Позначка -28°C на термометрі сьогодні здається нам серйозним випробуванням на міцність, але для наших предків це був лише «бадьорий ранок». Історія Глухівщини пам’ятає зими, коли птахи замерзали на льоту, річки промерзали до дна, а замість доріг люди прокопували тунелі у снігу вище людського зросту. Зануримося в архіви: від «крижаного» 17 століття до рекордних заметів 1980-х, аби зрозуміти — люта зима у нас завжди була не аномалією, а традицією.
Морози у 17 – 18 століттях
Перші згадки про затяжні морози, які тривали до початку травня, датуються 1677 роком.
«Зима борзо великая била так снігами, як теє и морозами, и мало которій день был без вітру, - свідчить Самовидець, - и тривала снігами и морозами великими близько до святого Георгія, же юже людем на Сіверу не тилко сіна, але й солом на хатах не ставало…»
Також видалась холодною та ранньою зима 1708–1709 років. Іще з листопада лютували такі морози, яких в Україні не бачили ні діди, ні прадіди. Навіть птахи замерзали під час польоту. Зазвичай, взимку у нашому краї середня температура повітря падала до 27 градусів морозу і не піднімалась до вище п’яти.
Зима, як правило, розпочиналась у перших числах листопада і тривала до першої половини квітня. Снігу було багато, іноді йшли завірюхи та снігопади. Серед зими траплялися відлиги та тумани. Теплі південні та західні вітри приносили іноді навіть дощі, що замінялись поперемінно морозами.
Аномальні холоди 1920-х років та «Генерал Мороз» на війні
У сувору зиму 1928–1929 років екстремальні холоди охопили не лише наш край, а й Західну Європу. Стовпчики термометрів зазвичай трималися на позначці −39 °C, а подекуди сягали аномальних −40…−42 °C. Стихія, що лютувала з жовтня до квітня, супроводжувалася обледенінням та масивними заметами. Того року масово вимерзли сади й озимина, а річки промерзли до самого дна
Наступний пік холоду припав на період німецько-радянської війни. Зима 1941–1942 років увійшла в історію як «Генерал Мороз». Температури почали стрімко падати ще в листопаді. У грудні та січні стовпчики термометрів стабільно трималися на позначках −30…−35 °C, а в окремі ночі було ще холодніше, коли лютував мороз.
«В цей рік мені добре запам’ятався грудень 1941-го і холодна новорічна ніч, - поетично описував у своїх спогадах один з керівників Глухівського партизанського загону Олександр Румянцев. - Під Слоутом сосновий бір, а там заметені снігом землянки партизанів. Десятка два моїх друзів і всіма любимий чергуючий «максим». Новорічна ніч була морозна, сосняк, укутаний пухким снігом, в місячному сяйві виблискував сріблом…».
Вже у січні 1942 року через мороз під час однієї з операцій замерз маузер командира партизанського загону П. Кульбаки: сталось непередбачуване. На дворі лютував мороз. Маузер Петра Леонтійовича не спрацював раз, і вдруге… Цим скористався ворог і босий чкурнув по снігових заметілях, врятувавшись від розстрілу. Він хоч і обморозив ноги, але привів гестапівців.
Утім, не дивлячись на мороз 35 градусів удень 23 лютого 1942 року бійці Глухівського партизанського загону неодноразово проходили парадом по центру с. Дубовичі, з двома тисячами глядачів з місцевих жителів. «Ким тільки не довелось побувати хлопцям цього святкового, суворого дня: і кулеметниками, і кавалеристам, - згадував пізніше Анталоій Голуб. - Одну гарматку, що була в загоні, перепрягаючи коней, разів п’ять возили повз трибуну, стільки ж разів проїздили з с тачанками, вихором проносились кавалеристами».
28 лютого 1942 року під селом Веселим тодішнього Шалигинського, а нині Конотопського району в ході бою з партизанами Сидора Ковпака загинуло та змерзло в бою та від 20-градусного морозу понад 600 солдат і офіцерів угорської армії із-поміж 1500 вояків.
