Золоті дукати гетьмана Полуботка, пожежі, що випалювали цілі квартали, лікарні й училища на гроші підприємців — у 19 столітті Глухів був зовсім іншим. Місто змінювалося на очах: з’являлися школи й гімназії, лікарні й банки, будувались нові храми та площі. Чимало з цих споруд ми бачимо й сьогодні. Яким був Глухів 150 років тому? Хто стояв за його перетвореннями і як формувалось сучасне архітектурне обличчя міста, читайте в блозі історикині Надії Зайцевої.
Хто та як керував містом у 19 столітті
Реформи 1860-1870 років принесли зміни й у наше місто. Усі жителі, що досягли 25-річного віку й сплачували податки, обирали міську думу. Виконавчим органом була міська управа, яку очолював голова міської думи. На цю посаду не можна було обирати єврея.
Судова влада стала незалежною, кримінальні справи розглядались присяжними, а для захисту підсудних вводились посади адвокатів. Судові процеси стали відкритими. У цей період суддею Глухівського повітового суду був колишній професор Харківського університету Ілля Федорович Тимковський – автор проєкт третейського суду.
Реформи сприяли розвитку підприємництва. Великим авторитетом у Глухові користувались представники нової буржуазії Терещенки.
А.Я.Терещенко
Засновник династії Артемій Якович був бургомістром Глухова протягом 1842-1845 років.
З 1851 по 1860 роки на цю посаду обирався його син Нікола Артемович, а з 1870 року він ще 12 років був міським головою.
Н.А.Терещенко
Благодійність та золото – Терещенки в Глухові
За твердженням біографів родини на благодійність у Глухові Терещенки витратили майже півтора мільйона карбованців.
Міський банк, нині тут розташовані магазини, музей історії євреїв Глухівщини
У створеному Ніколою Артемовичем міському банку знаходились його особисті кошти, на проценти від яких утримувались лікарня та дитячий притулок, роздавались подарунки бідним на Різдво і Пасху. Для таких сімей ним були побудовані на Червоній Гірці десять невеликих дерев’яних хат і один будинок на нинішній вулиці Покровській, 59 для матері солдата Миколи Вертелецького, який загинув на Кримській війні.
Будинок Терещенків, нині приміщення інституту луб’яних культур
У 1867 році (за іншими даними у 1870-х роках) Терещенки побудували для себе двоповерховий будинок. Старожили переповідали, що під час земляних робіт працівники знайшли щось дерев’яне: чи то бочку, чи двері. Їх відпустили, а коли роботи продовжились, то там уже нічого не було, а в землі зрідка знаходили золоті дукати. Тому й поширились чутки, що Терещенкам дістався скарб гетьмана Полуботка, захований перед його поїздкою в Петербург. Так це чи ні, мабуть, назавжди залишиться таємницею.
Як Глухів став містом освіти
У 1871 році Глухівське земство купило у тодішнього міського голови Ніколи Терещенка недобудовану споруду для лікарні й богодільні. Фінансові труднощі перешкодили цим планам і в 1873 році земство продало цей будинок Міністерству народної освіти для Глухівського учительського інституту, який було відкрито у 1874 році.
Приміщення Глухівського учительського інституту
Нині перший корпус ГНПУ імені Олександра Довженка
У тому ж 1871 році земська управа купила у Ніколи Терещенка ще одну споруду, у якій розмістилась чоловіча гімназія. Серед її випускників чимало видатних особистостей, які залишили помітний слід в нашій культурі. Нині це центральний корпус педуніверситету.
Чоловіча гімназія, нині центральний корпус ГНПУ імені Олександра Довженка
Навпроти чоловічої гімназії Нікола Артемович у цьому ж році побудував приміщення притулку для сиріт, заснованого його батьком. Фінансувався притулок Терещенками. Після його ліквідації тут розміщувалась поліклініка. Нині тут знову лунають дитячі голоси учнів ЗОШ №3.
Притулок для сиріт, нині ЗОШ №3
1871 рік змінив вигляд Миколаївського храму. За проєктом глухівського архітектора Гросса було прибудовано західний притвор з високою двоярусною дзвіницею, і церква набула звичного нам вигляду.
Миколаївська церква
Де торгували в Глухові
У 1873 році було ліквідовано два квартали, які відокремлювали Базарну площу від Торгової й створено велику площу, на якій розташовувались численні магазини. М’ясо та субпродукти продавали на території колишнього жіночого монастиря (нині район продуктового ринку).
Базарна площа
Хто гасив пожежі в місті
Недалеко від Київських воріт знаходився пожежний двір, команда якого складалася з 19 працівників, 16 бочок, у які запрягали коней, 28 пожежних рукавів. У різних частинах міста було встановлено чотири чани з водою.
