2024 рік - багатий на ювілейні події в історії відомої української родини меценатів Терещенків. У поданій статті звернено увагу на можливість саме за календарним принципом дослідити історію родини Терещенків.
Ювілей Артемія Терещенка
Природньо найвагоміший ювілей у відомого патріарха та засновника цього роду Артемія Яковича, який народився 230 років з дня народження засновника династії Терещенків: Артемія Терещенка (1794-1873) - купця першої гільдії (з 12 травня 1870 року), потомственного дворянина (1870), почесного громадянина м. Глухова (1794). На жаль відсутні джерела про точну дату народження Артемія. У 1842 - 1845 роки він був бургомістром Глухівського магістрату, а 1870 року за особливі заслуги та доброчинну діяльність купцеві першої гільдії Артемію Терещенку було даровано титул дворянина Російської імперії. з 1846 року - незмінний староста Трьох-Анастасіївської церкви. З 1862 року потомствений почесний громадянин Глухова.
Ювілей одруження Артемія Терещенка та Єфросинії Стеслявської
Цьогоріч також уже минув ювілей одруження Артемія Терещенка: 205 років тому 15 (27) січня 1819 року він взяв у дружини купецьку доньку Єфросинію Григорівну Стеслявську. Точна дата смерті Є. Г. Терещенко (30 липня (11 серпня) 1882 року) була встановлена зі «Списка лиц, погребенных под спудом Трех-Анастасиевской церкви г. Глухова и на погосте сей церкви».
Одруження стало перспективним для 25-річного починаючого бізнесмена. Переїхавши з дружиною Єфросинією Стеслявською у 1820 р. до колишньої гетьманської столиці України, а на той час вже повітового міста Глухова Чернігівської губернії, міщанин почав торгувати дрібними товарами: спочатку – з дерев'яного воза, потім – з найпростішого лотка і, зрештою, відкрив невелику лавку – базарний рундучок. У подружжя народилася донька Мар’яна або Маріамна Куксіна. Терещенко ще одержав землі від зятя Семена Лукича Куксіна.
Ювілей старшого сина Терещенків
Крім того із трьох синів родини у двох цьогоріч також ювілеї. У жовтні 2024 року будемо відзначати 205 роковини від дня народження первістка – Ніколи Терещенка (1819-1903). Він народився 14 (26) жовтня 1819 року в Глухові. Згодом почесний громадянин міст Глухова та Києва, відомий меценат і таємний радник Микола (Нікола) Артемійович доклав багато зусиль і коштів у забудову центральної частини міста Глухова. Він як український підприємець та благодійник продовжив справу батька й десятиліття обіймав посаду старшого бургомістра Глухова (1850-1860), потім - міського голови Глухова (1861-1874). У 1870-1875 роках він перебував у Москві, з 1875 року - в Києві. З листопада 1848 року він був одружений з Пелагеєю Георгіївною Бєловською (бл. 1830 –1897) - старшою донькою глухівського купця 3-ї гільдії Георгія Євстафійовича та Ганни Родіонівни Бєловських. Придане купецької доньки стало доброю основою для цукрового виробництва 21 січня (3 лютого) 1903 року тіло Ніколи Терещенка поховали у рідному Глухові у спорудженій ним з братами Трьох-Анастасьєвській церкві – поруч з батьками, братом Федором та дружиною Пелагеєю Георгіївною.
1909 року вдячні глухівчани встановили знаменитому земляку бронзовий пам'ятник, створений скульптором і графіком, членом Товариства передвижників Миколою Андрійовичем Андрєєвим (1873-1932).
Пам'тник Миколі Терещенку в Глухові
Це ще один славний ювілей в історії родини Терещенків. Від так, 115 років тому 23 серпня (5 вересня) 1909 року на площі міста між Спасо-Преображенським і Трьох-Анастасієвським храмами, при грошовій допомозі сина Олександра Миколайовича Терещенка, глухівчани встановили пам'ятник Миколі Терещенку. Перше рішення про встановлення пам’ятника також було прийнято 120 ювілейних років тому у березні 1904 року. Зокрема, на засіданні Глухівської міської думи було розпочато клопотання про встановлення пам’ятника М. А. Терещенку. В журналі засідань зазначено таке: «Оцінюючи заклади, які були створені Миколою Артемійовичем у Глухові, ми маємо визнати, що користь ця була й буде завжди незрівнянно великою». Завдяки родині Терещенків, передусім Миколі Артемійовичу, Глухів на початку XX ст. відродився як освітній та культурний центр свого краю. Адже до цього часу у його розвиток вони вклали понад 5 млн руб. золотом
На відкритті пам'ятника були присутні сотні містян, також прибула делегація з Києва. Пам'ятник мав вигляд кубічного п'єдесталу, в кріслі з високою спинкою, сидів зафіксований в бронзі Микола Артемійович у позі спокійної, мудрої людини. Як прийнято, пам'ятник встановлювали на віки, але вже буквально менш ніж, через десятиліття, після захоплення влади більшовиками, він був зруйнований вандалами. Зараз на основі пам'ятника, кубічного п'єдесталу, встановлений монумент пам'яті загиблим у німецько-радянській війни.
