригади потрібні кухарі, і вирішила спробувати.
«Коли вперше побачила польову кухню КП-130, для мене це було несподівано: величезне, як танк, хіба що без дула. Що з ним робити? За місяць звикла», – згадує вона.
Сьогодні повари працюють на звичайних кухнях, але обсяги роботи все одно чималі — потрібно нагодувати не один десяток людей. Меню складають самі, щоб не було одноманітності.
«Можна приготувати багато чого, що в жодній розкладці не внесене, – каже Микола. – Наприклад, вареники з капустою чи піца. Це домашня кухня для військових, і це підіймає настрій. Такі сюрпризні страви ми називаємо “добреники”».
Попри постійну небезпеку, Ольга намагається знаходити час на дзвінки додому. «У мене онуку два рочки, він зараз такий цікавий. За батьків переживаю — мама картоплю копає, а я допомогти не можу. Ну, що ж, ми самі обрали свій шлях».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
