Темрява, зимова дорога, лічені кілометри до кордону з росією та люди, які чекають на допомогу. У таких умовах екіпаж поліцейського підрозділу «Білих янголів» потрапив під удар в Есманьській громаді. Росіяни атакували службову автівку безпілотником «Молнія». Про пережите після атаки поліцейські розповіли далі.
Два кілометри пішки під дронами
13 січня екіпаж «Білих янголів» прямував на чергову евакуацію в Шосткинський район. За навігатором сидів Максим Мироненко, за кермом – його напарник Олександр Левенок.
«Навігатор ловив якийсь сигнал, але без картинки – було незрозуміло, що саме. Відчувалося напруження. А потім – спалах, дим у салоні. Я зрозумів: по нас прилетіло. Машина одразу заглохла, і її ще вдарило об землю», – розповідає поліцейський Максим.
Цей виїзд був один із багатьох. Поліцейські отримали заявку на евакуацію з села Суходіл – звідти потрібно було вивезти літнє подружжя.
«Подзвонив син, просив допомогти вивезти його батьків. Вони 1948–49 років народження, уже літній вік, самостійно вийти не могли. Ми забрали людей і поверталися до Глухова. Коли проїхали Вільну Слободу, у передню частину машини влучив ворожий дрон “Молнія”», – пригадує Олександр Левенок.
Скріншот із відео, наданого з евакуації Максимом Мироненком
Після удару, згадують поліцейські, автомобіль різко зупинився. Вибуховою хвилею відірвало колесо, а бокові двері заклинило. Усередині перебували троє цивільних: літнє подружжя та їхній син.
Скріншот із відео, наданого з евакуації Максимом Мироненком
Пан Максим розповідає, паніки не було. Попри все пережите, діяли швидко.
«Я обійшов автобус, зміг відкрити задні двері до капсули. Покликав людей – вони вийшли через салон. Олександр допомагав їм, а я забрав необхідні речі. Ми розуміли, що можливі повторні удари, тому швидко відійшли від автомобіля», – додає він.
Понад два кілометри евакуаційна група рухалася пішки – у темряві та по морозу. Кілька разів доводилося ховатися в лісосмузі через проліт дронів. Зрештою, у визначеному місці поліцейських і врятованих цивільних зустріли колеги та доправили людей до лікарні.
«Коли йшли, над нами літали дрони. Ми ховалися в лісосмузі, чекали – і тільки потім рухалися далі», – зазначає Олександр.
«У прикордонних селах лишаються люди»
Максим Мироненко та Олександр Левенок служать у «Білих янголах» із вересня 2024 року. Обоє живуть на прикордонні й добре розуміють, що переживають люди, яких доводиться евакуйовувати.
«Іще в 2023 році мої батьки жили на прикордонні, у селі Нововасилівка – його зараз повністю знищили. Я вивозив їх під обстрілами. Коли запропонували долучитися до екіпажу, то погодився. Досвід уже був», – розповідає поліцейський Олександр Левенок.
Оберіг в евакуаційному авто
Бути «Білим янголом» Максим Мироненко вчився на Донеччині. Там, згадує, довелося побачити чимало болю та втрат. Тепер зона відповідальності «Білих янголів» – Шосткинський район. Найбільше в пам'ять, каже, врізалися евакуації, коли люди відмовлялися виїжджати без своїх тварин.
«Була жінка, яка казала: без кота нікуди не поїде. Довелося шукати тварину, і тільки після цього змогли виїхати. Таких історій багато. До 13 числа, дякувати Богу, все закінчувалося добре», – ділиться чоловік.
Нині поліцейські проходять лікування, але, кажуть, після готові повернутися до своєї місії.
«Зараз головна проблема – автомобіль. Він у нас був один. Але, наскільки знаю, його вже евакуювали з місця вибуху. Будемо ремонтувати й працювати далі. Війна не закінчилася, і люди на прикордонні ще залишаються», – підкреслює Максим Мироненко.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
