3 вересня знаний в Україні майстер Олександр Єгорович Ковальов відзначив 75-й день народження. До того ж, початок вересня – це півстолітній ювілей його плідної діяльності на педагогічній ниві.
Як ювілей майстра відзначили в Глухівському педагогічному університеті
У п’ятницю 8 вересня в Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка відбулися урочистості вшанування доцента кафедри теорії та методики початкової освіти Олександра Ковальова. Вони проходили в 59-й аудиторії, до оформлення якої виданий митець доклав неабияких зусиль: стіни прикрашають рушники у Глухівсько-Сіверському стилі, ескіз яких були розроблені майстром. Тут відбуваються заходи різного рівня та засідання наглядових та вчених рад, ректорати, захисти дисертаційних робіт, загальноуніверситетські урочистості.
Ювіляра тепло вітали колеги, друзі та учні. Перший проректор Університету Марина Хроленко пригадала, що завдячувала майстру: ще в студентські роки з неї учні художника створювали портрет в українському стилі.
Директор навчально-наукового інституту педагогіки та психології Андрій Шерудило відзначив не лише велику творчу спадщину майстра, але й значну наукову роботу. Завідувачка кафедри педагогіки та психології початкової освіти Людмила Бірюк поринула у спогади про свій вдалий досвід оформлення дитячої книжечки, як завдання викладача Ковальова, який, завдяки таланту, допоміг стати переможним у конкурсі серед інших студентів. Також до вітального слова долучилися друзі: колишній голова Глухівської районної ради Микола Васько, колишній генеральний директор Національного заповідника «Глухів» Сергій Слєсарєв, колеги-викладачі Микола Гурець та Валентина Собко.
Всі вони говорили про талант та скромність і людяність видатного митця, який народився на берегах оспіваної Довженком Десни, а розвинувся та вчив мистецтву вчителів у виші, де Довженко якраз навчався.
Це тепер він заслужений працівник освіти України (1999), доцент (1998), «Відмінник освіти України» (1985), а також засновник центру народознавства «Калинові криниці», автор трьох книг-посібників з декоративно-прикладного мистецтва Сіверщини. Саме Олександр Ковальов розробив оригінальні композиції художніх вишивок, аплікацій, витинанок, з головною тематикою – Глухів, Сіверщина. А ще він – автор багатьох живописних картин, скульптур з дерева на теми рідного краю.
Творчі роботи видатного художника неодноразово експонувались на виставках у Глухові, Сумах, Києві. Твори педагога і митця одержали визнання на виставках в Українському фонді культури. Багатогранна палітра творчого ужинку Олександра Ковальова повниться з кожним днем. Витоки його плідної творчості – з берегів зачарованої Десни. Бо народився Олександр Єгорович 3 вересня 1948 року у селі Гірки Новгород-Сіверського району Чернігівської області саме на березі цієї чарівної річки.
Художній талант проявився у ньому змалечку
Майструвати маленький Сашко вчився біля батька – вправного сільського тесляра. А вечорами він тулився до матері, Галин Іванівни: як то вона вишиває-вимальовує сонце на полотні, а на килимах загоряються багряні калинові грона. Після закінчення семирічки в рідному селі він вступив до училища декоративно-прикладного мистецтва № 14 у місті Івано-Франкове Львівської області.
Одержавши диплом, він у 1966-1967 навчальному році працював учителем образотворчого мистецтва та праці у Камській восьмирічній школі Чернігівської області. Потім переїхав до Сосниці, де був призначений учителем малювання у школі та на осінь був призваний до лав Збройних Сил. За свідченням самого Олександра Єгоровича саме й тут помітили його талант та дозволили молодому сержанту займатися творчістю при штабі полку. Саме в майстерні, де висіли написані картини, путівку для розвитку майстерності дав генерал округу, що вирішив відвідати молодого художника. Завдяки його підтримці військова служба Ковальова тривала не до листопада, а лише до травня 1969 року з направленням до подальшого навчання.
У майстерні в армії.
Тому в серпні того ж року він вступив на художньо-графічний факультет Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського. І знову допомогла випадковість та підтримка за його талант. Педагогічну практику вдалося проходити не у другій глухівській школі, а в Глухівському державному учительському інституті. Як згадує сам ювіляр, коли вперше зайшов до аудиторії, то перші декілька хвилин просто стояв, знітившись перед сотнею пар дівочих очей – майбутніх учительок. Але відразу відчув підтримку і потребу в спілкуванні, то через півгодини помітив, як його з інтересом слухають студентки. Його працю та талант визнали. Утім, молодий практикант потім декілька днів думав чи варто йому бути викладачем-лектором. І таки став ним, бо одержав підтримку та лист-запрошення на роботу до вишу в древньому Глухові. І саме з 1973 року трудова діяльність та творчість нерозривно пов’язана з національним педагогічним університетом.
