Увечері 10 червня російська армія вкотре атакувала приватний сектор Глухова безпілотником. Цей обстріл став уже другим для однієї з вулиць міста за останні п’ять днів. У будинках глухівчан вибито вікна, понівечено дахи, потрощено паркани, а подвір'я всіяні уламками. Журналісти Глухів.City поспілкувалися з місцевими жителями, які опинилися в самому епіцентрі вибуху.
У чому суть
Найбільше від повторного нальоту постраждало подвір'я подружжя пенсіонерів Юркових. Вони будували свій дім понад 40 років тому, а зараз ворожа хвиля понівечила родинне помешкання.
Глухівчанка Валентина Юркова згадує: вибух пролунав близько 22:00. Жінка саме була у ванній кімнаті, а її чоловік вечеряв на кухні.
«Добре, що ми ще не лягали відпочивати. Раптом чуємо — страшний тріск, усе затрусилося. Сюди, якраз біля нашого дому, прилетіло. В кімнату полетіли уламки, все побило, миттєво стало повно диму. Ми спочатку подумали, що горить дах, бо дим ішов з горища. Сусіди лазили туди перевіряти, але, на щастя, то була просто щільна пилюка. Проте в кімнатах зараз страхіття, усе засипано хламом», — розповідає Валентина Іванівна.
За словами жінки, вулиця ще не встигла оговтатися від попереднього обстрілу, який стався всього п'ять днів тому — 5 червня. Тоді вибухова хвиля від прильоту через дорогу також пошкодила їхній будинок, але нинішній удар виявився куди більш руйнівним.
«Ми ще від першого прильоту не встигли відійти, навіть прибрати все не вправилися. І тут раптом — як грім з неба. Після першого удару вікна хоч якось трималися, а після другого — усе повивертало і покрутило, бо розірвалося зовсім поряд. Ми з дідом тут удвох живемо, будували цей дім своїми руками з 1985 року. Як то кажуть, по цеглинці збирали, усе життя тут пройшло... Я зараз просто не можу оговтатися, вся трушуся, голова розривається. Вночі взагалі не спала — тільки заплющую очі, а в голові все це прокручується знову і знову».
Жінка додає: на їхній вулиці живуть переважно пенсіонери. Окрім їхнього будинку, уламками та вибуховою хвилею пошкодило майно кількох сусідів — у людей повилітали шибки у старих дерев'яних рамах.
Валентина Юркова каже, що лише дивом вони з чоловіком залишилися неушкодженими: «Дякувати Богу, що лишилися цілі. Якби це сталося трохи пізніше, коли я зазвичай уже сплю в кімнаті, мене б просто поранило уламками у ліжку».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
