4 березня (за новим стилем) 275 років тому Глухів святкував урочисте відновлення гетьманства в Лівобережній Україні та обрання гетьмана Кирила Розумовського. Його призначили в 1750 році, хоча на обранні він присутній не був. Як це відбувалося, читайте далі.
Підготовка до обрання гетьмана
Лише наприкінці 1749 року Колегія іноземних справ імперії надіслала до столичного Глухова Грамоту про відновлення гетьманства «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями», видану ще в 1747 році. Цей документ визначав столицею Лівобережної України місто Батурин.
Сама грамота була привезена на початку січня 1750 року до Глухова, який більше відповідав статусу столиці. Це право одержали українські старшини бунчуковий товариш Василь Андрійович Гудович і генеральний хорунжий, мемуарист Микола Данилович Ханенко.
Список козацької старшини, яка брала участь у виборах гетьмана
Вслід за ними 16 січня 1750 року до Глухова з царською жалуваною грамотою «прошение в гетманы Кирилы Григорьевича» прибув уповноважений імператриці генерал-аншеф, граф Іван Гендриков. Він звернувся до козацьких старшин з вимогою підписати «Прошення» про обрання гетьманом саме Кирила Розумовського.
Кирило Розумовський Портрет, написаний Луї Токе, 1758 рік, полотно
Урочистості
Сама елекція (урочисте обрання) відбувалася зранку 4 березня (22 лютого за старим стилем) 1750 року на головному Радному майдані столичного Глухова між Троїцьким собором (що будувався) та Миколаївською церквами.
О 10-й годині ранку пролунали гарматні залпи й гості почали збиратися до спеціально спорудженого для елекції помосту, прикрашеному гарусними штофом і червоним сукном. Головна увагу була зосереджена на почесному ескорті, що рухався з двору графа Івана Гендрикова. Секретар Колегії іноземних справ Степан Писарев у кареті віз на срібній тарелі царську грамоту. Перед нею грала українська музика і козацькі полки схиляли прапори. Дали рухалися понад двадцять бунчукових товаришів на чолі з ґенеральним хорунжим Миколою Ханенком, а Михайло Гамалія з бунчуковими товаришами несли гетьманську корогву.
уповноважений імператриці генерал аншеф, граф Іван Гендриков
Потім бунчукові товариші Маркович і Ширяй на червоній подушці несли гетьманську булаву і за нею йшли ґенеральні старшини: суддя Яким Горленко, підскарбій Михайло Скоропадський і писар Андрій Безбородько, й при них 24 бунчукові товариші. Бунчукові товариші Лизогуб і Чорнолузький на оксамитній подушці несли гетьманський бунчук. За ними далі йшов ґенеральний бунчужний Дем'ян Оболонський з бунчуковими товаришами та численною старшиною.
Андрій Безборолько учасник елекції
Далі йшли ще бунчукові товариші та несли гетьманську печатку на оксамитній подушці генеральний хорунжий Яким Горленко та полтавський полковник Андрій Горленко. Відразу за ними йшли писар генерального суду Іван Піковець з канцеляристами ґенеральної канцелярії та військового суду. Завершував ходу козацької старшини – бунчуковий товариш П. Мокрієвич, який ніс військовий прапор. А за ним йшли ще військові товариші. Наприкінці урочистої ходи їхав каретою на шість коней царський представник Іван Гендриков, оточений гренадерами і придворними лакеями.
Донесення представників генеральної старшини Генеральній військовій
Всі присутні представники на чолі з митрополитом Тимофієм Щербацьким та трьома єпископами піднялися на поміст. Не було лише майбутнього гетьмана 22-літнього графа Кирила Розумовського. На площі розташувались традиційно мирські чини та козацька старшина.
Митрополит Тимофі́й у світі Тихон Іванович Щербацький, що чолив
Елекцію почав граф Іван Гендриков, повідомивши, що імператриця підтримала ідею відновити гетьманство: «Е. И. В., по прошенію всего малороссійскаго народа, всемиловестивейше соизволяетъ быть попрежнему по всей Малой Росіи гетману и повелеваетъ избрать межъ себя изъ природныхъ своихъ людей гетмана, по малоросіским своимъ правамъ и вольностямъ, воольными голосами, для котораго избранія я съ высокомонаршей грамотою сюда, въ Малую Россію, и присланъ…»
Секретар Колегії іноземних справ Степан Писарев зачитав жалувану грамоту та повертаючись в усі сторони, спитав «Кого ви хочете собі в гетьмани?» Всі кричали єдину кандидатуру Кирила Розумовського. Потім учасники тричі підтвердили вибір гетьмана, який перебував на той час у Петербурзі. Іван Гендриков «дистанційно» привітав Кирила Розумовського з обранням гетьманом
Форма церемоніалу виборів гетьмана, використана під час виборів
На честь урочистостей з відновлення гетьманства салютували залпом із 101 гармати. Паралельно велась стрільба із рушниць. Грамоту і клейноди занесли до Миколаївської церкви, де відбулася на святочну служба Божа, відправлена високим духовенством з нагоди відновлення гетьманства. Після літургії всі гетьманські клейноди перенесли до дому Івана Гендрикова.
Скільки ж випили горілки на честь обрання гетьмана?
Полки були розпущені, а козакам «для веселощів... викотили» сотні відер горілки. В історіографії є два підходи про кількість відер. Понад 900 відер, а це майже 12 тонн горілки було передано за інформацією відомого українського історика Михайла Грушевського в його «Ілюстрованій історії України». В той же час, за інформацією історика Миколи Маркевича із села Дунаєць в його відомій праці «Історія Малоросії» козакам "викотили" 200 відер, тобто майже 2,5 тонни горілки.
Чому старшини платили гроші московитам?
Українські старшини, радіючи від поновлення гетьманства, заплатили графу Івану Гендрикову 10 тисяч. Ще по 3 тисячі карбованців було надано супроводжуючим його чиновникам.
Після обрання гетьмана старшини обрали делегатів до самої імператриці. Право поїхати до С-Петербурга з подякою отримали генеральний бунчужний Дем'ян Оболонський, ніжинський полковник Семен Кочубей, бунчуковий товариш Ілля Журман та генеральний суддя Іван Піковець.
Роль глухівчанина Юрія Шемшученка в дослідженні історії обрання гетьманів у Глухові
Символічно так співпало, що саме на день 275-ї річниці з часу обрання гетьманом Кирила Розумовського в Глухові відбувся чин прощання з відомим науковцем, правознавцем, дослідником історії нашого краю та патріотом Глухова. Поховали Юрія Сергійовича Шемшученка 4 березня 2025 року на Байковому кладовищі.
Фрагмент статті Ю. Шемшученка 2008
Коли Розумовський офіційно став гетьманом
Царський указ довелось чекати майже чотири місяці. Лише 5 червня 1750 pоку Кирила Розумовського було офіційно затверджено гетьманом Лівобережної України, а сам він прибув до Глухова знову ж таки в урочистій атмосфері в липні 1750 року.
Зображення елекції 1750 року в Глухові, згенеровані ШІ
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
