Хвилина тиші, що має стати традицією. У Глухові та навколишніх громадах все більше установ долучаються до щоденного вшанування пам’яті загиблих військових і мирних жителів. Чому цю тишу вважають символом поваги та вдячності – розповідають ті, хто дотримується її.
Есманьська громада – звучать імена
Нині в Глухові немає єдиної централізованої системи оповіщення про початок хвилини мовчання. Тож вшанування пам'яті полеглих – особиста справа кожного жителя. Проте культура пам’яті поступово розвивається в місті. Хвилини мовчання, зокрема, дотримуються офіційні установи. Наприклад, Есманьська громада, де робочий день розпочинається саме з пам’ятної тиші. Такий досвід вони перейняли від колег із Тернопільщини, коли були в них із візитом.
«Ми побачили, що кожного ранку о 9 годині в них запроваджена була хвилина мовчання. Вони на площі також біля селищної ради збиралися – виходили структурні підрозділи. Ми приїхали додому 18-го числа, і відтоді по всій громаді о 9 годині у нас також хвилина мовчання. З 1 вересня вона також діє у школах», – каже голова Есманьської громади Сергій Мінаков.
Під час хвилини тиші, окрім звуку метронома, у громаді поіменно вшановують тих мешканців, які загинули під час війни: спершу полеглих воїнів, а потім — цивільних.
«Понад 30 імен звучить. Це і цивільні люди, які загинули, і діти, і військові Есманьської громади», – додає начальниця відділу міжнародного співробітництва й економічного розвитку громади Анна Харитоненко.
Голова громади Сергій Мінаков вважає, що хвилина мовчання має звучати всюди – як щоденне нагадування про ціну нашої свободи.
«По-перше, це наш обов'язок. Ми повинні пам’ятати всіх, хто загинув, захищаючи нас. Це найменше, що ми можемо зробити, щоби наші діти знали і пам'ятали, заради кого ці хлопці та дівчата віддали життя. Вони загинули заради нас».
Школа мистецтв – пам’ятають випускників
До традиції хвилини мовчання долучилася й Глухівська школа мистецтв. Попри змішаний формат навчання і те, що уроки в закладі починаються після обіду, щоранку працівники збираються у фоє, аби вшанувати загиблих. Для них важливо, кажуть, згадати й своїх випускників, які не повернулися з війни.
«Це Юрій Коваленко, наш співак Михайло Бородаченко, Андрій Куропатенко, Ігор Коловоротний. Це наші випускники, найкращі наші випускники, які загинули», – перераховує виконуюча обов’язки директора школи Тетяна Чиглінцева.
Працівниця школи Тетяни Науменко ділиться, що ця хвилина – її особиста тиша і спосіб подякувати захисникам.
«Для мене це хвилина вдячності нашим героям, нашим синам, нашим дітям. Дуже багато моїх друзів загинуло. Мої діти – військові, тому я завжди в цю мить низько схиляю голову. Думаю, що й усе місто має зупинятися. Вони загинули за те, щоб ми могли жити, працювати, дихати, щоб наші діти ходили до школи. Хоча б цією хвилиною мовчання ми маємо показати їм вдячність. Вони воювали за наше світле майбутнє, за Україну», – ділиться жінка.
За звуковий супровід під час хвилини мовчання в школі відповідає Світлана Москаленко. Вона каже, що подібну традицію помічає і в інших закладах міста.
«Бачила це в місті. Наприклад, 29 серпня, на стометрівці зупинялися люди. Аналогічно – біля АТБ. Звісно, не всі, але хтось обов'язково схиляє голову», – підсумовує заступниця директора з господарської роботи Світлана Москаленко.
Хвилини мовчання у Глухові дотримуються й у міській раді, публічній бібліотеці, а також центрі первинної медичної допомоги. О дев’ятій ранку зупиняють роботу в одній із мереж аптек. Відповідне оголошення розміщене у них біля каси.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту “Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО “Агенція розвитку локальних медіа АБО”. Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії’.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
