Блиск алмазної мозаїки, щирі сюжети й патріотичні мотиви. Микола Сазонов, глухівчанин із ДЦП, створює картини та прикраси, що мають власний стиль. Від інтернату на Кіровоградщині до виставки в міській бібліотеці — такий шлях чоловіка. За кожною роботою — сила характеру, котик Мишко і велика мрія, яку чоловік наближає на триколісному велосипеді. Його історія — далі.
З Сибіру в Глухів
«Якби в мене вистачило стразів, я б інакше зробив», – каже Микола Сазонов, показуючи картину, створену ним у техніці алмазної мозаїки. Вона – одна з останніх у чоловіка, творчий доробок якого зараз експонують у Глухівській публічній бібліотеці. Тут на стенді – його малюнки, ялинкові прикраси, підставки під чашки.
«Я можу намалювати щось хоч на 8 березня, хоч на День Валентина, хоч на Новий рік», – перераховує чоловік.
Пана Миколу в Глухові знає чимало людей, хоча родом він не звідси. Розповідає, народився у Сибіру. Він був найстаршою дитиною у багатодітній сім’ї. Окрім нього, у батьків було ще тринадцятеро дітей. У 80-х роках родина перебралася в Глухів. Але тут, каже Микола, для нього не знайшлося школи – тоді ніхто не хотів вчити хлопця з ДЦП. Довелося їхати на Кіровоградщину в спеціалізований інтернат.
Після інтернату Микола вивчився на майстра з ремонту взуття в Луганську, а в 90-х роках повернувся у Глухів. Тут брався за будь-яку роботу, бо пенсії по інвалідності на життя не вистачало: «Планету чистив від бруду. Де побуткомбінат я працював, потім пішов звідти й в кінотеатрі став працювати. Крім кінотеатру в мене було кафе “Олена”, рем база».
Триколісний годувальник у дворі та кіт Мишко вдома
Сьогодні Миколу чи не щодня можна побачити в центрі – він їздить вулицями на триколісному велосипеді: «Коли закінчиться батон, поїду по нього та щось перекусити куплю».
Велосипед для Миколи не лише транспорт, а й спосіб заробітку. До нього чоловік кілька років тому прилаштував причіп, який за допомогою сусіда змайстрував із візка та металолому. На імпровізованій «кареті», як її Микола сам називає, влітку він катає дітей у парку та на стометрівці.
Але зараз охочих проїхатися немає. Поки більшість часу чоловік проводить удома разом із котом Мишком. Вусань – його вірний друг. Мишка Микола Сазонов знайшов ще кошеням, виходив та залишив біля себе: «Він мівіну любить, як я, сало любить, батон».
Мишко поряд із Миколою, навіть коли він їде у справах: фото хвостатого – на головному екрані телефону чоловіка. А вдома Мишко любить сидіти поряд із господарем, коли той малює чи майструє черговий виріб.
Кіт Мишко
Творчий світ Миколи та найбільша мрія
Чоловік згадує, спочатку він із сірників створював рамки для фото та магнітів, а в останній рік захопився алмазною мозаїкою. На велику картину, каже, витрачає близько трьох тижнів. Блискучою мозаїкою також прикрашає власні малюнки: святкові сюжети, тварин, персонажів із мультфільмів. Але найбільше любить малювати на патріотичні теми.
«Ото колись виставляв фото малюнка “Арта орків зустрічає” – відразу продалася. Малював скелет великий, череп “Москалям тут не місце”, теж відразу продав».
Усі створені Миколою малюнки та вироби можна купити. Гроші чоловік збирає на життя, а також мрії. Серед них є найбільша – новий велосипед.
«Хочу взяти такий “лимузин”, – каже Микола, показуючи фото бажанки, й додає. – Правда я не такий хотів, а трохи інший. Але той велосипед не по наших дорогах, а цей нормальний. Тим паче тут місця вистачає, щось можна зняти, кузов зробити».
Зараз Микола Сазонов працює над новими картинами – великою мандалою та «Лелеками», які згодом поповнять виставку. Подивитися її та придбати вподобане можна до кінця грудня в бібліотеці.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
