«Бувають моменти, коли жінка народжує, а на місто летить. Світломаскування, вікна закрили, одну лампочку включили... Пролетіло – і продовжуємо роботу», – так описує свої будні акушерка з Глухова Алла Куриленко. Вона працює у пологовому 40 років. За цей час жінка бачила все: від складних операцій, де доводилося віддавати власну кров для порятунку немовляти, до пологів під звуки вибухів на прикордонні.
Чому попри тисячі прийнятих малят вона досі переживає за кожну пацієнтку, як за рідну доньку, та як народжується життя там, де його намагаються знищити росіяни – читайте далі.
Робота, де народжується життя
Алла Куриленко вперше переступила поріг Глухівського пологового будинку ще студенткою медичного училища. Тоді вона прийшла сюди на переддипломну практику, навіть не здогадуючись, що це місце стане роботою її життя. Скільком дітям за роки роботи допомогла зʼявитися на світ, жінка каже, не може навіть порахувати. Але свої перші пологи пам’ятає донині.
«Я ще навіть не розуміла, що дитина ось-ось народиться і що мені конкретно треба робити, але той момент так закарбувався в пам’яті, що я пам’ятаю його досі. Коли вже побачила радість батьків – з’явилося величезне бажання допомагати цьому диву щодня», – розповідає пані Алла.
За час роботи акушерці доводилося працювати в різних умовах і приймати рішення, від яких залежало майбутнє немовлят.
«Народилася дитинка, і в неї виникли серйозні проблеми з кров’ю. Дитячий лікар каже: "У вас потрібна група, і за життєвими показаннями маляті терміново необхідне переливання". Прямо з мене брали кров і тут же вливали дитині. Так ми рятували немовля цілу ніч: у мене брали кров чотири чи п’ять разів. Слава Богу, дитина вижила, і потім з нею все було добре», – каже жінка.
Щоденна робота акушерки – це постійна пильність і відповідальність за кожен етап пологів. Від моменту, коли породіля потрапляє до відділення, і до виписки Алла Куриленко контролює стан матері й дитини та підтримує породіллю.
«Коли жінка поступає до пологової зали, ми слухаємо серцебиття дитини, вимірюємо тиск, за потреби підключаємо крапельниці, стежимо за переймами. Пояснюємо, як дихати й як пережити біль. Після народження ще дві години спостерігаємо за мамою і немовлям – і тільки тоді переводимо жінку до палати, де також усе під наглядом».
Пологовий на лінії небезпеки
Сьогодні до глухівського акушерсько-гінекологічного відділення їдуть народжувати не лише з громади, а й з Ямполя, Свеси, Кролевця, Путивля. Бували й жінки з Києва. Навіть під час повномасштабної війни прикордонний пологовий залишається місцем, де народжується життя.
Та працювати стало значно важче.
«Дуже тяжко, коли літають БПЛА чи ФПВ. Коли ти на зміні, то вже за себе не думаєш – відповідаєш за жінку і дитину. Думаєш тільки, щоб усе було добре з породіллями й немовлятам, – каже пані Алла. – Бували моменти: жінка народжує, а воно на місто летить. Світломаскування, все позакривали, одну лампочку включили... Пролетіло – усе, працюємо далі, народжуємо. Жінці ж не скажеш: "Почекай, поки не пролетить". Також буває, жінка піся кесаревого, і ти готова її собою прикрити, поки воно літає над головами».
Алла Куриленко розповідає: кожну жінку в пологовій залі сприймає, як за рідну доньку, а біль породіллі вона наче пропускає крізь себе.
«Звісно, переживаєш. Дуже. Шкода кожну жінку, як свою дитину. У мене й дочка народжувала, і невістка. І коли приймаєш пологи, уявляєш, ніби на її місці твоя дитина».
Через війну у глухівському пологовому народжується значно менше дітей, ніж раніше. Та віра в життя й у краще майбутнє серед медиків не зникає. Після напружених змін пані Алла відновлюється у спілкуванні з онуками – саме вони додають сил. А найбільшою нагородою для неї залишаються прості слова, які вона інколи чує на вулицях міста від колишніх породіль, які впізнають свою акушерку: «Дякуємо».
«На роботі в халаті ти – одна людина, а на вулиці – інша, як то кажуть. Хтось проходить повз, бо не впізнає, а хтось і досі каже: “Алло Володимирівно, дякую”», – каже пані Алла.
4 березня виповнюється 40 років відтоді, як Алла Куриленко працює з породілями. Сьогодні, окрім неї, тут чергують ще три акушерки. Разом вони тримаються навіть у найскладніші часи.
Завідуючий акушерсько-гінекологічним відділенням Ігор Барахович, який працює пліч-о-пліч з пані Аллою з 1995 року, каже: такі фахівчині — справжня опора лікарні та приклад для молодших колег.
«Вона надійна, професійна, витривала. Молодим лікарям із нею працювати спокійно — це справжній фундамент відділення», — додає пане Ігор.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