«Іноді від морозу лопалися дерева, дошки у парканах, що ввійшли взимку мокрими, - згадував своє дитинство відомий глухівський старожил Ігор Сбитний. - Все це відбувалося з таким звуком, ніби хтось вистрілив із рушниці. Морозна погода стояла всю зиму: як одягнеш валянки без калош після релігійного свята Собору Архістратига Михаїла (21 листопада), так і ходиш у них до початку березня».
Післявоєнні морози до -35
Холодні зими практично постійно були і після війни. Зима 1953–1954 років запам'яталася, як час надзвичайних снігопадів. До того ж, сніговий покрив тримався понад 100 днів. Подекуди люди були змушені викопувати тунелі, щоб вийти зі своїх домівок, або ходили прямо через забори майже на рівні димарів. Рекордні сніги супроводжувалися сильними морозами до −30°C і більше. Сильно похолодало 27 січня 1954 р. до -30,5°C 31 січня було вже -32,9°C і температура 26-32 градуси трималася до 23 лютого
Дуже холодною була також і зима 1955–1956 років. У грудні температура опускалась до – 24 градусів. Тобто як і зараз. Бо й січень спочатку навіть балував відлигами з дощами. Але з 26 січня дуже похолодало і так тривало весь лютий. Глухівська агрометеорологічна станція зафіксувала найнижчу в післявоєнний час температуру повітря – 35,1 градуса морозу, а на поверхні снігового покриву - на градус більше. Середньомісячна температура опустилась до - 26,8 градусів, що на 18,4 було нижче норми.
Сніговий покрив з 10 сантиметрів на початку зими досяг 21 сантиметра у другій половині. Весна прийшла із запізненням, аж до червня стояла нестійка прохолодна погода. Тут звичайно ж не хочеться цього повторення у 2026 році.
«Завірюхи іноді, особливо у лютому, вирували кілька днів поспіль, помітаючи вулички, двори, паркани, невеликі будинки. Ми, хлопчаки, - розповідав Ігор Іванович, - їздили на лижах над парканами. Це було найвищим пілотажем або як тепер кажуть – «класно».
Ще жахливішим став 1963 рік. Січень був таким холодним місяцем, як морози у 1936 році, писали тоді у районній пресі. Середня температура була на 10 градусів нижча середньорічних норм і опустилась до мінус 17 за Цельсієм. Іноді стовпчик термометра опускався до – 34, а на поверхні снігу й до – 38 градусів морозу. Три четвертих січня (23 дні) температура була нижчою 15–20 градусів морозу, а наприкінці до -31. Морозна погода супроводжувалась постійними снігами. Висота покриву досягала 21–26 сантиметрів. Такі снігопади востаннє були перед тим у 1943 році, коли німці дуже мерзли під Сталінградом, - розповідали метеорологи.
А І. Сбитний зазначав, що навіть не чистили сніг на дорогах - через відсутність відповідної техніки. Автотранспорт не їздив. Взимку всі вантажі (хліб, товари для магазинів, борошно на пекарню, дрова та багато іншого) перевозили кіньми. Сніг поступово утоптувався і тому витримував і коней, і сани з вантажем.
Утім цьогоріч – ще холодніше. Бо на початку лютого 1963 року потепліло. А з 4 по 7 лютого навіть була відлига. Вдень температура навіть піднімалась до 2 градусів тепла, дещо розтанув сніговий покрив до 18 – 20 сантиметрів. Така аномалія була на 6 градусів вищою норми.
В середині грудня того ж таки 1963 року установилась дуже морозна погода. Температура опускалась до – 24 градусів, а на поверхні снігу – до 31 градуса. Середньодекадна температура (10– 20 грудня) склала 15,4 градуси морозу. Це на 10 градусів було холодніше багаторічних спостережень. До цього так холодно було лише в 1938 (12,1 градуса) та 1955 (10,4 градуси) роках, писав на сторінках «Народної трибуни» П. Кривошликов у статті «Погода і посіви».
30-градусні морози - у 1960-ті рр.
Після порівняно теплої погоди в січні 1966 року та перших числах лютого різко похолодало – як і зараз у 2026 році, але все ж нині тепліше. До 12 лютого утримувалася дуже холодна погода. Температура повітря знижувалася до 33 градусів морозу. Потім в середині лютого потепліло. А протягом п’яти днів, з 21 по 25 лютого температура повітря вдень навіть підвищувалась до 2 –3 градусів тепла. За час спостереження Глухівської агрометеостанції так тепло було лише один раз, в 1950 році.
Наступна зима знову виявилася досить холодною. Вже наприкінці грудня 1966 року градусник показував мінус 20 градусів, а інколи і мінус 28, - розповідав у пресі відомий глухівський лісівник Володимир Висоцький. - У січні 1967 року температура падала до 35 градусів морозу. Це були рекордні температури за попередні сім років. На початку лютого температура також опускалась до мінус 32.
Аномально різною стала зима 1969-1970 років. Наприкінці грудня та в перший день Нового 1970 року установилась дуже холодна погода. Морози доходили до 30 градусів. Але в середині першої декади січня 1970-го тривала відлига. Температура піднімалась до 2 градусів тепла і йшли дощі і мряка, з’являлись тумани. З 8 і до 20 січня розігрались несамовиті снігові хурделиці. Сніг заліг нерівномірно – від 1 до 95 (!!!) сантиметрів, а в середньому – 20 см. З кінця січня і до початку лютого морози вдарили до 35-37 градусів. Сніговий покрив у цей час досяг вже 33 см.
Метрові кучугури снігу та морози 1970-х років
Вже скоро, а саме у 1975-1976 роках зима знову була дуже холодною. Особливо довго морозна погода утримувалась в першій та другій декадах лютого – на 6-10 градусів холодніше середньої багаторічної температури. Температура повітря знижувалась до 27-33 градусів морозу. Опадів за зиму випало 90-100 міліметрів, що відповідало багаторічним спостереженням.
Аномальним був січень 1979 року. Наприклад, 7-8 січня – до 30 градусів морозу, а вже 27-31 січня температура піднялася до 4-5 градусів тепла.
Утім наступна зима була холоднішою, ніж зазвичай. У січні 1980-го середньомісячна температура склала 11,2 градуса морозу. Це на 3,3 градуси було холодніше, ніж звичайно. Наприкінці місяця було зафіксовано найнижчу температуру – 32,7 градуса морозу. На поверхні снігу було ще більше - до мінус 37.
Середня висота снігового покриву протягом січня 1980 року була сталою і становила 21-23 см. В лютому снігу стало ще більше – 30-32 см. За спостереженнями агрометеостанції аналогічне залягання снігового покриву у лютому відмічалось в 1964, 1967, 1968, 1970 і 1977 роках. Тож нині все це традиційно.
Найнижча температура в січні 1985 року опускалась до мінус 32,5 градуса (10 лютого), а на поверхі снігу – до 38 градусів морозу. Висота сніжного покриву в цей час зросла до 36 см. У першій декаді лютого морози ще більше посилились і опустились до мінус 36 градусів, а на поверхні снігу до - 40. Морози (від 17 до 26 градусів) трималися до 11 березня.
Наступна зима (1985-1986 років) була малосніжною, але з нестійкою температурою. У грудні та січні були відлиги. Увесь січень і перша декада лютого майже не було снігу. Середньодобова температура повітря утримувалась на рівні 10-15 градусів морозу. Але у першій декаді лютого 1986 року температура знизилась майже до аномального 31 градусу морозу.
Остання «справжня» зима була у 1986–1987 рр.
У січні 1987-го температура трималася постійно на рівні 26 градусів морозу. А 9 січня були навіть рекордні -34,2 градуси морозу. Висота снігового покриву тоді також була найрекорднішою для другої половини ХХ століття.
Після цього року нижче 30 градусів температура ніколи не попускалася. Хоча рекордними були останні декади січня у 1988, 2020 та 2021 роках - до мінус 26-28 градусів.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
