Українська музика, народні ігри та мультики про козаків — усе це формує любов до своєї країни. Так переконаний глухівський учитель англійської мови Роман Дзекелев, який заснував «Козацький клуб “Ґарда”». Тут він виховує дітей не лише володіти шаблею, а й розуміти історію та відчувати зв’язок із предками.
Хто повідомляє: Цукр
Натхненний «ВВ» та «Океаном Ельзи»
Випрасований жупан, вишиванка, борода і срібна сережка у вусі — Роман Дзекелев виглядає, як справжній козак. Його любов до українського формується ще з дитинства. Батьки — музиканти, які прищепили любов до народної культури, а старший брат захоплювався гуртами «ВВ», «Тартак», «Океан Ельзи».
— У 2000-х слухати українську музику було незвично. Та для нашої родини вона завжди була важливою, — згадує Роман.
Родина Дзекелевих
Від мультиків до шаблі
Інтерес до козацтва з’явився з дитячих мультфільмів — «Як козаки…» та «Котигорошко». А справжнім поштовхом стала зустріч із Володимиром Чорнобаєм, генералом «Глухівської сотні українського козацтва». Його постать, справжня шабля й камуфляж запам’яталися Роману надовго.
Згодом він створив ансамбль «Фольк-світлиця» й під час підготовки до виступу вперше використав шаблю. З того почалося його захоплення козацьким фехтуванням і театралізованими виступами.
— Побачивши козаків із Хортиці, я почав вчитися їхнім рухам. Перший номер викликав фурор, — усміхається Роман.
Виступ ансамблю «Фольк-світлиця»
Як народилася «Ґарда»
У 2015 році доля звела Романа з Ігорем Білевичем — різьбярем і викладачем. Той повернувся з АТО, побачив виступ Дзекелева й попросив навчити фехтування. Спільні тренування стали початком «Козацького клубу “Ґарда”», який офіційно оформили наступного року.
Перший виступ Романа Дзекелева та Ігоря Білевича
У гуртку діти вчаться володіти шаблею, слухають українську музику, дивляться фільми й мультики, займаються різьбярством. Перед тренуваннями читають «Абеткову молитву».
— Усі ці моменти ненав’язливо розповідають дітям про Україну, — каже Роман.
Ігри, в які грали дідусі
Працюючи з молодшими дітьми, Роман зрозумів, що головне — не зброя, а гра.
— Ми ж не дамо дітям палиці, щоб билися. Треба, щоб бігали, сміялися, змагалися — як колись наші дідусі, — пояснює він.
Так у програмі гуртка з’явилися народні ігри, які поєднують фізичну активність, історію та дух змагання.
— Діти мають знати, що було 300 років тому. Це допоможе зрозуміти, хто ми, — переконаний Роман.
Після 2014 року «Ґарда» стала місцем, де поєднали фехтування, історію та козацьку філософію.
Під час повномасштабної війни
У 2022 році Ігор Білевич повернувся на фронт і загинув під Лиманом. Роман вирішив продовжити справу побратима, щоб «нічого не загинуло разом із ним». У 2023 році офіційно зареєстрував ГО «Козацький клуб “Ґарда”». Тепер організація проводить заходи, лекції, виїзди з дітьми й отримує підтримку від міста та грантів.
Часом зброю чи елементи костюмів дарують військові, як-от мушкет від бійця 3-ї штурмової бригади. Жупан Романа — пам’ять про загиблого історика Юрія Коваленка.
— Костюми мені допомагає шити дружина Людмила, справжня майстриня, — посміхається він.
Зараз гурток працює періодично через обстріли, але Роман проводить майстер-класи та виїзди. Планує повернути регулярні заняття в укриттях, бо «діти не можуть чекати, поки закінчиться війна».
«Маю високу мету — щоб у дітей щось відгукнулося»
Роман переконаний, що гурток допомагає дітям відчути зв’язок із минулим.
Його небіж Даня, колишній учень «Ґарди», нині навчається в Академії прикордонної служби і продовжує традиції козацтва.
— Вже маючи одного такого учня, я розумію, що все це не дарма, — каже Роман.
Роман Дзекелев у жупані, який подарувала дружина Юрія Коваленка
Сьогодні він продовжує просвітницьку роботу й мріє, щоб молодь не просто знала історію, а відчувала її серцем.
— Це не про амбіції, а про відповідальність. Хочеться, щоб у кожної дитини щось відгукнулося після наших занять, — говорить Роман Дзекелев.
Роман Дзекелев учить дітей стріляти з лука
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
