Сьогодні, 20 липня, Глухів провів в останню путь воїна-прикордонника Василя Кузьменка.
Хто повідомляє: кореспонденти Глухів.City з церемонії прощання
У чому суть
Церемонія прощання відбулася біля Трьох-Анастасіївської церкви. Віддати шану воїну прийшли його рідні, бойові побратими, представники громад і жителі міста.
«У травні 2025 року я займався призовом на військову службу Василя Миколайовича, і 15 липня 2026 року близько сьомої ранку я також був в тій групі разом з ним. Дуже важко знайти слова, які б передали все, що я зараз відчуваю. Василь йшов першим, він був сапером, був вірний своїм побратимам. Від імені керівництва 16-ї прикордонної застави "Дружба", від імені побратимів я хочу висловити щирі слова співчуття», — сказав побратим Василя.
«Краще б я на його місці була, але Господь так розпорядився. Я вам усім дуже вдячна за підтримку в нашому горі», — сказала мати загиблого.
«Василь Миколайович жив повноцінним, нормальним, щасливим життям. У травні минулого року він був мобілізований і став до лав прикордонної служби України. За захист рідної землі він віддав найцінніше — своє життя. Ми розділяємо ваше горе, бо це спільна біда, спільне горе, це загибель наших воїнів і цивільного населення», — висловив слова співчуття заступник міського голови Олексій Ткаченко.
Про Василя Кузьменка
Василь народився і виріс у Глухові. Тут закінчив загальноосвітню школу №6, а згодом здобув диплом будівельника у Глухівському агротехнічному коледжі. Під час строкової служби командував танковим взводом, а в цивільному житті працював за спеціальністю.
До лав Державної прикордонної служби України чоловіка мобілізували 1 травня 2025 року. Кілька місяців тому він пройшов спеціалізоване навчання та опанував одну з найнебезпечніших військових професій — став сапером, захищаючи рубежі рідної Сумщини.
Рідні згадують Василя як людину залізної волі та великої душі, яка завжди йшла першою і вела за собою інших. Попри страх і втому, він виходив на складні бойові завдання, розуміючи, що від його точних дій залежать життя побратимів. Один із товаришів по службі завдяки Василю дивом уцілів під час потужного обстрілу, коли той вчасно покликав його з позиції до бліндажа за мить до вибуху.
13 липня захисник вирушив на чергове завдання, надіславши сестрі вночі останнє повідомлення: «Вже на місці». Згодом прийшло офіційне сповіщення: виконуючи бойове завдання в районі села Чуйківка Шосткинського району, Василь Кузьменко підірвався на ворожій міні. Отримані поранення виявилися несумісними з життям.
У вільний час Василь любив рибалити, збирати гриби та будував плани на майбутнє — мріяв продовжити військову службу й після закінчення війни, щоб далі берегти мир в Україні.
У загиблого Героя залишилися мати, батько, сестра та син.
Редакція висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героя!
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
