26 грудня в Глухові провели в останню путь захисника Андрія Вшестенка. Його життя обірвалося 18 грудня 2025 року на Донеччині під час виконання бойового завдання — Андрій отримав смертельні поранення. Відспівали Героя в Трьох-Анастасіївському храмі в Глухові. Прощання з воїном також відбулося в селі Обложки.
Остання розмова та шлях «Педагога»
«Він подзвонив і каже: “Батьку, я буду без зв’язку, ми знову заходимо. Коли вийду на зв’язок — не знаю”. І більше він на зв’язок не вийшов…», — пригадує пане Олександр свою останню розмову з сином. За кілька днів після неї, 18 грудня, капітан поліції Андрій Вшестенко загинув на Донеччині.
Його батько розповідає, Андрій народився 24 листопада 1988 року в Глухові, згодом родина переїхала в Обложки Березівської громади. За освітою він був учителем фізкультури – за це побратими згодом дали йому позивний «Педагог».
З 2010 року Андрій служив у поліції. У 2014-му брав участь в антитерористичній операції на Сході країни. Після повернення працював у Глухові.
«Він захоплювався пасікою, займався спортом, тримав фізичну форму, — розповідає батько та додає, що півтора року тому Андрій долучився до батальйону поліції особливого призначення. — Пів року служив на Курщині, брав участь в операції. А потім — під Покровськом. Коли телефонував — казав мені: “Батьку, усе добре”».
«Він тримав нас і давав надію»
Близька подруга родини та кума Андрія, Марія Павена, згадує, що навіть з «нуля» він примудрявся підтримувати інших, був людиною надійною та великого серця.
«Я не знала, наскільки йому там складно. По його голосу, по тому, як він смішив, підтримував: “Маша, зараз іще пару орків уб'ю, повернуся і будемо святкувати перемогу”. Не я його підтримувала, а він давав мені надію. Це ось була людина, яка тримала на собі нас», – ділиться жінка.
«Такі люди з’являються раз на століття»
Побратими згадують: у батальйоні Андрій був лідером – сміливим, підготовленим і надійним.
«Коли треба було йти “на нуль” і стримувати ворога — Андрій був одним із перших. Ми втратили дуже досвідченого й надійного бійця. Про таких людей кажуть: вони з’являються раз на століття. Я багато працював з особовим складом і бачу людей у різних ситуаціях, і таких справжніх, сміливих, виважених, чесних і відкритих воїнів одиниці. Він був готовий ризикувати не лише здоров’ям, а й життям заради Батьківщини», – каже командир батальйону Володимир Туренко.
Життя капітана поліції обірвалося у 37 років. Тіло Героя побратими діставали з-під обстрілів кілька днів.
«Сьогодні 9 днів, як він загинув. Його п’ять чи шість днів витягували з поля бою — по 100–150 метрів на день. Я вдячний хлопцям, які зробили все, щоб повернути його додому», — каже батько Олександр.
В Андрія залишилися діти та близькі.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту “Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО “Агенція розвитку локальних медіа АБО”. Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
