Цієї зими глухівчани можуть насолоджуватися катанням на ковзанці завдяки місцевим хокеїстам. Після роботи чоловіки заливають лід на міському стадіоні – не лише для власних тренувань, а й щоб малеча та дорослі мали змогу активно проводити час. Історія команди, яка відроджує хокей у місті, – у нашому тексті.
Десять років на льоду
Близько десяти років тому глухівські любителі хокею об’єдналися у спільноту, щоби повернути зимову гру в рідне місто. Починали ентузіасти з малого: ганяли шайбу на замерзлих ставках, поки не взялися за відновлення повноцінного майданчика.
«Спочатку грали на Павлівському та Скоропадському озерах, на ставках збиралися. А потім з’явився Сергій Чернишов – наш активіст. Це була його ініціатива, а ми підтримали, щоби відновити хокейну коробку. Тодішній очільник відділу молоді та спорту Роман Зайцев теж допомагав. І так потроху-потроху: висипку завезли, вирівняли майданчик, підладнали огорожу, натягнули сітку на парканчик. Отак і займаємося», – згадує гравець команди Олександр Чернов.
Сьогодні ж глухівська хокейна спільнота налічує понад 40 людей. Вік тут не має значення: на лід виходять і юнаки, і чоловіки середнього віку, і ветерани спорту. Усіх об’єднує любов до гри, яка для багатьох почалася ще в дитинстві.
«Мої юнацькі роки пройшли біля болота, де копанка, там ми дітворою і грали. Тоді не було ні професійного спорядження, ні ковзанів. Вирубували ключку з верби і ганяли шайбу», – розповідає Олександр.
Тиждень праці заради посмішок глухівчан
Щоби ковзанка запрацювала, хокеїсти щороку власноруч готують лід. Це тиждень щоденної роботи, що залежить від морозу, снігу та терпіння тих, хто не уявляє зими без хокею.
«Це нелегко. Коли йдуть перші морози й випадає сніг, його треба спочатку укатати технікою: приїжджає десь від трьох до п’яти. Потім починаємо заливати лід по два-три рази на день. Потрібен приблизно тиждень, щоб уже можна було вперше вийти на лід. А далі все залежить від погоди: то сніг засипле, то відлига почнеться», – пояснює хокеїст.
Однак попри труднощі з погодою та підготовкою майданчика, каже Олександр, вони роблять це насамперед заради дітей. Щоби малеча Глухова мала змогу навчитися кататися на ковзанах, проводити час активно та відкривати для себе спорт.
«Стараємося, щоби дітки – і наші, і взагалі всі маленькі глухівчани – приходили й займалися. Ми цьому тільки раді. Може і хтось із дорослих бажає – приходять, ми всім раді», – підкреслює Олександр.
Поки що команда грає у форматі дружніх зустрічей. Але в майбутньому хокеїсти мріють представити Глухів на офіційних змаганнях.
«Дай Бог, щоби закінчилась ця війна клята. У планах є взяти участь у чемпіонаті області. Так що на майбутнє – плануємо», – каже чоловік про плани на останок.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
