25 вересня близько 20:20 російський дрон атакував село Сваркове Шалигинської громади. У цей момент на лавці біля власного будинку сидів 69-річний Віталій Семеха. Удар припав поруч із ним — від отриманих травм чоловік загинув на місці. Його донька, Юлія Матвієнко, розповіла Глухів.City про життя батька та те, яким його запам'ятали в селі.
Життя, присвячене праці та родині
Народився Віталій у селі Сваркове, де закінчив місцеву школу. Після вивчився на водія в Глухові й далі працював за професією. Також, згадує Юлія, її тато їздив на заробітки. А після виходу на пенсію разом із дружиною залишився в рідному селі. У Сварковому вони тримали господарство, займалися звичайним побутом.
«Підтримували нас, дітей, в усьому допомагали до останнього. У батька дуже хворіли ноги, він уже ходив із паличкою. Чому така біда і сталась, бо він не встиг втекти, він просто не міг», — каже донька про загибель тата.
Юлія згадує, Віталій ніколи не втрачав зв'язку з дітьми, які жили в місті. Транспортне сполучення зі Сваркового вкрай ускладнилося, але Віталій намагався знайти вихід: «Тато на мопеді їздив до міста, до нас, до дітей, привозив нам передачки, бо ми вже не могли туди дістатися, було небезпечно дуже. Так ось і прожив своє життя. Він був гарною людиною, як для мене точно і для всіх односельців. Гарна людина, яку всі поважали і любили».
Навіть під постійними обстрілами попрощатися з Віталієм прийшло чимало людей. У ті дні Сваркове неодноразово атакували і, як каже Юлія, вона не думала, що хтось наважиться прийти провести її тата. Але людей зібралося чимало — односельці зібралися розділити горе.
Риболовля, пісні та готовність допомогти кожному
У повсякденному житті Віталій Семеха був душею компанії — людиною, яка вміла підтримати словом і розрадити.
«Він взагалі весела така людина. З усіма він з гумором підходив. Дуже любив він у нас співати пісні. Особливо якщо це свято, якесь застілля, і знали, що тато буде, буде пісня обов'язково лунати», — ділиться спогадами Юлія.
На пенсії чоловік знайшов розраду в улюблених заняттях на природі. Його пристрастю стала риболовля — задля гарного улову він міг їздити навіть до сусіднього Ямпільського району. Не оминав і тихе полювання: у цьому сезоні навіть встиг назбирати грибів, які дружина згодом законсервувала для дітей.
Віталій до останнього залишався тим, на кого покладалися односельці. Попри біль у ногах він не міг залишатися осторонь, коли сусіди просили про допомогу з технікою чи роботою.
«Батько був дуже добрим, він ніколи не міг відмовити, якщо його в чомусь просять. Прийдуть попросять мотоблок, наприклад, бо зараз у селі з технікою складно: "Вітя, треба там дрова привезти". Він там: "Ой, це ж мені, це ж мені важко". Але збирався і йшов допомагати».
У Віталія Семехи залишилися син, дві доньки та онуки, яких він дуже любив і для яких завжди був опорою.
Редакція висловлює щирі співчуття рідним та близьким!
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
