Вчора, 4 вересня, було 15 років від дня смерті Леоніда Сергійовича Орленка (1924-2008) – ветерана педагогічної праці, учасника бойових дій Другої світової війни, випускника Глухівського учительського інституту.

Отримали «похоронку» на живу людину

Так сталося, що педагог та ветеран Леонід Орленко народився наприкінці вересня 1924 року, часу, що згодом стане переднем Дня вчителя. Після шкільних років йому довелось пережити важкі роки окупації та піти рядовим на фронт Другої світової війни у складі 226-ї стрілецької дивізії, що за визволення нашого краю одержала назву Глухівської.

Доля допомогла йому вижити у важкі осінні місяці форсування Дніпра та визволення Києва. Його рідні навіть через помилку одержали «похоронку» на сина. Так, він був важно поранений у Ясногородці на правобережжі Дніпра, утім, дякувати Богу, вижив. Уже далі він брав участь у бойових діях в складі інших частин у Східній Пруссії та брав участь у штурмі Кенінсберга.

За відвагу та мужність 21-річний ветеран був нагороджений орденом І ступеня та медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Кенінсберга», «За перемогу над Німеччиною», «Захиснику Вітчизни».

Після Другої світової

Повернувшись додому, воїн вступив на навчання до Глухівського учительського інституту, потім здобув професію вчителя математики у Сумському державному педінституті. Перспективного молодого фахівця направили до Уланівської семирічки колгоспної молоді, де він викладав математику та фізику. У 1954 році 30-річного перспективного педагога вирішили перекваліфікувати з учителя на керівника.

Леонід Сергійович прийняв відповідальну посаду завідувача районного відділу народної освіти. У підпорядкуванні перебували майже 100 шкіл (початкових, семирічок та середніх), понад 16 тисяч школярів та більше тисячі вчителів. За майже два десятиліття освітянський лідер Глухова та району працював над покращенням матеріальної бази шкільних кабінетів. Під його безпосереднім контролем та завдяки допомозі будувалися школи чи не в кожному селі на Глухівщині, зокрема, Глухівська середня школа № 2, а також в Слоуті, Дунайці, Сварковому та багатьох інших. Неодноразово обирався депутатом Глухівської районної ради.

Викладав навіть на пенсії

У 1973 році Леонід Орленко перейшов до престижної глухівської школи №3, де ще 9 років працював на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи та вчителя улюбленої математики. Вийшовши на пенсію у 1984 році, не полишив педагогічну роботу – до 1992 року викладав дітям математику. Пліч-о-пліч з педагогом працювала тут же вчителем української мови і його дружина Тамара Максимівна.

Віддавши школі 48 років 68-річний ветеран війни та педагогічної праці з радістю ділився досвідом та на громадських засадах брав участь у військово-патріотичній роботі з молоддю, працював заступником голови ради Глухівської міської ветеранів війни та праці.

Так сталося, що Педагог помер 4 вересня 2008 року – у перші дні нового навчального року.

Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук. доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram