В перший день 1951-го року на Хмельниччині народився Мечислав Заремський, який для тисяч випускників Глухівського педагогічного вишу за 44 роки педагогічної діяльності став взірцем викладача та освітянина, людини з великої букви.

Народився у родині викладачів

Як згадував сам Мечислав Йосипович, в селищній раді Малого Правутина тодішнього Берездівського (з 2020 року – Шепетівсьткого) району батьку (директорові школи) порадили записати народження сина перший робочим днем 1951 року – 2 січня. Батьки були мудрими, саме вони, перш за все, заклали майбутньому вченому та високоінтелектуалу надвисоку вихованість і тактовність, а також жагу до знань і професійне вміння логічно й доступно, але достеменно донести ці знання з логіки, методології та філософії студентам.

Батько, Йосип Рафаїлович Заремський працював учителем біології та директор школи. Мати – Христина Павлівна Заремська (Згржибловська), вчитель-словесник, також – директорка школи (нині – Малоправутинський ліцей Берездівської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області). У 1965 році 14-річний Мечислав на відмінно закінчив Малоправутинську восьмирічну школу та вступив до Хмельницького електромеханічного технікуму, який закінчив у 1969 році, отримавши кваліфікацію «Технік-технолог». Першим робочим місцем 18-річного юнака став Томський електротехнічний завод. Тут у російському Сибіру майже за 4,5 тисячі кілометрів від рідної домівки він працював старшим технологом а потім – інженером заводу.

Захопленість філософією

Листопад мав певну значимість для Мечислава Йосиповича. 2 листопада 1969 року майбутнього філософа на два роки та один місяць призвали до лав радянської армії. Військову службу він проходив у Ангарську, Іркутської області, неподалік озера Байкал, або за понад 6 тис. км від рідного Малого Правутина. Любов до читання, що пройшла через все життя, розрадила під час сурових армійських буднів. Єдиною проблемою була їх обмаль у далекій військовій частині – лише твори давньогрецький філософа-логіка Арістотеля. За спогадами дружини Надії Іванівни, Мечислав Йосипович «завжди говорив, що читання розвиває мислення, допомагає «розплутувати» думки автора. Звичайно, що ту книгу, крім тебе, ніхто не читав, а ти зробив це декілька разів. І, при поверненні додому, командир подарував її тобі. Можливо, саме із неї розпочалось захоплення філософією. Може, та книжечка відіграла у твоїй долі величезну роль, бо саме після армії, у 1972 році, ти вступив до КДУ імені Тараса Шевченка на філософський факультет. Що то було? − випадковість чи усвідомлений вибір – знаєш тільки ти!»

Саме ця книга зайняла згодом чільне місце в особистій бібліотеці Філософа, яка налічує значну кількість екземплярів, але, за потреби, як зазначає донька Іванна Мечиславівна, необхідна інформація знаходилась ледь не відразу: за лічені хвилини виринала книга, потрібна сторінка, абзац і навіть рядок. Шість років навчання у знаному виші зробили з молодого юнака майбутнього велета думки та логічних умовиводів. «Із надзвичайною шаною він розповідав про своїх викладачів, - розповідає молодша донька, кандидат філологічних наук, будучи вдячним за те, що, незважаючи на тогочасні суспільні та ідеологічні акценти, вони зуміли відчинити двері до непізнаного і неосяжного світу філософування. Інформацію про них і про своїх однокурсників М.Й. Заремський, здається, всотував кожною клітиною єства, відчуваючи себе частиною філософського універсуму».

Все це доповнив диплом Г-ІІ № 145166, що підтвердив кваліфікацію «Філософ, викладач суспільних дисциплін і суспільствознавства». Повернувшись додому у Малий Правутин після навчання, Мечислав Йосипович отримав декілька пропозицій-запрошень на роботу із різних закладів вищої освіти, але він вирішив обрати одну, не дивлячись на адресата і не відкриваючи конверта. Як виявилось, таке рішення було доленосним і в плані особистому, адже тут він зустрів свою майбутню дружину – Заремську (Пивоварову) Надію Іванівну, яка згодом теж стала викладачем університету в Глухові, а життя наукове поєдналось із життям особистим у єдине і неподільне ціле.

