Подорож у минуле ми починаємо з 18 століття. Саме тоді в Глухові заснували першу відому лікарню.
Лікарня при Анастасіївській церкві
Заснували першу відому лікарню та богадільню гетьман Лівобережної України Іван Скоропадський та його дружина Анастасія.
Для забезпечення церкви та богадільні при ній на початку 1718 року гетьман постановив: «щоб у множення хвали Божої повсякчасна невтомно відправа святій Літургії і щоб за життя нашого і в майбутньому після наших часів, так священикові зі служителями, яко і самим у тій лікарні мешкаючи немічним, в їжі, в одязі і в інших нагальних потребах не було зубожіння»… гетьман визначає на церкву і лікарню «присілок під Глуховим іменований Нова Гребля і клітку одну млина на трьох колесах під самим містом на веслуваннях міських, на річці Есмань, знаходить».
Лікарня, богодільня та приходська школа діяли при Анастасіївській церкві.
Після смерті Анастасії Скоропадської в 1729 році піклування про лікарню і богадільню перейшло до її доньки графині Уляни Толстої. Грамотою імператриці Єлизавети від 13 липня 1743 року затверджені за «церквою св. Анастасії» та її лікарнею не тільки дари Скоропадського, а й пожертвування інших осіб.
Лікарня, про яку не збереглося відомостей
У перші половині 19 століття будинок для лікарні в центрі міста пожертвував один благодійник. З плином років стан будівлі погіршився і їх були продали Приказом суспільного догляду (опікувався медициною) на знесення.
Служив міський лікар Ігнатій (Адам) Іванович Неводничанський
Лікарня в садибному будинку
У 1848-1873 роках (перший договір) і продовжено до 1882 року.
Лікарня та богадільня (з 1864 р. – земська лікарня та богадільня, якими опікувалося Глухівське повітове земство до 1917 року) в садибному будинку купця та колишнього Глухівського міського голови Тараса Колеченка. З 1860-х рр. садиба належала спадкоємцям полковника Плешкова і входила до комплексу будинків їх приватної садиби (на сьогодні ці приміщення займає ВСП «Глухівський агротехнічний фаховий коледж СНАУ»).
У вересні 1874 року були придбані сусідні один до одного 4 садибні місця для спорудження будинків під розміщення богадільні, лікарні та заарештованих за вироками мирових суддів. У 1878 році для тимчасового розміщення лікарні був найнятий інший кам'яний будинок спадкоємців полковника Плешкова, в тому ж дворі.
Тут було 25 ліжок, з них 4 безоплатних. Вартість 17 – 46 коп. на добу. У 1872 р. у Глухові вирувала холера, а наприкінці вересня 1881 року в Глухові почала лютувати дифтерія.
1871-1873: Будинок Глухівського учительського інституту
Архітектором Олександром Гроссом були складені плани та креслення для будівлі богадільні, лікарні (Г-подібний корпус) та приміщення для наглядача цього закладу, які мали бути побудовані на садибі, придбаної1871 року в Ніколи Терещенка.
Протягом 1872 року звели стіни двох поверхів. Залишалося лише вибудувати з двох сторін карнизи. Для накриття будинку на зиму на землі були складені крокви даху. На ці роботи було витрачено 9551 руб.
Безоплатна лікарня святої Єфросинії
1875 (початок будівництва) – 1878 (завершення) – 1879 (урочисте відкриття) – функціонування до наших днів.
Після пожежі 1875 року за два роки (до літа 1877 року) було зведено новий кам'яний триповерховий (з урахуванням підвального поверху) будинок з коридорами. До січня 1878 р. зведення будинку для лікарні було повністю завершено. Кінцева вартість будинку склала близько 20 тисяч рублів. Оснащення лікарні Федір та Нікола Терещенки зробили за свій рахунок. Названа на честь їх матері Єфросинії Григорівни «Лікарня Святої Єфросинії».
Лікарня створювалася з метою «піклування та полегшення страждань незаможних невиліковних і лікування хворих» міста Глухова та Глухівського повіту. У закладі було відкрито чотири відділення: невиліковно хворих; тимчасово хворих, прийнятих в лікарню до лікування хвороби; хворих дітей Притулку Терещенко та надання консультацій (поліклінічне відділення з кабінетом лікаря).
Спочатку функціонувало 20 штатний ліжок, призначених для безкоштовного користування бідними, з яких у відділенні тимчасово-хворих Ще 5 ліжок знаходилися у відділенні хворих дітей Притулку Терещенко. 29 червня 1879 року, у день Святих Апостолів Петра і Павла, відбулося урочисте освячення будівлі та відкриття лікарні.
До 1887 року до існуючого будинку на кошти засновників Ніколи та Федора Терещенка прибудували нові приміщення для більш зручного розміщення хворих. Вартість цієї прибудови склала не менше 20 тисяч рублів. Завдяки розширенню площі лікарні у поліклінічному відділенні була облаштована окрема приймальня з лікарським кабінетом. Число ліжок, призначених для безкоштовного лікування бідних хворих зросло до 25.
Найвідоміший лікар лікарні Святої Єфросинії Митрофан Філоненко-Бородич (1852-1912). Йому допомагав консультант лікарні Генріх Піль. У 1889 р. уведено посаду ще одного штатного «лікаря з правами державної служби (з віднесенням до VIII класу)» - Володимир Беловський, У 1894 р. був запрошений лікар Аполлон Мокрицький. У 1895 році крім них працювали також два лікарі-консультанти Генріх Піль та лєкарь Яків Тарасов. Крім того, при лікарні працювали фельдшером Володимир Марченко (залишався на цій посаді до 1917 року), сестра милосердя Лідія Підвисоцька, доглядачка Віра Семенівна Булгакова та діловод Федір Янов. У 1912 році місце померлого Митрофана Філоненка-Бородича зайняв другий лікар Йосип Кадигроб, а його посада так і залишилася вакантною.
Після проголошення радянської влади та до початку Другої світової війни у цьому приміщенні розташовувалася допоміжна частина центральної поліклініки Глухівської районної лікарні. Основний корпус поліклініки розташовувався в приміщенні колишнього дитячого притулку Миколи Терещенка (з 1960-х років - центральний корпус Глухівської загальноосвітньої школи №3).
Під час німецько-радянської війни тут розміщувався один із трьох евакуаційних госпіталів. Наприкінці 1940-х років пожежа, що почалася з підвалу, знищила західне крило будинку лікарні. Від нього залишилися лише стіни. З початку 1950-х і до 1961 року цю будівлю відбудували, при цьому повністю позбавивши її первинного архітектурного декору. Під час будівництва нового корпусу центральної поліклініки було зруйновано східну частину із парадним входом.
На фоні будинку влітку 2013 року проходило фільмування телесеріалу «Поки станиця спить».
...продовження завтра...
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
