Село Кучерівка Есманьської громади – колись затишне, працьовите, з глибоким козацьким корінням – нині живе в умовах війни. Тут зруйновані будинки, знищена інфраструктура, і лише кілька десятків людей продовжують триматися на рідній землі. Яким було село до повномасштабної війни та як виживають ті, хто залишився біля кордону, читайте далі.
Від козака Качури до сьогодення
Перші згадки про Кучерівку датуються 17 століттям – часом розквіту українського козацтва. За словами головної спеціалістки з питань розвитку територій Есманьської селищної ради Тетяни Картавої, заснував поселення козак Леонтій Качура, який утік від польських панів і оселився на березі річки Клевень. Саме від його прізвища спочатку й пішла назва — Качурівка, згодом змінена на Кучерівку.
«Через деякий час село викупив граф Румянцев, а потім продав багатому поміщику Дмитру Амосову. У його володіння перейшло понад п’ять тисяч десятин землі та мала церква», – розповідає пані Тетяна.
У 1950-х роках у Кучерівці діяло п’ять колгоспів, об’єднаних у господарство «40 років Жовтня». Село тоді мало млин, майстерні, цегельний завод, тваринницький комплекс. Після Другої світової війни у 1954 році відкрили школу, а в 1972 – клуб, що став центром культурного життя.
До повномасштабного вторгнення працювали колгоспи «Зажинок» і «Слобідський шлях». Сьогодні ж – клуб і будинок культури знищені, школа напівзруйнована.
Фото будинку культури до та після руйнувань через обстріли росіян
Фото пошкоджень будинку культури через обстріли росіян
Якою була Кучерівка раніше
До повномасштабного вторгнення село жило звичним, спокійним життям.
«У нас працювали школа, дитячий садок, пошта, сільська рада, фельдшерсько-акушерський пункт, два магазини, – пригадує жінка. – Населення тоді становило близько 360 осіб. Люди здебільшого тримали худобу, обробляли городи, працювали в колгоспах – жили працею на землі».
Кучерівка межує зі селами Студенок і Яструбщина. До селища Есмань – близько 15 кілометрів. Від початку села до кордону з росією – усього два.
Коли тиша змінилася вибухами
З початком повномасштабної війни життя села різко змінилося.
«2022 року ми ще намагалися жити – лише були страх і постійна напруга, бо знали, що ворог зовсім поруч, – розповідає пані Тетяна. – Але вже у 2023-му почалося справжнє пекло».
Перші обстріли Кучерівки російська армія здійснила у січні 2023 року. Роковим став день 23 січня, коли ворог атакував з мінометів та артилерії.
«Тоді загинули наші односельці – Анна Сатаніна та її батько Микола. Це була страшна трагедія для всіх нас», – пригадує вона.
Анна та її батько Микола Сатаніни
Родина Сатаніних сховалася у підвалі, але, боячись обвалу, вирішила перебігти до сусідів. У цей момент неподалік упав снаряд. 20-річна Анна, мати двох маленьких синів, загинула на місці, прикривши дітей собою. Її рідні отримали тяжкі поранення – батько дівчини помер у лікарні за два дні.
«Анна вчилася у Глухівському медичному коледжі, була доброю, світлою дівчиною. Її смерть стала болем усього села», – згадують про неї односельці.
Анну та її тата Миколу поховали поряд.
Зруйновані будинки та евакуація мешканців
Після початку системних обстрілів більшість жителів Кучерівки були змушені залишити свої домівки.
«Багато будинків згоріли повністю, – розповідає Тетяна Картава. – Люди, які втратили все, виїхали до Есмані, Глухова, Сум. Але є й такі, що залишилися. Зараз у нас лише 40 людей – це 27 господарств».
Село живе без світла з серпня 2024 року: майже всі електромережі знищені. Воду качають завдяки генератору. Місцевий магазин розбитий, продукти люди замовляють через знайомих, які їдуть у місто.
«Фельдшерський пункт зруйнували, тому медичну допомогу надають удома, – додає жінка. – Раніше пункт перенесли до сільради, але коли почали стріляти й там, люди перестали туди ходити».
Життя попри все
Попри втрати, мешканці Кучерівки не здаються. Вони тримаються разом і допомагають одне одному.
«Ми – на своїй землі. Тут наші батьки, наші діти. І поки є хоча б одна хата, Кучерівка житиме», – каже Тетяна Картава.
Зараз із села на фронті воюють 22 військовослужбовці. Двоє захисників вважаються безвісти зниклими. Усі жителі моляться за їхнє повернення.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
