Фахівці Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка за підтримки Українського культурного фонду реалізують проєкт «Столичний Глухів XVIII століття: 3D та VR-спадщина як інструмент освіти, відновлення та культурної реінтеграції». Проєкт реалізується в межах конкурсної програми «Культура. Регіони», ЛОТ 2 «Реінтеграція культурою (проєкти для прифронтових та деокупованих територій)».

Його мета — не просто створити кілька цифрових моделей історичних будівель. Йдеться про комплексну роботу зі збереження пам’яті про Глухів 18-го століття, цифрове відтворення втрачених пам’яток, створення інтерактивного VR-середовища та використання нових технологій в освіті й культурі.

Про те, чому саме зараз виникла потреба в такому проєкті, що вже роблять фахівці університету та яким може бути цифровий Глухів майбутнього, Глухів.Сіті поговорив із керівником проєкту — ректором Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, доктором історичних наук, професором, Заслуженим працівником народної освіти України Олександром Курком та координаторкою проєкту — доктором педагогічних наук, професором, проректором з наукової роботи та міжнародних зв’язків університету Наталією Ткаченко.

Олександр Курок: «Ми хочемо не просто показати окремі пам’ятки — ми прагнемо відтворити історичне середовище столиці Гетьманщини»

— Пане Олександре, чому для університету було важливо започаткувати саме такий проєкт?

Глухів — це місто з унікальною історичною спадщиною. У 18-му столітті він був столицею Гетьманщини, політичним і культурним центром українських земель. Саме тут відбувалися події, які мають принципове значення для української історії.

Але сьогодні значна частина того історичного середовища вже втрачена. До того ж в умовах війни ризики для культурної спадщини стали ще більшими. Тому ми поставили перед собою завдання: зберегти те, що можемо зберегти сьогодні, і цифровими засобами відтворити те, що вже втрачено.

Водночас для нас принципово важливо, щоб це була не просто красива комп’ютерна графіка. Кожна реконструкція повинна мати наукове підґрунтя — спиратися на архівні документи, історичні описи, креслення, фотографії, наукові дослідження.

— Тобто цифрова реконструкція у цьому випадку є своєрідним способом збереження історичної пам’яті?

Саме так. Ми живемо в час, коли культурна спадщина може бути фізично пошкоджена або навіть знищена. Але якщо ми маємо її якісну цифрову фіксацію, науковий опис, тривимірну модель, історичні матеріали — це вже створює можливість зберегти інформацію про об’єкт для майбутніх поколінь.

Наш проєкт передбачає створення 3D-моделей кількох важливих об’єктів Глухова, зокрема Спаської церкви 18-го століття, Миколаївської церкви 17-го століття та будівлі Другої Малоросійської колегії. Але кінцева мета значно ширша — створити інтерактивне цифрове середовище «Столичний Глухів XVIII століття».

«Історію потрібно не лише читати — її можна побачити»

— Чим цей проєкт відрізняється від традиційних краєзнавчих досліджень?

Передусім способом представлення результату. Історик працює з документами, архівами, книгами, картами. Це надзвичайно важливо. Але для сучасної людини, особливо для молоді, виникає питання: як побачити те, чого вже немає?

Наприклад, ми можемо розповісти студентам чи школярам про Спаську церкву. Можемо показати її зображення, описати архітектуру. Але зовсім інше враження виникає тоді, коли людина може фактично «увійти» в цифрове історичне середовище та побачити, яким міг бути Глухів 18-го століття. Саме тут поєднуються історія, цифрові технології, освіта і культура.

— Чи можна сказати, що це своєрідна «машина часу»?

У певному сенсі — так. Але я б усе-таки обережніше використовував це визначення. Ми не фантазуємо про минуле. Наше завдання — максимально наблизитися до історичної достовірності на основі джерел.