Пожежі залишались великою проблемою. 2 липня 1875 року у другій половині дня біля міського саду і Хлібної площі виникла пожежа, яку не вдалося загасити до ранку наступного дня через сильний вітер. Вигоріла ліва сторона малого базару і площі, де стояв пам’ятник Рум’янцеву-Задунайському, ліва сторона Спаської вулиці. У 1879 році в місті відбулось 13 пожеж, дві з них через підпал.
Де лікували глухівчан
У 1879 році Нікола та Федір Терещенки в пам’ять про матір Єфросинію Григорівну побудували лікарню святої Єфросинії, у якій їхнім коштом надавали медичну допомогу працівникам підприємств, що належали Терещенкам. Працювала вона дев'ять місяців на рік і розрахована була на 20 місць.
Лікарня святої Єфросинії
Нині центр первинної медичної допомоги
Глухівська гребля
До середини 1880-х років на річці Есмань функціонувала гребля, ширина озера в районі Київських воріт доходила до 140 метрів. Біля греблі були облаштовані купальні з чистою проточною водою. Під час одного з паводків греблю прорвало і на місці озера утворився луг, який місцеві жителі стали використовувати для випасу худоби.
Анастасіївська церква
Недалеко від будинку Терещенків знаходилась Анастасіївська церква, побудована Скоропадськими. Пошкоджена пожежею 1784 року, вона була відремонтована та добудована на кошти старости цієї церкви Артемія Яковича Терещенка, якого у 1873 році поховали біля неї. Його сини вирішили побудувати новий храм і отримали дозвіл. Роботи розпочались у 1885 і були завершені в 1893 році.
Новозбудована Трьох-Анастасіївська церква поруч зі старою гетьманською Анастасіївською церквою
Автор проєкт академік архітектури із Петербургу Андрій Леонтійович Гун. Внутрішні розписи храму виконали брати Свєдомські, Верещагін та Журавльов. Нижній храм став усипальницею родини Терещенків.
З дозволу Священного Синоду в 1894-1897 років було розібрано стару Анастасіївську церкву, а на її місці з ініціативи Скоропадських у 1903-1909 роках була побудована каплиця.
Каплиця на місці гетьманської церкви біля новозбудованої Трьох-Анастасіївської
Внесок Терещенків
У 1890-1892 році поруч з чоловічою гімназією на кошти Ніколи Терещенка було споруджено пансіон для гімназистів у неоготичному стилі з церквою святого Миколая. Ініціатором будівництва був тодішній керівник гімназії Лазоренко. Там знаходились квартири інспектора, економа і сторожа, їдальня, кімнати для занять, спальня, ватерклозет.
Пансіон чоловічої гімназії, нині один з корпусів ГНПУ імені Олександра Довженка
У 1891 році на кошти Федора Артемовича Терещенка побудували міське трикласне училище, яке мало його ім’я. Там переважно вчились вихованці дитячого притулку.
Трикласне училище ім. Ф.Терещенка, нині приміщення молодших класів ЗОШ №3
У 1896 році на кошти Ніколи Терещенка було побудовано приміщення для відкритої в 1870 році жіночої гімназії. У 1903 рці начальниця гімназії С.М. фон-дер-Бріген організувала для гімназисток подорож за маршрутом Глухів-Москва-Волга-Дон-Крим-Глухів. Книгу про цю те ще дві подорожі до Києва і Криму було видано у Глухові.
Жіноча гімназія
Сучасна ЗОШ №1
Відкриття в Глухові ремісничого училища
У 1899 році на прохання міщан Глухова і при підтримці Ніколи Терещенка було відрито ремісниче училище, яке отримало його ім'я. Для його розміщення він викупив три споруди, де до цього розміщувались богодільня, лікарня і військова казарма. За проєкт архітектора Київського навчального округу Н.Ракінга вони були переобладнані під навчальний процес з кабінетами та майстернями. Велика увага в училищі приділялась формуванню практичних навичок. Випускники училища працювали машиністами, механіками, токарями, слюсарями та столярами на підприємствах Терещенків та інших власників.
Ремісниче училище імені Таємного радника Н.А.Терещенка
Сучасний вигляд корпусу агротехнічного коледжу
У 1970-х ці споруди на той час технікуму механізації та електрифікації сільського господарства були об'єднані в один корпус.
Нині агротехнічний коледж займає цілий квартал міста. А Глухів продовжував будуватися.
Стаття написана на основі робіт Валерія Бєлашова, фото з архіву Юрія Москаленка
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
