Визволення сіл Глухівщини від фашистських загарбників почалося 28 серпня 1943 року і тривало до 1 вересня.
28 серпня 1943 року – визволені перші села
16 серпня 1943 року Центральний фронт, котрим командував генерал армії Костянтин Рокосовський, одержав наказ Ставки Верховного Головнокомандування: наступати в загальному напрямку Севськ – Хутір-Михайлівський, не пізніше 1-3 вересня вийти на фронт річки Десна південніше Трубчевська – Новгород-Сіверський, Шостка – Глухів – Рильськ. У подальшому розвивати наступ у загальному напрямку Конотоп – Ніжин – Київ.
Вранці 26 серпня 1943 року 322-а стрілецька дивізія розпочала артпідготовку по передньому краю ворога, прорвавши до вечора першу смугу німецької оборони. 27 серпня до прориву другої оборонної смуги було долучено 17-й гвардійський стрілецький корпус 60-ї армії, яким командував генерал-лейтенант А. Л. Бондарєв. Таранні удари корпусу забезпечили на світанку 28 серпня прорив другого ешелеону ворога й подальший розвиток операції, і на кінець третього дня наступу 322-а стрілецька дивізія прорвала тактичну оборону противника.
Після розгрому ворога на Курській дузі, 28 серпня 1943 р. частини 70-ї стрілецької дивізії, переслідуючи відступаючого з Севська ворога, вийшли на рубіж р. Клевені. Передовим військам ставилось завдання звільнити територію Крупецького та Шалигинського районів з виходом до Глухова з південно-східного боку.
Частини 226-ї стрілецької дивізії, що також з 26 серпня вели наступ лівіше, прорвали всю тактичну зону оборони німців. Рештки розбитої 82-ї піхотної німецької дивізії почали безладний відступ. Завдавши сильного удару на південь від Сєвська, війська 60-ї армії прорвали німецьку оборону на 45-кілометровому фронті та за чотири доби просунулись майже на 40 кілометрів.
9-й танковий корпус, як основна ударна сила, ввели в прорив з метою заволодіння селами Баранівка, Фотовиж та Сорокові Бальчики. Це було зроблено вранці 29 серпня 1943 року. Цього ж дня передові батальйони 322-ї дивізії вступили на українську землю у щойно визволене село Марчихина-Буда.
Чернігово-Прип'ятська наступальна операція. 26 серпня - 30 вересня 1934.
За спогадами генерал-лейтенанта В. Я. Петренка, під час «Глухівської операції» 226-а стрілецька дивізія 29 серпня просунулася вперед на 10 – 13 кілометрів. Противник, боячись бути відрізаним з тилу й ухиляючись від флангових атак, відійшов до села Сопич, де міцно закріпився, підтягнув танки, а дії своїх частин прикривав авіацією. Але село він не втримав і вимушений був відійти, зайнявши оборонний рубіж по лінії Кореньок-Вільна Слобода.
Тут дивізія зустріла сильний супротив, але не надала можливості німцям закріпитися на далеких підступах до Глухова. Частини дивізії зробили стрімкий кидок до села Есмань (у 1957 – 2016 рр. – село Червоне), залишивши позаду інші з’єднання, і в ніч на 30 серпня зайняли вказаний населений пункт.
Сильний опір противник здійснив у Кучерівці, де неодноразово переходив у контратаки, пристосувавши будинки до оборони. Оточивши напівкільцем село, підрозділи дивізії увірвались у Кучерівку. План німців перегородити шлях на далеких підступах до Глухова був зірваний. Знищуючи на шляху свого руху заслони противника, вони увірвались у село Заруцьке, оволоділи рядом командних висот і почали обхід міста з південного сходу.
Неподалік сіл Пустогород та Вільна Слобода ворог здійснював величезний супротив. Так, в боях під Пустогородом було вбито 15 та поранено 20 бійців. Згоріло 5 танків та самохідних артилерійських установок із складу 9-го танкового корпусу.
Однак танкісти його змели стрімкою атакою та знищили ворога і до вечора 29 серпня перерізали важливу артерію ворога – залізницю Тьоткіно-Хутір-Михайлівський.
Одночасно командний пункт було перенесено із села Фотовиж з 15 годині до вечора в яр, що знаходився в одному кілометрі північно-західніше Заручино.
До 18 годин цього ж дня 9-й танковий корпус повністю оволодів Есманню. В боях північно-східніше Есмані захопили у ворога шість складів з продовольством і боєприпасами та 35 військовополонених.
Розвиваючи наступ в Глухівському напрямку 226-а стрілецька дивізія також в цей час відкинула ворога в районі села Бачівськ, захопила населений пункт Вільну Слободу і вийшла 29 серпня на рубіж Есмані. Інші частини 226-ї стрілецької дивізії 29 серпня зайняли села Пустогород, Сопич, Товстодубове.
На придорожному стовпі біля мосту через р. Клевень невідомий воїн написав: «Мати-Україна», про це розповідав у вересні 1943 року спецкореспондент майор П.Трояновський.
Глухівський район визволили за кілька днів
Глухівщину звільняли війська 60-ї армії Центрального фронту під командуванням генерал-лейтенанта Івана Даниловича Черняховського (1906-1945).
В ньому брали участь:
- 70-а гвардійська стрілецька дивізія (Глухівська ордена Леніна, двічі Червонопрапорна, орденів Суворова, Кутузова і Богдана мотострілецька - командир Герой Радянського Союзу генерал-майор Іван Андрійович Гусєв);
- 112-а стрілецька дивізія (Рильско-Коростенська Червонопрапорна орденів Суворова 2-ї ступені та Кутузова 2-й ступені – командир полковник Олександр Васильович Гладков);
- 226-а стрілецька дивізія (Глухівсько-Київська Червонопрапорна ордена Суворова ІІ ступеню – командир полковник Василь Якович Петренко);
- 322-а стрілецька дивізія (Червонопрапорна Житомирська – командир полковник Петро Миколайович Лащенко);
- 248-а окрема курсантська стрілецька бригада, яка в грудні 1943 р. увійшла до складу 226-ї г. д.;
- 23-а танкова Глухівсько-Речицька ордена Леніна Червонопрапорна ордена Суворова бригада (командир полковник Михайло Сергійович Демидов) 9-го танкового корпусу;
- 1-а гвардійська артилерійська Глухівська ордена Леніна Червонопрапорна орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького дивізія прориву (командир генерал-майор Аркадій Миколайович Волчек).
Музей в селі Уланове.Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук. доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