Викладацький досвід та визнання
На перших порах молодий викладач таки хвилювався. І лише підтримка студентів, колег та керівництва Глухівського державного педагогічного інституту ім. С. М. Сергєєва-Ценського надихнули йому упевненість та потрібність, адже Олександр Єгорович завжди відрізняється підвищеною вимогливістю, перш за все, до себе, на перший погляд строгістю і вимогливістю до студентів, але великою добротою до оточуючих. Молодий викладач образотворчого мистецтва навчав майбутніх вчителів малювати, бачити, створювати прекрасне.
Олександр Ковальов під час роботи в університеті.
Перші роки молодого викладача припали на активну підготовку до 100-річчя глухівського педагогічного вишу. До його побажань з оформлення території навіть прислухався тодішній ректор педінституту Іван Тихонович Качан. Багато емоцій та переживань довелось пережити майбутньому митцю при розробленні ескізу значка до 100-річчя закладу вищої освіти. Не відразу визнали його задум, але ректор відзначив грошовою премією, а Глухівський райком КПУ нагородив Грамотою.
Символіка університету.
Вже наступного року одержав Почесну грамоту від Республіканського дому самодіяльної творчості. У 1978 році обійняв посаду старшого викладача кафедри педагогіки. А також в цей час, з 1977 по 1980-й щороку та ще у 1984 та 1986 роках нагороджувався Почесною грамотою Глухівського державного педагогічного інституту. У 1982 та 1984 роках були Диплом та Почесна грамота Сумської обласної ради профспілок.
Далі визнання вийшло на рівень республіки. В 1985 році Олександр Ковальов був відзначений відомчою нагородою міністерства освіти Української РСР «Відмінник народної освіти України». В період з 1985 по 1991 рік художник був учасником дев’яти республіканських художніх виставок «Людина і світ» у Києві під егідою дирекції виставок Спілки художників України. Зокрема, за картину «Щастя» був відзначений Почесною грамотою оргкомітету Республіканської художньої виставки, присвяченої 40-річчю Великої Перемоги.
«Калинові криниці»
Сам митець завжди надихається старовинними пам’ятками архітектури, а витонченість пензля шліфував на досвіді відомих майстрів. З роками збагачувалася художницька палітра. Викладач все більше поринав у вивчення історії декоративно-прикладного мистецтва полісько-сіверського регіону України, вивчав народні ремесла. На основі його досліджень і методичних розробок в Глухівському педагогічному інституті було створено центр народознавства «Калинові криниці». Над експозиціями працювали історики і краєзнавці, філологи і художники університету під керівництвом Олександра Ковальова.
Майстер із учнями в "Калинових криницях".
У «Калинових криницях», як образно і поетично було названо центр, вдалося зібрати всі види декоративно-прикладного мистецтва Сіверщини, головні обереги придеснянського краю – зразки рушників і писанок, картини, гончарські речі – словом, розмаїття предметів побуту, археологічні знахідки з глибин століть. Народознавчий центр постійно поповнюється новими експонатами, зокрема творчими роботами митця Олександра Ковальова та його вихованців.
Досліджуючи декоративно-прикладне мистецтво рідного краю, Олександр Ковальов багато часу віддав творенню «фірмового», глухівсько-сіверського рушника на зразок знаменитого кролевецького. Однак той же хрестик «горить» на ньому по-глухівськи, рушникова «графіка» представлена повнотою місцевих сюжетів, в барвистих орнаментах – види Глухова, памʼятки культури і архітектури: красень університет, глухівські храми - Миколаївська церква, Трьох Святих Анастасій, Спасо-Преображенський храм, Тріумфальна арка, інші.
Художник за роботою.
Олександр Єгорович пригадує, як надихнув його на написання першого посібника в середині 1990-х років академік Федір Овчаренко. Він завітав в інституті до його майстерні, з цікавістю ознайомився з полотнами та запропонував описати досвід, потім запросив до Києва.
Наукова діяльність та численні нагороди
З грудня 1995 року О. Ковальов - доцент кафедри естетичного виховання. Багатим на відзнаки став 1998 рік. Художнику та викладачу було присвоєне вчене звання доцента та Почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України». Від так, Олександр Ковальов у лютому цього року обійняв посаду завідувача кафедри естетичного виховання, а у 2001 році перейшов на викладацьку діяльність доцента кафедри педагогічної творчості. Його лекції, лабораторні та практичні заняття з методики викладання образотворчого мистецтва, а особливо з фахових дисциплін (рисунок, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, скульптура) завжди відзначаються високим науково-педагогічним рівнем.