Ювілей Семена Терещенка
Другий із братів Терещенків - Семен Артемович (1839-1893) народився 185 років тому 25 травня (6 червня) 1839 року. Він навчався у Глухівському повітовому училищі. 26 жовтня 1866 року був затверджений на посаді директора Глухівського міського банку на якій пропрацював до жовтня 1870 року. З 26 вересня 1870 року обіймав посаду чиновника особливих доручень VII класу при Головному Попечителеві Імператорського Людинолюбного товариства. 24 серпня та 18 жовтня 1871 року разом з дружиною та синами був внесений до І частини родовідної книги Курської губернії.
Ювілей першого онука
У 1854 році - 170 років тому народився первісток уже в сім’ї Ніколи Артемійовича. Український підприємець, фінансист та меценат Іван Миколайович Терещенко (1854-1903) став співзасновником «Товариства буряково-цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків», яке стало лідером цукрової промисловості України та стимулювало розвиток суміжних індустрій. Одружений він був з Єлизаветою Михайлівною, донькою інтенданта Київського військового округу генерал-лейтенанта М. А. Саранчева. Іван Терещенко також чверть століття підтримував Рисувальну школу Миколи Мурашка Серед чотирьох дітей подружжя Івана та Єлизавети Терещенків найяскравішою й найнепересічнішою постаттю став найстарший син Михайло Іванович, що став відомим на посаді міністра фінансів, а згодом - іноземних справ Тимчасового уряду Росії в 1917 році.
Наприкінці ХІХ століття вже діти та онуки Артемія Терещенка розгорнули активну економічну діяльність, що дала можливість зарекомендувати себе визначними меценатами. Родина Терещенків дбала не лише про розвиток власної справи, а важливого значення надавала освіті, хоча чинного законодавства про надання та пожертвування власних коштів у тодішній Російській імперії не існувало. Тодішні благодійники власним коштом відкривали заклади освіти, передусім при власних підприємствах. Учні отримували освіту безкоштовно, вчителі мали заробітну плату, інколи безкоштовно надавалися квартири. Терещенки забезпечували своїх працівників навчанням, офіційне працевлаштування відбувалося не одразу, спочатку встановлювався випробувальний термін, після чого укладався трудовий договір.
Відкриття лікарень, притулків – так тодішня меценатська діяльність нагадує сучасне волонтерство, коли приватні особи перебирають на себе опіку над проблемами, з яким не справляється влада. Для них це була ще й честь – публічна та соціальна репутація та престиж, як відповідальність перед суспільством. Терещенки – намагалися рухати не лише економічний прогрес, а й впливати на суспільне життя через благодійні інституції. До того ж діяльність освітніх закладів – це й прагматичні цілі вирощувати свої кадри.
Терещенки долучилися до відкриття в 1874 році Глухівського учительського інституту – першого закладу вищої педагогічної освіти в України. У вересні – жовтні 2024 року виповниться 150 років з початку функціонування цього закладу.
Освячення будівлі лікарні Святої Євросинії у Глухові
Першим таким проєктом стало урочисте відкриття та освячення 145 років тому 29 червня 1879 року, в день Святих Апостолів Петра й Павла, будівлі лікарні Святої Єфросинії – названої на честь матері братів Єфросинії Григорівни Терещенко – дружини Артемія Яковича. Приміщення лікарні було зведено на землі подарованій батьком Федору Терещенку. А той в свою чергу подарував його місту Глухову. У свою чергу його старший брат Нікола Терещенко вирішив для цієї ж мети пожертвувати 10 000 рублів. Також, його дружина Єфросинія Терещенко пожертвувала ще 2 000 рублів. Означення суми повинні були внесені до Глухівського міського Громадського Банку для заснування та фінансування закладу на відсотки з цього капіталу. Утім, влітку 1875 року новий будинок згорів ущент унаслідок величезної пожежі, що знищила центральну частину міста. Практично повністю згорів весь квартал між Києво-Московської та Спаською вулицями. Будинок згорів ущент. Він був застрахований на суму 2 500 рублів. На суму 2 280 рублів, отриману від страховиків будинок, що коштував близько 10 тисяч рублів відбудувати заново було не реально. Тому, у вересні 1875 року Федір Терещенко пожертвував на будівництво нової будівлі 5 000 рублів. До літа 1877 року звели новий кам'яний будинок з коридорами вартістю близько 12-15 тисяч рублів. Решту коштів внесли Федір та Нікола Терещенки. Оснащення лікарні Федір та Нікола Терещенки так само зробили за свій рахунок. Крім того, брати Терещенки пожертвували 100 тисяч рублів. З них 40 тисяч пішли для збільшення залогових коштів для функціонування дитячого притулку, а 60 тисяч на утримання лікарні для бідних. Крім того, у «фонді» лікарні знаходилися ще 2 тисячі рублів, пожертвуваних їх матір'ю Єфросинією Григорівною. Лікарня мала 20 ліжок для надання медичної допомоги незаможним верствам населення, 12 з яких розташовувалося у відділенні тимчасово хворих, та додатково ще 5 ліжок було у відділенні хворих дітей притулку Терещенка.
На початку 1884 року брати Микола та Федір Терещенки вирішили звести родинну церкву, яка б відповідала їх тодішньому статусу. Вони звернулись до Чернігівської Духовної консисторії за дозволом на спорудження нового Трьох-Анастасіївського храму-усипальниці. Від так, консисторія переадресувало прохання, додавши проєкт побудови храму, до Чернігівського губернського правління. Автором проекту став відомий петербурзький академік архітектури Андрій Леонтійович Гун. 24 березня 1884 року «совещательное присутствие» будівельного відділу Чернігівського губернського правління затвердило проект побудови нової кам’яної церкви у Глухові і зазначило, що «он составлен по всем правилам строительного искусства и архитектуры». Проєкт затвердили губернатор князь Шаховський, губернський інженер Савицький, губернський архітектор Фесолоницький.
Перехід Глухівської жіночої гімназії у повну гімназію
Завершивши зведення величного собору Терещенки змогли більше піклуватися про інші освітні об’єкти. Плідним у цьому плані став 1894 роки. Саме 130 років тому Глухівська міська дума на засіданні 17 (29) січня 1894 року порушила клопотання про дозвіл на перехід Глухівської жіночої прогімназії у повну гімназію. 14 (2) березня 1894 року від уряду одержали дозвіл на перетворення прогімназії на повну 8-класну жіночу гімназію у Глухові за сприяння Ніколи Терещенка. Почалася реорганізація та щорічне відкриття класів. З 1894 року по волі Н. А. Терещенка розпочалося спорудження будівлі гімназії. Зокрема у лютому 1894 року Микола Артемійович виділив 100 тис. руб., з яких 40 тис. руб. спрямовувалися на спорудження цегляного приміщення для гімназії, а решта — 60 тис. руб. — до недоторканного фонду для утримання чотирьох старших класів. Уже того року прогімназія набула статусу повної жіночої гімназії.
Смреть Федора Терещенка
Також 1894 рік став і траурним у родині Терещенків. Саме 130 років тому 15 (27) червня 1894 року на 63-му році життя помер Федір Артемійович Терещенко (1832-1894) - український підприємець, меценат, колекціонер, почесний громадянин міста Києва. Похований у родовій усипальниці Терещенків у нижньому ярусі Трьох-Анастасіївської церкви Глухова. Саме в Глухові неодноразово він обіймав високі громадські посади - мирового судді, бургомістра міського магістрату. Як вище нами зазначено, опікував засновані родиною Терещенків в місті освітні заклади.
Відкриття трирічного училища в Глухові
Одним з останніх ювілейних подій в історії родини Терещенків став 1899 рік. Саме 125 років тому у Глухові було відкрито трирічне «Глухівське ремісниче училище імені таємного радника Миколи Артемійовича Терещенка». У 1898 р. Глухівська міська громада, зважаючи на значні місцеві потреби у фахівцях з початковою технічною освітою, порушила клопотання про заснування в місті ремісничого училища. Було вирішено звернутися до відомого земляка - Миколи Терещенка. Останній за умови, що половина його випускників буде направлятися працювати на цукрозаводи Терещенків, підтримав їхній почин. Він особисто звернувся до відповідних державних інстанцій з пропозицією побудувати й облаштувати власним коштом приміщення майбутнього училища. На початку 1899 року уряд дозволив відкрити зі щорічною державною субсидією у розмірі 12 тис. руб. Зі свого боку, М.А. Терещенко придбав за власний рахунок велику садибу в центрі Глухова, де впродовж трьох наступних років було побудовано великий будинок для училища. Крім класних кімнат, тут були облаштовані фізичний кабінет, столярно-модельна й слюсарно-ковальська майстерні з необхідним обладнанням та інструментом, бібліотека і магазин готових виробів учнів. Як почесний опікун цього професійно-навчального закладу, Микола Артемійович щороку робив внески, передусім на оплату навчання найбідніших вихованців та влаштування для них сніданків. Наприклад, у 1903 році доброчинець заповів училищу на зазначені цілі ще й капітал у 5 тис. руб.
Таким чином постав специфічний феномен соціальної відповідальності Терещенків у рідному місті у вигляді створення ними безплатної лікарні святої Єфросинії (1879). Згідно з тогочасною практикою, засновані філантропічні заклади діставали назви на честь своїх фундаторів. Тож у місті по черзі з’явилися ще й трикласне міське училище Федора Артемійовича Терещенка (1891) та ремісниче училище Ніколи Артемійовича Терещенка (1899 р.), вихованці яких поповнювали лави працівників цукрових заводів підприємців. Отже, меценатство й філантропія Терещенків поєднувалася з економічним прагматизмом та ефективністю професійної діяльності фахівців на підприємствах.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук. доцент, завідувач кафедри історії, правознавства та методики навчання Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
