Росіяни знищили початкову школу та дитсадок у селі Полошки на Глухівщині. Ворожий дрон перетворив на руїни половину будівлі, де за лічені хвилини до атаки бавилися діти. Спогади очевидців та педагогів — далі у нашому сюжеті.
«Ми ніколи не думали, що нас спіткає таке горе»
Другого червня близько восьмої вечора російські війська вдарили безпілотником по будівлі початкової школи в селі Полошки на Глухівщині. Також там розташовувався дитячий садок. Вибух перетворив на руїни місце, де роками вчили дітей. Колишня директорка закладу Олександра Євтушенко, яка понад 30 років присвятила школі, згадує: на початку 90-х цей корпус зводили з великою любов'ю, аби малечі було де навчатися.
«Цю маленьку школу будували спеціально для вихованців дитячого садка, адже у 1992 році, коли я прийшла, дітей було понад тридцять і їх ніде було розподілити. Згодом малечі поменшало, тому дирекція вирішила перевести сюди й початкову ланку. Дві кімнати віддали під садок – спальню та ігрову, а три кімнати – для учнів початкової школи», – згадує колишня директорка закладу.
Для місцевих дітей цей заклад був другим домом – затишним, теплим та сучасним. Вчителі власноруч розмальовували стіни в класах.
«Стільки років вона нам прослужила, там завжди було тепло й дуже комфортно дітям. У цю школу справді вкладена людська душа», – ділиться пані Олександра.
Одразу після вибуху на місці влучання спалахнула пожежа. Місцева жителька Тетяна Пустинник розповідає: все навколо миттєво затягнуло густим димом. Незадовго до прильоту на майданчику біля школи бавилися діти. Лише дивом ніхто не постраждав – люди пішли за кілька хвилин до вибуху.
«Ми тільки-но зайшли до хати, аж раптом чуємо – щось швидко летить, і одразу вибух. Повискакували на вулицю, а все вже в диму та вогні. Поки приїхала наша пожежна машина, намагалися тушити самотужки, – розповідає місцева жителька Тетяна Пустинник. – На цьому дитячому майданчику постійно бавилися діти, і перед самим вибухом там якраз гуляв батько з малечею. Мабуть, Бог уберіг, що вони трохи раніше пішли додому».
Перед ударом люди чули виразний гул безпілотника, який знижувався над будівлею. Масштаби руйнувань нинішній директор Олександр Журба називає критичними. Пожежу гасили цілий вечір, але вранці руїни спалахнули знову. З самого ранку односельці разом із робочими вийшли розбирати завали.
«Гасили цілий вечір. А о п'ятій годині ранку встали – воно знову почало диміти, тож пожежники приїхали повторно. Уже потім почали розбирати завали, сходилися і односельці, і робітники», – додає пані Тетяна.
Тепер те, що будувалося десятиліттями і де щодня лунав дитячий сміх, росіяни знищили в один момент, залишивши по собі пустку й біль, каже Олена Євтушенко.
«Одинадцять років я відпрацювала тут учителем початкових класів. Це було прекрасне місце для малечі та садочка: жодного транспорту поруч, спортивний та дитячий майданчики. Діти спокійно гралися і ми ніколи не думали, що нас спіткає таке горе. Але ж біда...», – говорить Олександра Євтушенко.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