Як опинився в Глухові

Так, на початку вже зимного листопада 1978 року до Глухівського державного педагогічного інституту ім. С.М. Сергєєва-Ценського прийшов 27‑річний дипломований викладач (перші п’ять років асистент) філософії. Дружина Надія Іванівна згадує, що 26 червня 1980 року (день весілля) – це був сонячний літній теплий день: «Здавалося, що щастя оселилося у нас. Ті обіцянки, каблучки, поцілунки вже одружених людей, весільне вбрання, тости і розуміння того, що МИ – РАЗОМ! Ми трималися за руки і усміхалися, дивилися один на одного і здавалося, що так буде завжди!»

Потім майже сім років (з жовтня 1983-го по вересень 1990 року Мечислав Заремський обіймав посаду старшого викладача кафедри марксизму-ленінізму. Довгий час (з 1987 року) вчений працював заступником декана факультету підготовки учителів початкових класів.

Навесні 1990 року 29-річний Мечислав Йосипович як незалежний кандидат брав участь у перших демократичних виборах до Верховної Ради тоді ще Української РСР. Надія Іванівна згадує, що на той час у суспільстві панувало піднесення, багато людей вірили у зміни на краще.... Ще існувала комуністична партія і Сумський її обком, були партійні «боси» і, як завжди, не обходилось без «договорняків». Тоді було чотири кандидати у депутати: Грабін Володимир Володимирович, Заремський Мечислав Йосипович, Смик Василь Михайлович, Суворов Володимир Дмитрович…» До другого туру вийшло двоє філософ Глухівського вишу та другий секретар Сумського обкому партії і, але переміг комуніст Грабін.

З початком нового навчального року М. Заремський зосереджується на науковій діяльності. Наукові пошуки вченого стосувалися дослідження різних історико-філософських періодів. Але найбільше уваги він присвятив дослідженню наукової спадщини українського філософа-просвітителя, члена Другої Малоросійської колегії у м. Глухів Якова Козельського та історика вітчизняної філософії, директора Глухівського учительського інституту в 1923-1924 роках Якова Колубовського, зокрема, в контексті внеску його філософського спадку до педагогіки та психології.

В 1992-1994 та 1996-1998 роках Мечислав Йосипович також обирався завідувачем кафедри суспільних наук Глухівського державного педагогічного університету. 1997 року М. Заремського було нагороджено Почесною грамотою Міністерства освіти України (№ 14942). Потім, у 2012-2013 роках, очолював кафедру філософії та політології вже Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

Саме в означений час, на нашу думку, склалася історико-філософська школа Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Саме Мечислав Йосипович разом колегами викладачами-науковцями заклали основи професійної діяльності з «глухівським почерком», які продовжуються вже у нас час в 2020-ті роки.

У роботі зі студентами викладач-філософ часто використовував написання есе з тієї чи тієї проблеми, формулюючи тему у формі проблемного чи риторичного питання, згадує дружина та колега Надія Іванівна Заремська: «Написання есе, − зазначав він, − допомагає «прощупати» студента, тобто розкрити спосіб його філософування, логіку викладу думок, глибину засвоєння матеріалу, висловлення власної точки зору на основі не лише вивченого, а й індивідуального досвіду».

З жовтня 1998-го по вересень 2001 року Мечислав Заремський навчався в аспірантурі своєї «альма-матер» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та продовжував працювати старшим викладачем Глухівського вишу, що став для нього рідним. Кандидатка філософських наук, глухівчанка Анжеліка Олександрівна Шевель вважає, що обрала свій життєвий та професійний шлях викладача-філософа саме завдяки впливу Мечислава Заремського: «Курс філософії Мечислав Йосипович розглядав як пропедевтику до будь-якої галузі знання. Кінцевою метою викладання філософії вважав всебічне формування особистості студента».

Це підтверджує і донька Іванна Мечиславівна, що також стала викладачкою-вченою: «Мечислав Йосипович Заремський умів вишукано здивувати і невимушено спонукати до філософування, що і є найціннішим у філософії. Він брав на себе відповідальність, робив наукові відкриття і просував людство вперед. Багатьом пощастило знати цю непересічну особистість, надзвичайно ерудовану і в той же час із прекрасним почуттям гумору; слухати його авторські лекції, які є результатом потужної аналітичної роботи, осмислення і переосмислення, адаптування і критичної оцінки і ще багатьох процесів, аж до того, щоб стати автентичною, ні на що не схожою, цікавою і доступною, а головне – унікальною». 2007 року вчений був нагороджений нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України».

