У Глухові майстрині вже кілька років створюють скандинавських гномів — маленьких, але з великою силою. Вони виготовлені вручну, кожен має свій характер і навіть власну історію. Ці гноми стають оберегами для будинків та навіть супроводжують наших військових під час бойових завдань.
Гноми як альтернатива Діду Морозу та Снігурці
У капелюхах-ковпачках, з бородами чи косами, у сукнях, жилетах чи смугастих штанях. Скандинавські гноми не один рік додають затишку українським оселям. Живуть вони і в будинках глухівчан – придбані в магазинах чи створені власноруч місцевими майстринями.
Однією з таких є Зоя Петруша, яка п’ять років виготовляє скандинавських гномів. Каже, першого її попросила зробити знайома, а далі процес пішов з року в рік.
«На своїй історичній батьківщині скандинавські гноми вважаються оберегами. Їх не прибирають після свят, як це часто роблять в Україні після Різдва чи Нового року, – навпаки, вони стоять у домі постійно. В українських оселях, вважаю, гноми стали своєрідною сучасною альтернативою Діду Морозу та Снігуроньці під ялинкою», – розповідає майстриня.
Гноми пані Зої під час інтерв’ю стоять рядком за її спиною. Вони схожі між собою, об’єднані одним стилем авторки, але кожен має певну особливість. Майстриня каже, як із рецептом борщу, так і з гномами, – зробити двох ідентичних неможливо. Гноми можуть бути різного зросту, але найчастіше, додає пані Зоя, люди замовляють у неї 60-сантиметрових.
Майструвати гнома Зоя Петруша може до пізньої ночі. Для виготовлення використовує переважно оксамит або велюр, інколи додає й інші тканини. Каже, з хутром працювати можна, але сама поки що віддала перевагу саме цим матеріалам.
«Мрію створити гнома з джинсової тканини та жовто-блакитного, в українських кольорах», – додає пані Зоя.
Процес створення гнома складається з багатьох етапів і потребує чимало часу. Спершу майстриня виготовляє заготовки – ніжки з гіпсу, які після заливання мають добре висохнути. Далі на них надягають тканинні «гольфики». Окремо йдуть ручки, носики, елементи одягу – усе це пришивається або приклеюється вже на фінальному етапі.
Основу тулуба наповнюють синтепоном, на ніжки додають картонну основу для стійкості, яку фіксують клеєвим пістолетом. Після цього гнома «одягають» – у штанці, жилет, шапку та рукавички. За словами майстрині, заготовки значно пришвидшують роботу, однак сам процес усе одно залишається тривалим і кропітким.
Обереги для дому та фронту
Три роки створює гномів і глухівчанка Марина Петрова. Минулого зимового сезону, каже, змайструвала 88 таких іграшок-сувенірів. Це – 44 пари, адже її гноми здебільшого – хлопчик та дівчинка. Вони особливі тим, що під шапками ховають очі. Це, пояснює майстриня, пов’язане з легендою про міфічних жителів скандинавських країн.
«За легендою, у Скандинавії поруч із людьми жили гноми. Вони відрізнялися від людей – мали трикутні очі. Через це гномів ображали, і вони почали боятися людей. Але ж виходити з дому було потрібно. Тож, щоб їх не впізнавали, гноми надягали шапки, які закривали очі. Саме тому скандинавських гномів зазвичай зображають без очей – вважається, що вони сховані під шапкою», – розповідає майстриня.
Гноми, створені пані Мариною, живуть не лише в Україні, але й в Польщі та Чехії. Крім різдвяно-новорічних зимових персонажів жінка майструвала і тематичних – в образах випускника-магістра, школяра чи українському патріотичному вбранні. Її гноми навіть носять однострій. Вони оберігають не будинки, а військових – виїжджають на бойові завдання разом із захисниками.
«Якось зателефонував командир і замовив у нас двох гномів. Ми їх відправили, вони поїхали на позиції. Згодом командир подзвонив знову й попросив ще шість. Ми здивувалися – навіщо так багато? А він пояснив: у них вісім одиниць техніки, а гномів лише два. Хлопці не могли поділити, з ким гном поїде на завдання. Тож довелося зробити ще шість. Тепер мої гноми є у військових на різних напрямках».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
