Глухівчанин Олександр до повномасштабного вторгнення працював на лісовозі, а у 2022 році підписав контракт із ЗСУ. Нині він служить водієм у третьому мотопіхотному батальйоні 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського та за роки служби пройшов найгарячіші напрямки фронту.
Хто повідомляє: 3 мотопіхотний батальйон 58 ОМПБр
У чому суть
Свою службу він розпочав у районі Опитного — за два кілометри від Донецького аеропорту. До війська пішов свідомо: не хотів, аби ворог прийшов до його дому, де чекали сім'я та діти. У секторах відповідальності на його плечах трималася вся логістика: підвезення бійців до передової, евакуація поранених та доставка боєкомплектів.
Напередодні повномасштабного вторгнення батальйон дислокувався у Глухові. Коли двадцять четвертого лютого почалася велика війна, підрозділ підняли по тривозі. Далі був рух на Чернігів — доводилося їхати лісами та полями навмання, без навігатора, оскільки на трасах уже йшли бої. Під ворожими обстрілами Олександр підвозив людей і розвантажував боєприпаси, допомагаючи стримувати ворога на підступах до міста.
Після успішного захисту Чернігівщини батальйон перекинули на Луганщину, в бік Лисичанського НПЗ, де розгорталися запеклі бої біля Білогорівки та Серебрянського лісу. Згодом були Бахмут, Запорізький напрямок, а також Донеччина — Покровськ і Курахове.
Найтяжчими військовий згадує бої за Бахмут: тоді доводилося не спати по двоє діб поспіль, реагуючи на кожен виклик про поранених.
Сьогодні підрозділ тримає оборону на півночі Харківщини. Робота водіїв зараз надзвичайно небезпечна через ворожі безпілотники та міни, які окупанти розкидають на дорогах. Проте, попри постійні ризики й побиті колеса, найголовнішим завданням для Олександра залишається безпека побратимів, яких він перевозить.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
