Запах осені, яскраві помаранчеві плоди просто з городу і кухня, де з одного гарбуза можна приготувати і запіканку, і крем-суп, і солодку пастилу. На дачній ділянці глухівчанки Оксани Свистунової цьогоріч гарбузи вродили особливо добре. Тут росли одразу три види — японський Хоккайдо, Мускат де Прованс та звичний для багатьох «кашний» гарбуз. Про улюблені сорти, секрети вирощування та страви з осіннього врожаю — читайте далі.
Три сорти — три смаки
Працювати із землею Оксана звикла ще з дитинства. Її батьки жили в Кучерівці Есманьської громади, тож город для неї — не нове захоплення, а справа, яку добре знає з юних років. Через війну нині дістатися до батьківського села родина не може. Тому вже третій рік вирощує городину на дачній ділянці у Глухові.
Цього сезону до звичних культур додали кілька сортів гарбуза. Насіння одного з них — Хоккайдо — Оксані подарувала подруга. Посіяли — і отримали врожай, на який самі не очікували.
«У цьому році ми виростили Хоккайдо — це сорт японської селекції, дуже смачний, нам сподобався. Ще маємо Мускат де Прованс і, як у нас кажуть, кашний гарбуз, — розповідає глухівчанка та додає. — Мускат де Прованс — мій улюблений. Він із таким горіховим присмаком, дуже мені подобається. З нього смачна сирна запіканка. А Хоккайдо — це просто моя любов: маленький, красивий і добре зберігається. В нас він практично до травня стояв».
Жовтенький гарбуз — Мускат де Прованс, а помаренчевий — Хоккайдо
Щоб сорти не змішувалися між собою, на ділянці їх висаджували окремо. За гарбузами особливого догляду, каже Оксана, не потрібно — достатньо вчасно прополювати, поливати та стежити за погодою.
Один гарбуз — десятки варіантів
Цьогорічний урожай виявився не лише гарним, а й щедрим. Точної ваги пані Оксана не називає — плоди не зважували, просто збирали один за одним. Тепер частина врожаю чекає свого часу, а частина вже перетворюється на домашні страви.
У родині Свистунових до кулінарних експериментів із гарбузом ставляться з особливим теплом, хоч смаки в кожного свої. Донька найбільше любить ніжний крем-суп, чоловік полюбляє поласувати увечері підсушеним насінням, а сама пані Оксана готує ароматні пироги й запіканки. Також господиня робить пастилу та мармелад і каже, що природна солодка м’якоть сама підказує, як обійтися без жодної дрібки цукру.
«Вони у нас дуже солодкі, тому в пастилу чи мармелад навіть цукру додавати не треба. Багато знайномих дівчат беруть у мене гарбузи й для дитячого харчування — роблять малечі натуральні пюре з додаванням яблучка чи моркви», — розповідає господиня.
Запіканка, яку приготували в родині з гарбуза
А ось маленькі плоди сорту Хоккайдо після городу залишаються вдома ще надовго. Їх не ховають у темну комору — кілька яскравих гарбузиків ставлять просто на кухні, де вони додають оселі теплоти та осінніх барв.є
«Ми ставимо їх на кухні, у теплому місці. Вони можуть стояти так до самого травня і зовсім не псуватися. Як поставив — так і стоять, це наш живий декор», — посміхається пані Оксана.
Утім, найчастіше ці соковиті плоди все ж опиняються на кухонному столі. Для тих, хто хоче наповнити дім затишним ароматом, господиня ділиться своїм улюбленим і простим рецептом ніжної сирно-гарбузової запіканки.
Спосіб приготування, каже пані Оксана, простий: спочатку гарбуз запікають у духовці до м'якості та перебивають блендером на ніжне пюре. Потім до нього додають сир, трохи манки для форми, дрібку ваніліну та за бажанням — цукор чи цукрозамінник. Усе це ретельно вимішують, викладають у форму й відправляють у духовку до золотавої скоринки.
Готова запіканка стане ідеальною прикрасою для теплого сімейного чаювання.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
