До 85-річчя від дня народження видатного викладача Глухівського педуніверситету Володимира Мосіяшенка.

Про життя Володимира Мосіяшенка

Мосіяшенко Володимир Андрійович (26.09.1939 – 06.08.2009) – кандидат педагогічних наук, доцент (2002), декан факультету підготовки вчителів початкових класів (1972-1975, 1980 - 1981), заступник декана факультету підготовки вчителів початкових класів (1975-1980, 1981-1984, 1984-1985), заступник декана факультету дошкільного виховання (1997, 2000), доцент кафедри педагогіки (27.08.1962 - 31.08.2006), «Відмінник народної освіти Української РСР» (1986). Випускник Глухівського державного педінституту 1961 року.

Володимир Мосіяшенко народився 26 вересня 1939 року в Глухові в родині робітників. У 1957 році закінчив Глухівську середню школу № 4 і того ж року вступив на факультет педагогіки і методики початкового навчання Глухівського державного педагогічного інституту, який закінчив з відзнакою 1961 року та був призначений на посаду вихователя школи-інтернату м. Острог Рівненської обл.

У серпні 1962 року повернувся до рідного міста по почав працювати у своїй Альма-матер асистентом кафедри педагогіки і психології Глухівського педінституту. З листопада 1962 по жовтень 1964 року ніс військову службу. Після демобілізації повернувся на викладацьку роботу.

Він відразу проявив інтерес до науково-дослідної роботи. Рішенням ради інституту у жовтні 1968 р. був переведений на посаду старшого викладача. У листопаді 1969 р. та до 1 травня 1971 р. був занесений на районну Дошку пошани. У 1969-1970 рр. обирався головою МК профспілки, а з лютого 1971 р. працював секретарем комітету комсомолу інституту. У 1971-1973 рр. навчався в аспірантурі Науково-дослідного інституту педагогіки міністерства освіти УРСР без відриву від виробництва по фаху теорія педагогіки.

Радою інституту 30 червня 1972 р. був обраний деканом факультету підготовки вчителів початкових класів. 29 січня 1975 р. був призначений заступником декана цього факультету. Згідно дозволу Міністерства освіти УРСР був призначений на посаду декана факультету підготовки вчителів початкових класів з 25 березня 1980 р. по 1 липня 1981 р.

Старший викладач плідно працював, навчаючи студентів. Він керував науковою групою студентів із вивчення педагогічного минулого В. О. Сухомлинського. Під його керівництвом студенти готувалися до студентських конференцій та всеукраїнських конкурсів. Традиційно Володимир Андрійович був активним у громадському житті інституту та педфаку: вдруге два роки працював головою МК профспілки, обирався членом ради Глухівського міськвно та житлової комісії Глухівського міськвиконкому. Традиційно для того історичного періоду постійно керував комплексом усіх сільськогосподарських робіт студентів факультету та опосередковано педінституту. З 15 серпня по 25 вересня 1984 року працював на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Глухівської школи-інтернату імені М. І. Жужоми. Однак уже з 26 вересня 1984 року був призначений на посаду заступника декана педфаку. Через хворобу був звільнений з 1 листопада 1985 р.

Керівництво Глухівського педінституту, в особі, ректора Л. В. Гнатюка, секретаря партбюро М. П. Волоса та голови профкому О. І. Курка клопотали 20 жовтня 1986 р. перед міністерством освіти УРСР про нагородження Мосіяшенка В.А. значком «Відмінник народної освіти УРСР» за досягнуту успіхи в роботі, активну участь у громадському житті та в зв’язку із 30-річчям факультету підготовки вчителів початкових класів (с. 144). Станом на середину 1980-х рр. педагог працював над дисертаційною темою «Профорієнтація молодших школярів».

Традиційно видатний освітянин щороку знайомив студентів з історією факультету. До того ж брав участь в організації зустрічей з випускниками факультеті різних років. Крім створеної кімнати-музею А. С. Макаренка також обладнав аудиторію, присвячену педагогічній діяльності К. Д, Ушинського, а згодом і був оформлений в педагогічному інституті кабінет історії педагогіки.

З проголошенням незалежності України в центрі уваги викладача були питання удосконалення підготовки національних педагогічних кадрів, гуманізації навчально-виховного процесу, забезпечення національного спрямування освіти майбутніх спеціалістів школи, піднесення їх культурно-освітнього рівня, відродження духовності українського народу, формування всебічно розвиненої особистості учителя національної школи.

Почав викладати до історії педагогіки та школознавства новий курс – історія педагогічної думки та освіти України. Щорічно керував безвідривною педпрактикою студентів 1-3 курсів педфаку, а також педпрактикою студентів передвипускних та випускних курсів. З метою підвищення рівня навчально-виховного процесу впроваджував опорні схеми, творчу роботу з першоджерелами, контрольні роботи, методичні рекомендації для індивідуальної самостійної роботи, систему контрольних запитань і завдань до заліків і екзаменів, упроваджував передовий педагогічний досвід, а також викладання історико-педагогічних дисциплін у виші.

Працював Володимир Андрійович у цей час над темою дослідження: «Розвиток школим і педагогічної думки України з Х до початку ХХ ст.». Робота була пов’язана з вивченням і пошуком літературних джерел, систематизацією накопиченого матеріалу та його популяризацією через студентську аудиторію, різноманітні конференції. Багато уваги приділяв вивченню історії родинної педагогіки. Щороку виступав на звітній конференції та готував по дві студентські доповіді на звітних наукових студентських конференціях. Був співавтором нарису історії Глухівського педагогічного інституту – до 120-річчя від часу його заснування. В цей час було створено кабінет педагогічної майстерності.

У своїй діяльності викладач звертав особливу увагу на вихованні у студентів патріотичних почуттів до рідного вишу і на формуванні національної самосвідомості. Це досягалася в ході бесід «Факультет: його історія та традиції», на зустрічах викладачів і студентів із колишніми випускниками, а також студентів із учителями-випускниками інституту або з ветеранами педпраці інституту. декана факультету дошкільного виховання

З 4 липня по 1 жовтня 1997 року працював заступником декана факультету дошкільного виховання. Знову був звільнений у зв’язку із різким погіршенням стану здоров’я, але працював на посаді старшого викладача кафедри педагогіки. Керував факультетом з 1 червня 2000 року, однак з 29 серпня цього ж року був звільнений у зв’язку із різким погіршенням стану здоров’я. Натомість був призначений на посаду доцента кафедри педагогіки. У 2002/2003 н.р. працював на півставки.

За плідну наукову та викладацьку діяльність рішенням Атестаційної колегії міністерства освіти і науки України від 17 жовтня 2002 р. В. А. Мосіяшенку було присвоєне вчене звання доцента кафедри педагогіки. Станом на січень 2003 року він був автором 38 наукових праць, серед яких наукові статті, навчальні посібники «Українська етнопедагогіка» та «Історія педагогіки в особах». Входив до складу редколегії газети Глухівського державного педагогічного університету «Освітянські обрії».

Згідно поданої 30 серпня 2006 року заяви 66-річний Володимир Андрійович був звільнений з посади доцента кафедри педагогіки педагогічного університету. Помер 6 серпня 2009 року на 70-му році життя.

Нагороди:

  • Ювілейна медаль «За доблесну працю (1970 р.)
  • Медаль «За трудову доблесть»
  • Медаль «Ветеран праці» (1987 р.)
  • «Відмінник народної освіти» Міністерства освіти УРСР (1986 р.)
  • Медаль А. С. Макаренка (1988 р. – за заслуги в галузі освіти і педагогічної науки).
  • Почесна грамота міністерства освіти України.

Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber