Народжений у Львові

Народився В’ячеслав Антонович Кубицький 19 квітня 1924 року в м. Львів у родині поляків. Другу світову війну у вигляді «визвольного походу Червної армії» він зустрів 15-річним підлітком. Незадовго до німецького вторгнення закінчив 9-й клас середньої школи № 7 рідного Львова. Після повернення радянської влади, 20-річний В’ячеслав у лютому 1944 року був мобілізований до лав Радянської Армії. Відчув тяготи війни у складі 2-го Українського фронту, брав участь у бойових діях на території Румунії, Угорщини, Австрії, Чехії та Словаччини. З грудня 1944 р. і до кінця війни перебував у складі 81-ї стрілецької дивізії, продовжує військову службу ще 8 років.

У 1949 р. екстерном закінчив Глухівський технікум механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю технік-електрик і відразу вступив на заочне відділення фізико-математичного факультету Глухівського учительського інституту, закінчивши його в 1951 році за спеціальністю «викладач фізики та математики». В цей час одружився з Мотроною Дмитрівною Бірюк – на 5 років молодшою. У Глухові вона працювала в майстерні побуткомбінату. Первісток Володимир народився в 1950 році, а другий син Олександр в 1955 році.

Початок вчительства

Після завершення надстрокової служби та демобілізації у травні 1952 р. В’ячеслав Кубицький розпочав свою педагогічну діяльність учителем фізики в середній школі №1 селища Дружба Ямпільського району на Сумщині. Відразу показав себе здібним методистом, який брав участь у науково-практичних конференціях району, області та республіки, активно працював над проблемою вдосконалення ефективності шкільного фізичного експерименту. З 1953 року поєднував вчительську працю із заочним навчанням у Київському педагогічному інституті імені М. Горького, який закінчив 1956 р. за спеціальністю фізика з присвоєнням кваліфікації викладач фізики та математики та звання вчитель середньої школи. За два десятиліття вчительської праці написав та опублікував 15 наукових статей у відомому фаховому журналі «Фізика в школі», а також збірниках наукових праць та інших виданнях. Також учитель-новатор став автором декількох шкільних приладів, зокрема, для вимірювання прискорення вільного падіння та керамічних кільцевих магнітів, а також набір саморобних приладів з теми «Будова атому та атомного ядра». Природньо, як раціоналізатор, уже в 1960 р. став переможцем конкурсу на кращі прилади по темі «Будова атому та атомного ядра». Завдяки цьому він став відомим на всесоюзному рівні - його камеру для спостереження альфа-частинок рекомендував до використання журналу «Фізика в школі». За підтримки ради з раціоналізації та винахідництва при міністерстві освіти РСФСР її почали виробляти в Головнавтехпромі для всіх шкіл країни.

Наукова діяльність

У вересні 1973 р. був прикомандирований до річної аспірантури НДІ змісту і методів навчання Академії педагогічних наук СРСР, де виконував дисертаційну дослідження під науковим керівництвом члена-кореспондента АПН СРСР, кандидата педагогічних наук Б. С. Зворикіна

З 1 вересня 1974 р. був призначений старшим викладачем предметно-методичної комісії фізики і загальнотехнічних дисциплін Глухівського державного педагогічного інституту. За сумісництвом також працював молодшим науковим співробітником НДС інституту на 0,5 ставки [1; 2]. «Так, як він ставився до своїх студентів, скільки допомагав, був готовий пояснювати все стільки, скільки треба – це великий хист, доступний одиницям, - згадує його онук Володимир Кубицький, керівник департаменту штучного інтелекту в лун та bird, здобувач PhD на факультеті кібернетики КНУ ім Т.Шевченка. - Через десятки років після випуску, колишні студенти приходили до нас додому привітати дідуся з нагоди дня народження».

Після захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук (тема дисертації «Шляхи підвищення ефективності лабораторного експерименту з фізики в 8-10 класах») у травні 1976 року в Москві В’ячеслав Антонович перейшов на посаду доцента кафедри фізики і загальнотехнічних дисциплін з вересня 1976 р. Паралельно викладав курс фізики у старших класах середніх шкіл № 1 та № 3 м. Глухова.

«Кубицький В.А. був не лише видатним Вчителем, а й прикладом мудрості та терпіння для своїх учнів, - згадують нинішні викладачі-фізики Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. - Його вплив на наш життєвий шлях і розумовий розвиток неоціненний. Він завжди підтримував нас у наших найважчих випробуваннях і вірив у наш потенціал, що надихало нас досягати висот. Протягом усього свого життя В’ячеслав Антонович завжди залишався скромним і доброзичливим, здобуваючи глибоку повагу серед колег у педуніверситеті та серед студентської аудиторії».

Новатор та розробник приладів для вивчення фізики

В інституті та школах у 1980-х рр. упровадив у практику виконання студентами лабораторних робіт програмовим калькулятором, про що також розповідав на сторінках журналу «Фізика в школі». Згодом склав програми для обробки результатів лабораторних робіт на ПМК. На лекціях постійно використовував демонстраційний експеримент й технічні засоби навчання. Запропонував серію нових дослідів при введенні поняття температури, визначення ємності конденсатора, абсолютної та відносної вологості повітря.

Рішенням Вищої атестаційної комісії при Раді Міністрів СРСР від 6 серпня 1986 року В’ячеславу Кубицькому було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі фізики та електротехніки. У 1987 р. він одержав авторське свідоцтво на винахід «Прилад для визначення вологості повітря». За завданням міносвіти СРСР працював над створенням приладу для демонстрації дослідів з молекулярної фізики для промислового виробництва. Автор навчальних посібників «Практикум з фізики в середній школі», «Сучасний урок з фізики в школі». Розробив програму з курсу «Загальна елек­тротехніка». Підготував понад 40 науково-методичних статей для вчителів шкіл.

З січня 1988 по вересень 1991-го та в 1996 р. обіймав посаду завідувача кафедри фізико-математичних дисциплін Глухівського педінституту. У 1990 р. у видавництві «Радянська школа» вийшов посібник для вчителя «Практикум з фізики в середній школі». В 1995 р. було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України». Також був нагороджений медаллю «За трудову доблесть» (1970), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Почесними грамотами Міністерства освіти СРСР, Міністерства освіти УРСР.

«Для мене він з самого дитинства і донині був взірцем. В усьому, - доповнює онук Володимир Кубицький. Його рівень інтелекту та пристрасті до справи свого життя надихали мене змалечку. Його чесноти, це приклад для наслідування усім. Він найгідніша людина з усіх, кого мені довелось знати на своєму життєвому шляху. Я пишаюсь бути онуком свого дідуся…»

Звільнився Вячеслав Антонович з Глухівського державного педагогічного інституту з 1 вересня 2000 року в зв’язку з виходом на пенсію, але й далі до самої смерті 17 жовтня 2008 року продовжував працювати вчителем фізики у Глухівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2. Похований у Глухові на Веригинському кладовищі.

Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук. доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України