Місто майстрів, купців і центр хлібної торгівлі: як жили люди в Глухові у середині 19 століття

Надія Зайцева історикиня

30 червня 14:57

Дві великі пожежі 1748 та 1784 років назавжди змінили архітектурне обличчя Глухова. Після них місто відроджувалося фактично з попелу. У середині 19 століття вже не столичний, а провінційний Глухів продовжував розбудовуватися та розвиватися. Скільки людей жило в місті та було готелів, постоялих дворів і магазинів, які заводи тут працювали, читайте в блозі історикині Надії Зайцевої. А також дивіться архівні фото.

Що працювало в Глухові

У 1840-1850-х роках до Київських воріт прибудували бокові караульні приміщення, відремонтували кам'яний міст через річку Водотеча, спорудили приміщення повітового та парафіяльного училищ, біля Спасо-Преображенської церкви з’явилась багатоярусна дзвіниця.

Спасо-Преображенська церква з дзвіницею

У цей час у Глухові працювало 1137 ремісників, зокрема золотих і срібних справ, 218 магазинів, 14 винних підвалів, 11 постоялих дворів, два готелі. Були й заводи: свічний, миловарний, шкіряний, два воскобійних, п’ять цегельних.

Які заводи були в Глухівському повіті

У Глухівському повіті було 277 сіл, хуторів і містечок, вісім цукрових, два селітряних, спиртовий, 34 винокурних, пороховий, капсульний, чавуноливарний заводи, а також паперова фабрика. У селі Волокитине поміщик Андрій Миклашевський у 1839 році відкрив фарфоровий завод, який використовував каолін, що добували в селі Полошки на землях, власниками яких були Скоропадські. Вироби волокитинських майстрів отримали європейське визнання і конкурували навіть із саксонським фарфором.

Зразки виробів волокитинських майстрів

Глухів – центр хлібної торгівлі та ярмарків

Глухів став центром хлібної торгівлі Лівобережжя. Половину хліба закуповував Артемій Терещенко. Значна його частина йшла на винокурні. На ярмарках продавали велику кількість цукру, коноплі, солоної риби, шкір, каоліну. Крім чотирьох глухівських, ярмарки проходили в Петропавлівському монастирі, селі Дубовичі, містечках Вороніж і Ямпіль, слобідці Гамаліївка. Постоялі двори завжди були заповнені. На поштовій станції було понад 40 трійок коней. Така економічна і торгівельна активність тривала до спорудження залізниці через Курськ.

Скільки людей жило в Глухові

У місті проживало близько 10 тисяч жителів. Інтенсивно заселялась південно-західна частина міста – Солдатська слобода і село Нова Гребля. У східній частині будувались поміщики, купці, власники підприємств. Значну частину вулиці Спаської займали будинки Янпольських.

Нові будівлі в місті

У 1862 році в Глухові було 22 кам'яних і 1103 дерев’яних будинків, сім кам'яних храмів і Троїцький собор. Недалеко від Київських воріт за проєктом глухівського архітектора Гросса побудували масивну кам'яну золотоверху синагогу.

Синагога ліворуч

У 1856 році на кошти купців Бєловського та Терещенка на місці ІІ Малоросійської колегії звели одноповерхову споруду «присутственних місць» з куполоподібним парадним входом. За це з державного бюджету їм щорічно виплачували 2300 карбованців, а через 30 років ця споруда повинна була перейти у їх власність.

У 1866 році біля південного входу в сучасний сквер Шевченка встановили бронзовий пам’ятник президентові другої Малоросійської колегії генерал-фельдмаршалу Петру Рум’янцеву-Задунайському роботи італійського скульптора Жана Домініка Рашетта. Це був подарунок Глухову від чернігівського генерал-губернатора князя Сергій Голіцина.

Пам’ятник Рем’янцеву-Задунайскому