Не просто бізнесом, а втіхою називає свій магазин в Глухові Наталія Рябко. Після втрати сина вона шукає сили повернутися до життя – і знаходить їх у власній справі. Крамниця з жіночим одягом стала для неї місцем, де думки хоч на трохи відпускають.
«Якби я не відкрила магазин, то, мабуть, сиділа б удома. А вдома що? Ти наодинці зі своїми думками, і це дуже важко. А жити, як видно, треба», – зізнається глухівчанка.
Мріяла про магазин давно, але було не до нього
Син Наталії, прикордонник Андрій Рябко, зустрів повномасштабне вторгнення у селі Щастя на Луганщині. 25 лютого 2022 року зв'язок із ним зник. Родина тривалий час вірила, що хлопець у полоні. Наталія кілька разів здавала ДНК – збігів не було. Роки пошуків, десятки поїздок і звернень, і лише в 2024 році підтвердили загибель Андрія.
Наталія ділиться: щоби жити далі, мала чимось зайнятися. Вона давно мріяла про власну справу і врешті наважилася почати її пів року тому.
«Коли почалася повномасштабна війна – усі сили були на пошуки сина. Мені було не до магазину. А вже коли пошуки припинилися й сказали про ДНК… Я довго не могла прийти до тями. Через якийсь час усе ж таки почала шукати місце для власної справи. Це тривало довго. І зрештою відкрила те, що хотіла», – каже підприємиця.
Наталія розповідає, що 10 років працювала у сфері торгівлі. Тому й свій бізнес хотіла пов’язати з продажем речей. Товар у неї, пояснює, сток із США. Каже, робота з американськими речами – тривала і копітка: кожну річ обирає вручну. Вночі сидить на етерах постачальників, бо в Америці день, а в Україні – ніч. Одяг їде протягом місяця, але так, додає, вона може контролювати якість і не купувати «кота в мішку».
«Деякі люди кажуть: “У вас дорого”. Можливо й так, але якість – чудова. Тому я й шукаю все поштучно. Брати лот – безглуздо: там змішані речі на всі сезони, і що приїде – не знаєш».
Які проблеми виникають
Попри безпекову ситуацію біля кордону, найбільшою проблемою в Глухові, каже Наталія, було знайти доступне приміщення. Багато локацій або вже зайняті, або потребують ремонту, або мають дорогу оренду. Своє місце підприємиця шукала довго, хотіла невелику площу і готові стелажі.
Продає Наталія лише жіночий одяг. Пояснює, з чоловічим складніше: асортимент одноманітний, тканини – переважно синтетика. Для свого магазину обирає бренди, де понад половина складу натуральні матеріали або тканина приємна до тіла: віскоза, льон, бавовна. Каже, люди приходять не лише купувати одяг – часто просто за порадою.
«Дівчата приходять зі словами: “Хочу щось, але не знаю що”. Я підбираю. Вона приміряє й каже: “Ой, та я ж принцеса!”. Часто просто треба порадити, підтримати. У мене всі вже модниці, – ділиться глухівчанка та ще раз підкреслює. – Щоби зрозуміти чи підходить тобі одяг, треба його спершу приміряти».
Підприємиця додає, що під час війни людей у Глухові поменшало. Раніше, каже, попит на одяг був вищим. Товар Наталія впорядковує, планує нові завози, але відвідувачів інколи бракує.
«Коли ти весь час тут і нікуди не виїжджаєш, то можеш витримати все. Було й холодно, і без світла сиділи. Але жити можна, якщо є бажання. Просто людей стало менше. Навіть коли відкрилися – було активніше, ніж зараз», – каже жінка.
Попри всі труднощі, магазин для Наталії – більше, ніж робота. Це місце, яке тримає її в житті після найважчої втрати. Вона мріє про власне більше приміщення, і тихий, мирний Глухів, де її справу знатимуть і підтримуватимуть.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту “Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО “Агенція розвитку локальних медіа АБО”. Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії’.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
