Назарій Хіманов із позивним «Мурчик» пережив тяжке поранення, тривалу реабілітацію та втрату домівки, але не втратив сили й надії. Він став учасником фотопроєкту «Важлива», який показує людей, які після фронту продовжують боротися за життя та свої мрії.
Історія Назарія
Назарій родом із Глухова. У 19 років він добровільно став прикордонником і служив спочатку на Черкащині в «Оршанці», а потім за контрактом у 5-му Сумському прикордонному загоні.
На початку повномасштабного вторгнення він разом із побратимами перебував на кордоні.
«Перші винищувачі, перші вибухи, перше розуміння початку чогось жахливого було десь в паралельній ральності, а наяву була швидка організація, швидкі збори, чіткі вказівки командира і дорога...» — розповідає Назарій для проєкту «Важлива».
Він брав участь у захисті Києва. 4 березня 2022 року Назарій отримав тяжке мінно-вибухове поранення в голову. На той момент йому було всього 22 роки.
«Попри “нуль шансів на життя", попри місяць коми... майже рік прикутий до ліжка... зрада коханої... без шансу на можливість ходити — я вижив я ходжу» — йдеться у дописі про Назарія.
Реабілітація була надзвичайно складною та проходила за кордоном, нині вона триває в Україні. Хлопець ходить із ортезом, ліва частина тіла досі «неслухняна», але він навчився жити з цим і не здається.
Мрії та надія
Скоро Назарію виновниться 26 років. Він мріє про власний дім, зустріч із долею, створення сім’ї та виховання дітей у вільній країні. Він хоче побачити світ і жити повноцінно. Чотири роки після поранення для нього — постійна боротьба, але він не опускає рук і не втрачає надії.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
