У рік 150-річчя Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка багато ювілейних дат. Одна з найцікавіших із них – це відзначення ювілею 100 років тому в період трансформацій влади в першій половині 20-х років ХХ століття.
Традицію відзначення першого ювілею Глухівського учительського інституту започаткували в 1899 році, коли до 25-літнього ювілею викладач природничої історії М. І. Демков написав змістовний нарис про заклад освіти, який затвердили 19 травня 1899 року на засіданні педагогічної ради інституту. Однак, попечитель Київського навчального округу не дозволив витрачати кошти на видання 600 примірників, скоротивши видання до звичайної історичної записки. Цей нарис, як окреме джерело, на жаль, не зберігся, як і невідомо про заходи з відзначення чверть вікового ювілею.
На 40-річчя від дня заснування Глухівського учительського інституту в 1914 році спробували написати подібний історичний нарис. У фондах зали рідкісних видань бібліотеки Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка зберігається чернетка нарису. Утім, очевидно, початок Першої світової війни, завадив більш широкому відзначенню ювілею.
Більш успішним стало відзначення 50-ліття від дня заснування інституту. Так, 1924 року з Народного комісаріату освіти Української СРР, не зважаючи на закриття закладу вищої освіти, керівництво Глухівського інституту народної освіти отримало повідомлення про плани відзначення п’ятдесятирічного ювілею установи та необхідність написати історичний нарис. З невідомих причин відповідальність за цей проєкт була покладена на викладача-мовника А. В. Кириченка. Він написав чорновий варіант нарису про Глухівський учительський інститут від заснування й до липня 1924 року. У зв’язку з ліквідацією установи влітку 1924 року праця не була опублікована й, вірогідно, зберігалася в родинному архіві автора.
Студентський протест
На початку 1924 року сталось заворушення серед студентів відділу соціального виховання інституту. Справа полягала в тому, що на початку 1921-1922 навчального року було прийнято дві групи вступників. Ті абітурієнти, що складали іспити за підвищеною програмою, були зараховані до так званого відділу професійної освіти, з трьох-річним курсом навчання, а решта, зокрема, учні підготовчої групи при інституті, зараховані до відділу соціального виховання, з чотирьохрічним курсом навчання. В січні 1924 року студенти цього відділу порушили клопотання перед адміністрацією про скорочення перебування їх в інституті на один рік, щоб, таким чином, випустити їх в 1924-му році разом з студентами відділу професійної освіти. Педрада інституту народної освіти (далі – ІНО) відмовила здобувачам освіти в цьому клопотанні про дострокову видачу дипломів після закінчення ІНО.
Таке вирішення проблеми проявило себе під час весняних канікул, що співпадали із святкуванням Великодня. Свято в 1924 році припадало на 27 квітня за новим стилем.. Група студентів під проводом 19-річного Івана Бурика (в майбутньому - заступника директора та завідувача кафедри математики, Глухівського інституту в 1930 – 1941 та 1945 – 1957 роках) та двох братів Гордієвських, посилаючись на те, що в російській СФРР весняні канікули тривають протягом 3-х тижнів, а в УСРР – тільки два тижні, провели постанову про збільшення терміну весняних канікул до трьох тижнів.
Не зважаючи на умовляння політрука інституту Якова Когана, ректора Якова Колубовського і викладачів (на фото 1924 року), більшість студентів не прийшли на заняття після двохтижневого відпочинку, і таким чином, канікули того року тривали три тижні.
Випусники 1924 року
Внаслідок цього цієї події з боку студентів, яку назвали страйком з народного комісаріату освіти УСРР прийшло розпорядження такого змісту:
- Глухівський ІНО закрити з 1-го липня 1924 року
- Студентів 3-х курсів випустити після захисту дипломних робіт
- Викладацькому складу запропонувати в разі їх бажання перевестись до відкритого Луганського інституту
- Майно Глухівського інституту передати Чернігівському і Ніжинському інститутам.
Більшість викладачів поїхали до міста Луганська, дехто в інші міста. Ректор професор Костянтин Колубовський мав намір вийти у відставку і тому залишився у Глухові. Залишились також у Глухові викладачі української мови А. В. Кириченко, Т. А. Криушенко – викладач ручної праці і Є. Б. Гурба – викладач німецької мови. Ці особи стали потім викладачами педтехнікуму і педагогічному інституту і довго ще працювали в лухові.
Ліквідаційна комісія вжила всіх заходів, щоб не допустити розбазарювання майна закладу вищої освіти, яке накопичилося протягом півстоліття, і яке було гарною базою для організації педагогічно-освітньої роботи Глухова. При підтримці Глухівського районного партійного комітету та профспілкових організацій вирішили про передачу Чернігівському та Ніжинському інститутам мінімум майна та обладнання. Зокрема, за інформацією учасника цих подій викладача А. В. Кириченка, Ніжинський інститут отримав п’ять столярських верстатів з комплектом інструментів, один токарний верстат і частину найбільш цінної бібліотеки педагогічного і філософського відділу, а до Чернігівського інституту вивезли лише хімічні ваги та частину бібліотеки. Все інше майно інституту, зокрема, обладнання хімічного, фізичного та біологічного навчальних кабінетів, а також музей та інше майно залишилися в Глухові.
Завдяки традиціям Глухівського ЗВО й такій базі для організації ефективного освітнього процесу народний комісаріат освіти УСРР за підтримки Новгород-Сіверською окружного виконкому прийняв рішення про відкриття в Глухові педагогічного закладу на базі закритого інституту. Так з 1 жовтня 1924 року відкрилися Глухівські Трьох-річні Педагогічні курси, які фінансувалися за кошти Новгород-Сіверського окрвиконкому.
Самі урочистості з нагоди 50-річчя від дня заснування Глухівського учительського інституту за пропозицією народного комісаріату освіти УСРР відбулися 21 вересня 1924 року. Не відомо, які проводилися заходи тоді в Глухові, але лише для складання історії інституту було асигновано 2500 карбованців. Завдяки, цим заходам значно збагатилася джерельна база з історії першого півстоліття нашого Глухівського національного педагогічного університету.
Випуск 1927 року
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук. доцент, доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