Робота над кандидатською дисертацією на тему «Погляди Я. П. Козельського в контексті європейської та вітчизняної філософії» тривала досить довго (науковий керівник доктор філософських наук, професор Іван Васильович Огородник, викладач історії філософії), бо на перший план виходила якість роботи. Саме так же важко, довго, кропітко, у будь-який час доби писалися й інші наукові роботи Мечислава Йосиповича. Спочатку визрівала ідея, яка обов’язково мала бути виваженою, а тема – із найменш досліджених, адже писати про давно відомі чи широко досліджені теми Філософ не міг: по собі треба залишити слід, бути корисним майбутньому філософування, надати орієнтири для досліджень, віднайти найдальшу і найменш читану книгу із полиці філософського знання.

Захист дисертації на здобуття кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії, відбувся на високому рівні 19 грудня 2011 року в спеціалізованій вченій раді Д 26.001.27 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (диплом кандидата наук ДК № 002379). Багато років М. Заремського поєднувала наукова співпраця з доктором філософських наук, професором, завідувачем кафедри історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимиром Івановичем Ярошовцем.

Доктор педагогічних наук, професор Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Сергій Дмитрович Рудишин пригадує, що познайомився з Мечиславом Йосиповичем у 2012 році випадково і зрозумів: «однієї групи крові». Просто поділюсь думками від зустрічей у місті, коли впродовж 15-20 хвилин обговорювали теми методології та історії науки, дискутували про поняття «інформація» і «наукові знання», екологічні проблеми, роль і місце людини в біосфері, відмінність людини від тварини, сталий розвиток та ін. Існувала між нами єдність мовлення та ситуації, в якій воно відбувається, позамовний контекст і невисловлені цілі й наміри (переважно за «принципом доповнювальності»).

Мені пощасливилося вперше познайомитися з Мечиславом Йосиповичем також у 2012 році, що був для нас «єврофутбольним». Він приймав у мене кандидатський екзамен з філософії для вступу до аспірантури. Відразу впало в око – велика ерудиція та повага до людини яку бачив уперше. Ще й зараз пам’ятаю три питання (а філософію я перед тим учив лише майже два десятиліття), а найголовніше – невимушене й приємне високоінтелектуальне спілкування й радість від цього процесу.

Вчений розробляв програми кандидатських іспитів із філософії для аспірантів, стажистів та здобувачів. Також постійно здійснював рецензування авторефератів та рефератів здобувачів, які допущені до складання кандидатських іспитів з філософії.

Любив Гетьманську столицю

За спогадами рідних, Мечислав Йосипович – уродженець Хмельниччини любив Гетьманську столицю, яку асоціював із своєю батьківщиною, розробляв краєзнавчий курс «Глухівщинознавство», аби молоде покоління не втрачало своєї причетності до багатовікової історії славетного міста. У 2014 році він залучався до участі у соціальному проєкті «Думка Глухівщини», створеного задля популяризації відомих людей та висвітлення ключових віх історичного поступу нашого краю; один із засновників правозахисної громадської організації «Наше місто».

Здійснював керівництво проблемним гуртком «Українська філософсько-педагогічна думка XVIII – початку XX ст.».

У травні 2015 року М. Заремському було присвоєне вчене звання доцента кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

Мечислав Йосипович крім суто філософії розробив та викладав чимало навчальних курсів. Серед них «Філософія науки» для здобувачів освіти за освітньо-науковим ступенем «Доктор філософії», «Філософія та методологія науки» та «Філософія освіти» для студентів, які навчаються за освітнім ступенем «Магістр», а також «Історія філософії» для студентів, які здобувають освіту за ОС «Бакалавр».

Однією із останніх робіт Мечислава Заремського стала наукова стаття, присвячена філософській творчості сина Якова Колубовського, Ігоря Колубовського, яка мала стати перехідним містком до нового наукового поля, недослідженого, незнаного, такого, на якому звик працювати справжній Філософ. Однак вона вийшла у збірнику наукових праць «Сіверщина в історії України» вже після смерті видатної людини, яка сталася раптово та передчасно 10 червня 2022 року. Буквально через декілька тижнів побачив світ навчально-методичний посібник для аспірантів «Філософія науки». І за ним (та іншими) уже навчаються та будуть навчатися майбутні здобувачі вищої освіти, пам’ятаючи про видатного вченого та великої Людини, яким безперечно, був Мечислав Йосипович Заремський. Адже людина живе доти, доки про неї пам’ятають...

Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка.

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram