Глухівський інструктор Валерій Колоусов щодня сідає в авто, щоб навчити нових водіїв. За цей час він бачив різне: учнів, які засинають на теорії, собак, що зупиняють іспити, і жінок, які впевнено беруть на себе роль водійок після початку повномасштабної війни. Читайте історію людини, яка вчить кермувати попри всі виклики війни та реалії життя на Сумщині.
Офлайн чи онлайн: особистий підхід
Протягом 15 років викладач Валерій Колоусов вчить глухівчан водити. Він працює інструктором в одній з автошкіл міста. Ввечері учнів чекає на заняття з теорії, дехто з них долучається онлайн. Але, каже, Валерій, попри популярність дистанційного навчання, він надає перевагу офлайн-формату.
«Мені комфортніше та цікавіше працювати безпосередньо з людьми. Бачити їхні очі, чути запитання. Тобто, як модно зараз казати, відчувати фідбек. Так, я олдскульний чувак», – розповідає Валерій Колоусов.
Різний вік і курйозні ситуації
Він викладає як теорію, так і практику водіння. Вчитися, розповідає, приходять люди різного віку, як молодь, так і пенсіонери. Дехто ж, згадує з посмішкою, на теоретичних заняттях встигає навіть поспати.
«Прийшов якось чоловік та каже: “Можна я просто посплю в тебе на уроці? Я все вивчу. Просто з роботи додому прийдеш – там дружина, діти. А тут я посплю годинку хоч”. Ну я відповів, що звісно, будь ласка. Я взагалі завжди кажу – приходьте з друзями, приходьте з дітьми, собаками, чоловіками, дружинами. Чим більше народу, тим веселіше та корисніше вчитися».
Більшість курйозних випадків, додає інструктор, трапляється під час практичних занять або навіть іспитів. Останні, каже, його учням іноді не вдається здати з першого разу через непередбачувані обставини на дорозі.
«Триває іспит, на світлофорі – червоний сигнал. Ми стоїмо з ученицею, стоїмо перші. І раптом виходить собака й сідає на дорозі. Вмикається зелений сигнал, а собака сидить далі. Дівчина не знає, що робити: давити собаку – якось не добре... Подавати звуковий сигнал – “а що інспектор скаже?”. Врешті дівчина розгубилася, почала намагатися об'їжджати… Так собака завадив скласти іспит», – згадує інструктор.
Більше жінок за кермом
Серед учнів автошколи, де працює пан Валерій, він каже, більшість – дівчата та жінки. Викладач помічає, після початку повномасштабного вторгнення водійок на дорогах побільшало. Це він пояснює тим, що дружинам довелося взяти на себе обов’язки чоловіків, які нині на фронті. І з цією відповідальністю, говорить інструктор, водійки вправляються не гірше за чоловіків.
«У нас в суспільстві все ж таки є ще відгомін пережитків, що водійське посвідчення – це обов'язково для чоловіка. А типу жінці треба якось спеціально навчатись, і якщо вона складе іспит, то це вже якийсь подвиг чи щось таке. Та ні! Авто – це звичайний побутовий пристрій, як пральна машина, комп’ютер, телефон, пилотяг. Ви ж не навчаєтесь користуватися мікрохвильовкою, ну раз вам показали та все. Головне – дотримуйтесь правил безпечного користування холодильником, мікрохвильовою пічкою, чимось ще, і транспортним засобом».
Подорожі до сервісних центрів
Щоби успішно скласти іспити на водійське посвідчення, викладач радить постійно проходити тести, а також уважно слухати інструктора на практиці. Хоча труднощі у жителів Глухова можуть виникати через зовнішні обставини, адже найближчі сервісні центри МВС знаходяться в Конотопі чи Сумах, що в кількох годинах їзди.
«З Києва напевно здається, що так правильно, централізовано. А як добиратися, наприклад, з Середини-Буди чи там Ямполя, якщо немає прямого сполучення? Або як з Глухова – автобус на Конотоп приходить і тут же повертається назад. Тобто як, винаймати квартиру, як ви собі уявляли це все? Претензій дуже багато, – каже Валерій та додає, що глухівчани ще мають варіант поїхати в Суми, але зараз це небезпечно. – Якщо їхати в бік Сум – Білопільська траса обстрілювана».
Оптимальним для жителів півночі Сумщини, каже інструктор, був би варіант складати іспити в Шостці. Адже через перевантаженість двох сервісних центрів на Сумщині навіть взяти талончики на іспит – важко. А якщо вдається їх вихопити, це ще не гарантія, що іспит відбудеться. Виною цьому – часті повітряні тривоги, під час яких установи не працюють.
Мотивація працювати далі
Попри все, учні пана Валерія отримують водійські посвідчення. І це, каже, – його головний стимул працювати далі.
«Мені подобається моя робота. Так, є складнощі в нашій професії. Але коли тобі кажуть “дякую” і ти бачиш, що людина тримає водійське посвідчення, коли я кажу “зустрінемось на дорозі”, то, я вважаю, що щось корисне роблю».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