Тому перед створенням цифрової моделі фахівці проводять історико-архівне дослідження нашими фахівцями та вченими з Національного заповідника «Глухів». Ми аналізуємо документи, описи, креслення, світлини та наукові публікації. Після створення моделі вона також має пройти наукову експертизу на відповідність історичним джерелам. Це принципово важливо: цифрова технологія є інструментом історика, а не заміною історичному дослідженню.

Наталія Ткаченко: «Ми створюємо продукт, який має працювати і в університеті, і в школі, і в культурному просторі»

— Пані Наталіє, Ви координуєте реалізацію проєкту. Які основні напрямки роботи сьогодні є найбільш важливими?

Проєкт складається з кількох взаємопов’язаних напрямів. Перший — науково-дослідницький. Наразі ми вже практично зібрали й систематизували історичні матеріали, які стануть основою для реконструкцій.

Другий етап — створення 3D-моделей. Це вже технологічний етап, який передбачає моделювання архітектури, текстурування, оптимізацію моделей для подальшого використання у VR-середовищі та на онлайн-платформах.

Ну, а третій — власне VR-реконструкція історичного Глухова 18-го століття. Не просто окремі будівлі, а цифрове історичне середовище — вулиці, архітектурні об’єкти, елементи міського простору.

Четвертий напрям — освітньо-культурний. Ми хочемо, щоб створені ресурси не залишилися лише цифровими файлами. Вони мають використовуватися під час освітніх і культурних заходів, онлайн-екскурсій, занять, майстер-класів, творчих лабораторій.

— Особливе місце у проєкті займає етнохаб «Гетьманська Глухівщина». Якою буде його роль?

Етнохаб має стати одним із майданчиків, де цифрові технології зустрічатимуться з живою культурною освітою. Ми плануємо восени проводити тут освітньо-культурні заходи, майстер-класи, творчі лабораторії, заняття для дітей та молоді. І, звичайно, використовувати створені цифрові ресурси — 3D-моделі та VR-реконструкцію.

Для нас важливо, щоб дитина або молода людина не просто почула лекцію про історію Глухова, а могла взаємодіяти з нею.

«В умовах війни культура також потребує нових форматів»

— У заявці на проєкт багато уваги приділено дітям і молоді. Чому?

Тому що сьогодні молодь у прифронтових і прикордонних громадах живе в особливих умовах. Війна створює постійне психоемоційне навантаження, впливає на можливості навчання, культурного життя, спілкування. Тому нам потрібні сучасні, безпечні й привабливі формати роботи з молоддю.

VR-технології тут відкривають цікаві можливості. Вони дозволяють створити інший формат взаємодії з культурною спадщиною — інтерактивний, наочний, емоційно залучаючий. Ми хочемо, щоб історія Глухова була для молодої людини не лише сторінкою підручника, а живим цифровим досвідом.

— Чи йдеться лише про розвагу та популяризацію?

Ні. Для нас це передусім освітній ресурс. Створені матеріали можна буде використовувати у формальній та неформальній освіті. Ми плануємо підготувати методичні рекомендації, навчальні матеріали, інтегрувати цифрові продукти у діяльність університету та партнерських установ.

Фактично йдеться про поєднання трьох складових: наукове дослідження — цифрова технологія — освітня практика.

— Чи буде цим можна користуватися онлайн?

Так. Частина цифрового контенту буде доступна через вебресурси проєкту. Ми також передбачаємо публікацію 3D-моделей на міжнародній платформі Sketchfab, створення відеоматеріалів та забезпечення відкритого доступу до цифрової колекції. Тобто результатами проєкту зможуть користуватися не лише мешканці Глухова чи учасники наших промоакцій.

«Це проєкт не лише університету — це проєкт для Глухова»

— Пане Олександре, яке значення цей проєкт має саме для Глухівського університету?

Для університету це дуже важливий напрям розвитку. Ми розглядаємо Глухівський національний педагогічний університет не лише як заклад вищої освіти, а як науковий, освітній і культурний центр регіону.

Проєкт дозволяє поєднати кілька наших стратегічних напрямів: цифрову трансформацію, розвиток наукових досліджень, цифрову гуманітаристику, історико-краєзнавчу роботу та сучасну педагогіку. Водночас університет отримує можливість ще тісніше взаємодіяти з громадою, закладами освіти, культурними інституціями.

І для мене принципово, щоб цей проєкт не сприймався як внутрішня університетська ініціатива. Це проєкт про Глухів і для Глухова.

— Скажіть, чи має проєкт ще й ширший культурний та іміджевий вимір?

Безумовно. Глухів має надзвичайно сильний історичний бренд — столиця Гетьманщини XVIII століття. Але цей образ потрібно не лише зберігати в історичних працях. Його необхідно актуалізувати для сучасного суспільства.

Цифрові технології дозволяють представити історію Глухова сучасною мовою — мовою 3D, VR, інтерактивних платформ. І це відкриває можливість говорити про Глухів не лише на рівні громади чи області, а й представляти його культурну спадщину значно ширшій аудиторії.

— Наталіє Миколаївно, а яким Ви бачите цей проєкт через кілька років?

Хотілося б, щоб він став основою для подальшого розвитку цифрової культурної спадщини Глухова. Ми не ставимо крапку після створення кількох моделей. Навпаки, це може бути лише початок. А ми розпочали свою діяльність ще в 2025 році. Від так, до цифрового середовища створеного торік ми тепер додаємо нові об’єкти, нові історичні сюжети, нові освітні сценарії.

Ми також бачимо перспективу міжнародної співпраці, адже цифровий формат дозволяє представляти Глухів незалежно від фізичних кордонів. І дуже важливо, що проєкт створюється саме зараз — у час, коли Глухів перебуває поруч із зоною бойових дій.

Культурна реінтеграція — це не лише відновлення будівель. Це ще й відновлення зв’язку людини з місцем, його історією та культурною пам’яттю.

«Ми працюємо для того, щоб майбутні покоління могли побачити те, що бачимо ми»

— Яке головне повідомлення Ви хотіли б донести мешканцям Глухова?

Олександр Курок: Глухів має чим пишатися. Наше завдання — не дозволити, щоб війна, час чи фізична втрата пам’яток стерли цей історичний образ. Ми не можемо повернути всі втрачені будівлі фізично. Але можемо повернути їх у культурну пам’ять міста — за допомогою науки та сучасних технологій.

І якщо школяр, студент чи просто мешканець Глухова зможе побачити, яким було наше місто у XVIII столітті, пройти його вулицями у VR, побачити Спаську церкву чи будівлю Другої Малоросійської колегії — це означатиме, що наша історія продовжує жити.

Наталія Ткаченко: І ще одне. Ми хочемо, щоб цей проєкт був відкритим.

Щоб його результатами користувалися. Щоб їх доповнювали. Щоб вони ставали частиною навчання, досліджень, культурних заходів.

Бо цифровізація спадщини має сенс лише тоді, коли спадщина стає доступнішою для людей.

Довідка

«Столичний Глухів XVIII століття: 3D та VR-спадщина як інструмент освіти, відновлення та культурної реінтеграції» — проєкт фахівців Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, що реалізовується з липня по жовтень 2026 року у межах конкурсної програми «Культура. Регіони», ЛОТ 2 «Реінтеграція культурою (проєкти для прифронтових та деокупованих територій)».

Більше про проєкт можна переглянути на сайті: https://hetmanhlukhiv.gnpu.edu.ua/

та у ФБ: https://www.facebook.com/hetman.hlukhiv

Проєкт передбачає проведення історико-архівних досліджень, створення 3D-моделей втрачених або пошкоджених пам’яток, розроблення інтерактивної VR-реконструкції «Столичний Глухів XVIII століття», організацію освітньо-культурних заходів, використання цифрових ресурсів в освітньому процесі та популяризацію історико-культурної спадщини Глухова.

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp