Історія Літнього парку в Глухові не менш насичена, ніж усього міста. Тут був літній театр, футбольне поле та навіть німецьке кладовище. А в 1973 році в ньому відкрили Колесо огляду. Це було рівно 50 років тому. Цей період глухівчани, які була очевидцями тих подій, називають піком популярності Парку відпочинку. Як це було, згадуємо.
Літній театр, де виступали колективи з усієї країни
Як згадує краєзнавець Ігор Сбитний, за періоду панування російської імперії в Глухові було два сади для дозвілля жителів: Літній сад для відпочинку влітку і Комерційний сад для відпочинку цілий рік. В останньому, зараз це стадіон, влаштовували гуляння на Масляну взимку.
А Літній сад так і залишився на колишньому найвищому місці Глухова. На його території розташовувався літній театр. Це була велика легка дерев'яна будівля, зовні шальована та пофарбована в зелений колір, без пічного опалення. З відкритою верандою на всю довжину будівлі, на якій знаходилося два буфети. У них можна було купити досить пристойні тістечка, цукерки, ситро (і все це місцевого виробництва), посидіти за столиком.
Перед будинком був майданчик із фонтаном. Приміщення театру знаходилося у північно-східному кутку саду, поблизу будівлі сучасної Національної поліції. Розташовувалося воно з півночі на південь, сцена була у південній частині.
Науковий співробітник Національного заповідника «Глухів» Олександр Мірошниченко знайшов у чернігівських архівах креслення театру. Він був значних розмірів: 26,5 х 12 сажнів (приблизно 56 на 25 метрів). Будувався театр у дореволюційний час, судячи з того, що розміри вказані у сажнях.
У залі для глядачів була хороша акустика. Численні любителі театру в місті залучали на гастролі в Глухів театральні колективи з Києва, Чернігова, Харкова, Одеси, Ніжина та інших міст. Були гастролі цирків.
Старожил, пішовши до школи 1935 року, ходив на дитячі вистави, а разом із батьками і на дорослі спектаклі, концерти. Дивився у літньому театрі «Запорожця за Дунаєм», «Травневу ніч», «Вія», «Наталку-Полтавку» та інші спектаклі у виконанні чудових артистів, слухав їх спів, спостерігав за грою народних артистів Івана Сергійовича Паторжинського, Марії Іванівни Литвиненко-Вольгемут, народної артистки УРСР Оксани Андріївни Петрусенко та багатьох інших знаменитостей.
Театр оживав щороку з 1 травня та закінчував сезон на початку вересня.
Літній театр розтягнули на дрова
Закладений Літній парк був давно, зважаючи на сріблясті тополі у два обхвати на східній стороні саду. Та й у центрі й зараз радують нас із вами великі липи та ясені.
У саду знаходилися дитячий майданчик, естрадний майданчик-«мушля». Влітку дуже часто на ній грав духовий оркестр. Весь садок був у клумбах – на них тоді була мода.
До 1935 року більшість саду займало футбольне поле (південний бік, де було німецьке кладовище та пам’ятник Пушкіну на постаменті мальтійського хреста, встановленого на честь загиблих німців). Потім його перенесли на місце Комерційного саду, перетворивши його на нинішній стадіон «Дружба».
Мапа Глухова
За час фашистської окупації мешканці потихеньку розтягли на паливо будівлю літнього театру (вона вся була дерев'яною). Зими в ті часи були студеними, і якщо мороз забирався до будинку, то вже було не до театру.
Після звільнення Глухова в 1943 році центр молодіжних розваг спочатку перемістився до Будинку Червоної армії по вулиці Суворова (танці, кіно). Там було багато кавалерів – курсантів училища самохідної артилерії.
Пік популярності Літнього парку
Життя в Літньому парку почало відновлюватися з танцмайданчика наприкінці 1940-х років. Найбільшого розквіту він набрав наприкінці 1970-х – на початку 1980-х. Тоді з'явилося багато атракціонів: колесо огляду, «гігантські кроки», всілякі гойдалки, каруселі, шаховий та доміношний майданчики, естрада. Тут було збудовано кінотеатр, працювало два кафе.
Атракціон "Човники", 1970 роки
Атракціони були закріплено за шефськими підприємствами. Панельний завод робив «Вітерець» і обслуговував його.
У жовтні виповнилося 50 років з часу зведення у 1973 році у міському парку Колеса огляду. Воно було заввишки 28 метрів та уміщало до 80 пасажирів. При цьому висота 5-поверхового будинку (найвище, що може бути у Глухові) – 15 метрів. Башта водогону має висоту 41 метр. Утім і парк, і площа, де стоїть башта – це одна з найвищих точок міста – понад 160 метрів над рівнем моря.
Аналогічне, як у Глухові, 26-метрове колесо огляду в 1978 році встановили в Києві у парку «Перемога» на Дарниці. Час повного оберту - 5 хвилин. Воно багато разів уже ремонтувалося, але функціонує й зараз.
Колесо в Києві.
У Літньому парку було два, дитяче та велике, колеса огляду. Маленьке розміщувалося біля літнього кінотеатру. Але катались на них глухівчани, на жаль, недовго. У 1985 році, за спогадами старожилів, фрагменти «колеса» вже лежали для ремонту (якого так і не сталося) на агрегатному заводі.
Танцювали під живу музику та магнітофон
У 1970-ті – на початку 1980-х років, за спогадами Василя Мамая, влітку вся молодь Глухів збиралася у Літньому парку на танцювальному майданчику – «клітці».
Василь Мамай, 1979 рік
Танцювали під живу музику ВІА. Одним із солістів був усовчанин Толік Нікішин (Тузік).
Легендарні ВІА
На початку 1980-х танцювали під магнітофон, почали зароджуватися дискотеки. Ведучими, або як їх називали, диско-жокеї, були Михайло Гінзбург, Микола Буряк, Слава Віхнович.
Микола Буряк
Михайло Гінзбург
З розвитком телебачення життя в Літньому парку почало затихати і тільки старожили з тугою згадують «минулі дні»: «Я каталася і на колесі, і на човнах. Ще був атракціон «Вітерець», здається. Такі крісла на ланцюгах розкручувалися і підлітали навколо осі».
Парк, 2008 рік.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук. доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
