У його майстерні в Глухові панує дивовижна чистота, а повітря просякнуте густим запахом стружки, скипидару та свіжої деревини. Євгеній Кулик — член Спілки майстрів народного мистецтва України — щодня перетворює звичайні бруски на витончені скриньки, сувеніри й тарелі. Ми завітали до майстра в гості, аби побачити, як народжується геометрія на дереві.
«Воно мене зачарувало»
У невеличкій майстерні Євгенія Кулика кожна річ має своє визначене місце. На стінах акуратно розвішані готові чи в процесі роботи та десятки різців і стамесок. У кожного куточка кімнати — власне завдання: за одним столом стоїть верстак для тонкої роботи, за іншим майстер стругає деревину, а поруч чекає свого часу масивний колодник із сокирою.
Любов до столярства у Євгенія — це родинна спадщина.
«Столярство — така дуже цікава річ: ти не просто ним займаєшся, ти все життя вчишся, — усміхається майстер. — Коли це все почалося? Мабуть, у дитинстві, коли у мене дідусь був столяром. Я тоді ще пішки під стіл ходив, під верстак — от тоді воно й почалося. Запах отих лаків, скипидару, деревини... воно мене тоді просто зачарувало».
З-поміж усіх порід деревини Євгеній найбільше цінує липу. Каже: дуб йому не до душі через алергію, вільха під час обробки часто тріскається, а от м'яка й піддатлива липа дозволяє втілювати найвибагливіші задуми.
Особливу пристрасть майстер має до геометричної різьби. Захоплення нею з'явилося ще в дитинстві після однієї з телепередач.
«Дивився колись про англійські замки та меблі з потайними штуками, — пригадує Євгеній. — Вони були такі красиві! З того часу я й зупинився на геометрії. Вона водночас і проста, і складна. З однієї сторони — це вироби з найпростіших елементів, але головне цільове завдання — щоб коли світлотінь падає, все читалося ідеально рівненько. Якщо десь рука смикнулася чи зріз викришився — такого результату вже не буде».
Спершу — сокира й дерев’яна колода
Шлях від сухої дошки до готового виробу вимагає великої терплячості. Спочатку йде «чиста столярка»: стругання, склеювання, сточування та тривале шліфування. Далі майстер бере олівець, циркуль та лінійку для точної розмітки, і лише після цього до справи беруться косячки та стамески.
«Ну і далі з теплом у душі малюєш, — ділиться різьбяр, показуючи інструмент. — Потім береться найосновніший різець — косячок, чи її ще називають коса стамеска. І далі розгортається різьба. Всі елементи робляться відсіком».
На один виріб може йти від кількох годин до цілої доби чистої роботи за верстаком.
«Якщо рахувати суто години за верстаком, то на одну деталь може піти півтори години, на іншу — 8, а на щось складне — 22 години повністю. Зрозуміло, що це розтягується в часі: прийшов, обстругав дошку, склеїв і пішов додому спати, а вже наступного дня точиш. Але якщо брати чистий час, коли ти стоїш із різцем у руках — це колосальний процес».
Мріє запустити різьблені човни по воді
Євгеній часто презентує свої вироби на ярмарках по всій країні — нещодавно, до прикладу, повернувся з «ЕнеїдаФесту». Ціни на ручну роботу майстер тримає доступними: дрібні сувеніри типу дерев’яного коника чи дзвіночка коштують від 250 до 300 гривень, а от різьблена скринька обійдеться у 1500–2000 гривень.
На ярмарках майстри часто пізнають один одного без слів — за візерунками.
«Ось це, наприклад, полтавський елемент — «бубка». А сама середина — це Сіверщина, — пояснює Євгеній, показуючи на орнамент тарілки, яка висить у нього на стіні. — У нас тут переплелися Полтавщина та Сіверщина. За цими елементами одразу видно, звідки приїхав різьбяр».
Свої знання Євгеній Кулик передає і молоді: викладає студентам Глухівського агротехнічного фахового коледжу СНАУ та керує гуртком різьблення. Справа це кропітка, проте діти із захопленням опановують різці. У цьому ми переконалися на власні очі: під час нашої розмови до майстерні якраз завітала учениця Євгенія — опановувати нові деталі тонкого ремесла.
Сам же майстер, створивши сотні виробів, плекає для рідного міста особливу мрію.
«Хочу колись у Глухові по озерах пустити кілька різьблених човнів, — ділиться Євгеній. — Хотілося б, щоб люди приходили — діти, закохані пари — могли покататися по воді й поставити човен назад. Це має формувати нову свідомість і культуру в людей».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
