У Глухові 17-річна Поліна Новикова поєднує навчання, волонтерство та дослідження історії рідного міста. Для дівчини історія стала способом розуміти сучасні події та зберігати пам’ять про людей і громаду.
Хто повідомляє: Сумська ОВА
У чому суть
За роки навчання Поліна зарекомендувала себе не просто як старанна учениця, а як людина з чіткою позицією та внутрішнім стрижнем. Вона глибоко занурюється в гуманітарні дисципліни, уміє аналізувати й аргументувати, а її призові місця на всеукраїнській олімпіаді з історії та перемоги в конкурсах Малої академії наук демонструють системну та результативну працю.
Окреме місце в житті Поліни посідає українська історія й культура. Вона створює матеріали про рідний Глухів, розповідає про його багатовікову спадщину на всеукраїнських платформах і представляє місто на широку аудиторію. Водночас важливою частиною її повсякдення є волонтерство — свідома позиція діяти там, де можеш бути корисною.
Історія України захопила Поліну ще в середніх класах. Після розподілу курсу на всесвітню історію та історію України вона відчула, що саме національний контекст найбільше їй відгукується. Велику роль відіграла й учителька Наталія Олександрівна, котра показала предмет не як набір дат, а як живу розповідь про людей і рішення, що впливали на хід подій.
Підготовка до олімпіад для дівчини включає додаткові книги, науково-популярні відео, подкасти, конспекти та систематизацію матеріалу. Поліна зазначає, що це те, чим вона дійсно насолоджується, хоч і доводиться викладатися на максимум.
Окремим етапом для дівчини стали наукові роботи у Малій академії наук. Поліна створила дослідження про видатних мешканців Сумщини: майстра-різьбяра Ігоря Білевича та історика й науковця Юрія Коваленка. Обидві роботи були відзначені на обласному етапі конкурсу-захисту МАН.
Поштовхом до першої теми стала звістка про загибель Ігоря Білевича на війні. Поліна не була знайома з ним особисто, але знала про його діяльність у місті.
«Я дізналася про його загибель і зрозуміла, що хочу, аби про нього дізналося якомога більше людей. Не лише як про різьбяра, а як про людину, яка відроджувала козацьке мистецтво, працювала для громади», — розповідає дівчина.
Коли під час роботи над першим дослідженням вона почула про загибель Юрія Коваленка, рішення щодо другої теми було миттєвим. Це потребувало ще глибшого занурення: інтерв’ю з родичами, колегами, студентами, робота з джерелами та систематизація біографічних фактів.
Для Поліни ці дослідження — не просто участь у конкурсі, а спосіб зберегти пам’ять про людей, чия праця формувала культурне та наукове обличчя Сумщини, зокрема її рідного Глухова.
Після лютого 2022 року сприйняття історії змінилося: тепер вона більше не існує окремо від новин. Події ХІХ та ХХ століття перегукуються із сучасністю. Заборони мови, спроби знищення ідентичності та репресії проти культури сьогодні повторюються на окупованих територіях. Це змінило підхід Поліни до навчання: кожна тема стала інструментом для розуміння того, що відбувається зараз.
У 2022 році Поліна завершила навчання в International Cultural Diplomacy School. Спочатку сприймала культурну дипломатію як діалог через мистецтво, традиції та освіту. Війна змінила акценти: «Культурна дипломатія — це ще й захист ідентичності та право говорити про себе власним голосом. Кожна розповідь про українську історію — це відповідальність, донесення правди і руйнування стереотипів, формування правдивого наративу про Україну», — переконана дівчина.
З грудня 2024 року Поліна є комунікаційницею та спікеркою всеукраїнського волонтерського проєкту «Осоння», де її називають «амбасадоркою Глухова». Вона створює матеріали про рідне місто, його історію та культурну спадщину. Найбільший відгук викликали дописи з маловідомими історичними фактами про Глухів. У планах — розповіді про співочу школу, рід Терещенків, історію Гетьманату.
Волонтерський шлях Поліни розпочався у 2022 році з плетіння маскувальних сіток. Згодом разом із командою «Осоння» вона організовувала збори для військових, зокрема для підрозділу, де служить її батько. Збори на тепловізійний приціл, рушниці для збиття дронів, обігрівачі, детектор дронів стали системною роботою, а не разовою допомогою.
«Волонтерство — це і громадянський обов’язок, і внутрішня потреба. Я розумію, наскільки важкою є служба, і наскільки важливо допомагати. Особливо надихає, коли інші долучаються, відкривають допоміжні банки, просять поради», — говорить Поліна.
Зараз дівчині 17 років — вік рішень і вибору майбутнього. Попереду складання іспитів, вступ, новий етап життя. Вона не приховує: підготовка виснажує, забирає майже весь час і сили, але навіть у цьому напруженому ритмі її думки не лише про власні результати чи професійні плани. Поліна багато розмірковує про Сумщину, Глухів і життя після війни.
Досвід останніх років, прикордонна реальність, волонтерство, дослідження історії рідного краю сформував у дівчини чітке розуміння: майбутнє громади залежить від тих, хто вже сьогодні готовий брати відповідальність, і вона хоче бути серед таких людей.
«Через десять років я хочу бачити Сумщину відбудованою, безпечною та економічно сильною. Хочу, щоб молодь мріяла не виїжджати, а бачила можливості для розвитку тут», — каже Поліна.
Для Поліни історія — не лише про минуле. Це про відповідальність за теперішнє і вибір, що формує майбутнє. І поки дорослі пишуть нові сторінки історії на фронті, молодь, як вона, вже сьогодні вчиться її осмислювати, зберігати пам’ять і готуватися будувати країну після перемоги.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