Доволі емоційно та поетично оцінив діяльність О. Ковальова відомий глухівський журналіст та поет Микола Єроха в одній із свої публікацій «З різцем і пензлем»: «Роки роботи в інституті Олександр Єгорович вважає періодом творчих удач, зростанням мистецької майстерності. Різцем і пензлем художник створив десятки картин, портретів. У його творах знайшли відображення військово-патріотична тема, митцю владно підкорились і живописні пейзажі поліського краю, і колоритні портрети…»
Викладач та художник в 1999 році призначався членом журі Всеукраїнського конкурсу в номінації "Образотворче мистецтво", "Учитель року-99" у місті Севастополь, також наступного року Міністерством освіти і науки України був призначений головою державної екзаменаційної комісії Барського педагогічного училища на Вінниччині.
У 2004 році Олександра Ковальова відзначили Почесною грамотою Президії Українського фонду культури. 2007 року увійшов до Спілки дизайнерів України. Також цього року був нагороджений Дипломом ІІ ступеня організаційного комітету Всеукраїнської виставки-форуму книги. Двічі його діяльність була відзначена Національною академією педагогічних наук України: у 2009 році Грамотою, а через п’ять років – Подякою Президента НАПНУ Василя Кременя. Саме з 2009 року Олександр Ковальов продовжує обіймати посаду доцента кафедри теорії і методики початкової освіти.
Художник і його роботи.
2018 року художник на міжнародній виставці «Квітуча Україна» був відзначений Диплом І ступеня. Також цього року, він як керівник проєкту став переможцем Х Міжнародного конкурсу молодих дизайнерів «Україна квітуча 2018», одержавши диплом І ступеня Міністерства освіти і науки України. Ще тоді він був учасником художньої республіканської виставки «Барви України» у Києві, а в 2021 році - виставки декоративно-ужиткового мистецтва «У барвистім вінку з хлібом на рушнику» в рамках обласного фестивалю народної творчості «З любов’ю до тебе, рідний краю!», присвяченої 30-й річниці незалежності України.
У талановитого майстра надійний тил та прекрасна родина. Першими і кращими помічниками у творенні сучасних зразків народного мистецтва стали дружина – Олександра Василівна, донька – Надія, син – Олександр.
Як бачимо, у сімʼї, крім Надії, усі – Олександри. Це імʼя приносить Ковальовим творчий успіх. Адже і чоловік Надії, що зараз працює вченим секретарем Національного заповідника «Глухів», також Олександр, то й що відомий громадський діяч, а зараз військовослужбовець Мірошниченко.
Отже, півсторіччя клопіткої, плідної мистецької та педагогічної діяльності Майстра репрезентовано в популяризації декоративно-прикладного мистецтва Полісько-Сіверського регіону в численних виставках, конкурсах, вернісажах й розкрито у науково-методичному посібнику Олександра Ковальова «Декоративно-прикладне мистецтво». Олександр Єгорович – учасник понад 50 міських, обласних, усеукраїнських та міжнародних художніх виставок творів декоративно-прикладного мистецтва.
Окрім того, він є автором понад 30 наукових праць та автором навчально-методичних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України. Першим в 1997 році постала «Методика викладання декоративного мистецтва у початковій школі». Також з-під пера вченого та митця вийшли навчально-методичні посібники «Декоративно-прикладне мистецтво у школі. 1-7 класи» (2006), «Образотворче мистецтво у школі» (2019) та 300-сторінковий «Малюнок з натури, декоративний малюнок, тематичний малюнок, бесіда».
У розмовах з колегами та студентами Олександр Єгорович постійно наголошує, що одним з найвідповідальніших завдань щодо збагачення суспільної духовності є відродження національної культури, найбільший скарб якої – у феномені самобутнього народного мистецтва і мудрості його творення. Лише через освіту, через чисті, прозорі, мов калинові криниці, дитячі серця ми маємо реальний шанс відродити культурні цінності української нації.
Глухівські рушники.
Маємо відзначити, а про це говорили й друзі та колеги, що від душі віншували ювіляра на урочистостях, талановита людина талановита в усьому. Мистецтво Олександра Єгоровича пов’язує в єдине ціле духовну і матеріальну культуру, здійснює масову культурно-естетичну комунікацію, передаючи через предмети вжитку і зовнішнє середовище певний тип художньо-естетичних уподобань, в яких відображається дух свого часу. Ювіляр вивчає та щедро пропагує напрями розвитку українського народного декоративно-прикладного мистецтва. Ним зібрано багатий матеріал щодо народної вишивки, кераміки, писанкового розпису, різьблення по дереву. На матеріалах досліджень педагога створено регіональний науково-методичний центр етнографії
Приєднуємося до численних привітань вельмишановного ювіляра Олександра Єгоровича Ковальова із знаменними датами в житті та творчій діяльності.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук. доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
