У селі Землянка Березівської громади будинки ніби мають «очі», і мисткиня Тетяна Борзих знає погляд кожного з них. Вона перетворила своє захоплення автентичною архітектурою на унікальний проєкт: тепер історію Глухівщини можна не лише побачити на старих хатах, а й відчути на смак. Про «фотополювання» на обіконниці, створення етномузею та пряники, що «вмикають» дитячі спогади, – читайте у нашому тексті.
Погляд крізь вікна минулого
Для Тетяни Борзих дерев’яне різьблення навколо вікон, яке місцеві називають обіконницями, — це не просто декор. Це зашифровані послання майстрів, які навіть у радянські часи знаходили спосіб проявити свою ідентичність. Кілька років тому жінка розпочала власну експедицію: пройшла кожну вулицю Землянки, зафіксувавши на фото понад 90 унікальних візерунків.
«Цей проєкт виник ще у 2022 році. Я була в такому захваті від тих вікон. Думала: невже у нас у всіх однаково? Пройшла по всьому селу, пофотографувала всі обіконниці, їх понад 90, і всі різні. Почала розпитувати, що за майстри були, як вони це робили. Виявилося, що мій дідусь теж майстрував такі вікна», – розповідає мисткиня.
Мистецтво, що смакує історією
Свою творчу фотоекспедицію Тетяна згодом перетворила на сувеніри. Спершу з’явилися листівки із зображеннями вікон. А з часом мисткиня вирішила: історію варто не лише побачити, а й відчути – на дотик або навіть на смак. Так народилася ідея перетворити дерев’яне різьблення на форму для випікання пряників.
Шлях до ідеального виробу тривав місяці – від пошуку дизайнера до нескінченних експериментів із тістом на власній кухні.
«Я спершу думала робити дерев’яну вирубку, але це виявилося заскладно та дорого, – ділиться жінка. – Тільки три місяці шукала дизайнера, який би погодився втілити мою мрію і витримав усі правки. Коли нарешті з’явилася перша форма: я неймовірно кайфувала від результату»
Наразі в арсеналі Тетяни є дві форми для пряників – точні копії реальних вікон будинків Землянки. Одне з них належало хаті її дідуся, а інше вразило жінку своєю складною геометрією різьблення.
Секрет медового «вікна» Землянки
Мисткиня переконана: такі пряники – не просто десерт до чаю, а справжній «код пам’яті», який спонукає людей згадати власне коріння.
«Моя особиста мета – щоби людина купила форму, спекла пряники й почала згадувати: а які ж вікна були в хаті моєї бабусі? Якого вони були кольору? Це кнопка вмикання спогадів із дитинства, дуже теплих відчуттів, – пояснює Тетяна. – Це спонукання до дій, які посилюють нашу генетичну та культурну пам’ять».
Щоб пряник був не лише змістовним, а й смачним, Тетяна розробила спеціальний рецепт медово-імбирного тіста зі спеціями. Воно ідеально тримає форму, не розпливається в духовці та дозволяє детально передати кожен елемент різьблення.
Вартість такої форми становить 510–550 гривень, адже за кожною стоїть кропітка робота дизайнера та ручне тестування.
Скарби у сусідній хаті
Пряники – лише частина великого етносвіту Тетяни Борзих. Коли в її власній оселі стало затісно від рушників і старожитностей, вона викупила сусідню хату та облаштувала там музей. Тут зібрані сорочки з кропиви та льону з різних регіонів, давні керсетки й унікальні писанки. За словами мисткині, це не просто музей, а простір для життя й медитації, де кожен предмет можна торкнутися й відчути.
«Тут можна розглядати рушники, техніки вишивання, які нам залишила видатна майстриня Пелагея Литвинова-Бартош. Усе можна роздивитися, помацати, відчути. Це простір, де я втілюю свій творчий потенціал», – підкреслює жінка.
Сьогодні в Землянці можна не лише побачити автентику, а й придбати її частинку: окрім форм для пряників, Тетяна створює солом’яних павуків, авторські листівки, обереги та чаї з сухоцвітів.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
