Нещодавно була 115-річниця від дня народження Олександра Томчука (1910 – 1997) — українського педагога, ветерана Другої світової війни, науковця, викладача, ректора Глухівського державного педагогічного інституту в 1954 – 1971 роках.
Олександр Томчук народився 6 грудня (23 листопада) 1910 року в селі Поляхова Теофіпольського району Кам’янець-Подільської області (нині – Теофіпольської селищної громади Хмельницького району Хмельницької області). Батьки були бідними селянами. На дитинство припала перша світова війна та особливо постійна зміна влади в ході Української революції 1917-1920 років. Вже за совєцької влади пішов до школи за 20 км від рідної домівки: із 1921 по 1928 рік навчався в Новоставецькій семирічній школі (нині - Новоставецький ліцей Теофіпольської селищної ради Хмельницького району). Після закінчення семирічки пішов у 1928 році на навчання за сотню кілометрів до Шепетівського педагогічного технікуму (нині – ВСП «Шепетівський фаховий коледж» ЗВО «Подільський державний університет».
Після закінчення технікуму в 1930 році Олександр Томчук розпочав свою трудову діяльність у рідному селі Поляхова - працював учителем, а потім директором своєї ж семирічки. Під час голодомору, з 1932 по 1934-й працював завучем школи колгоспної молоді і Райколгоспшколи.
У 1934 році 24-річний Олександр Томчук вступив до навчання до Київського педагогічного інституту імені Горького (нині – Український державний університет імені Михайла Драгоманова), повний курс якого закінчив у 1938 році, за спеціальністю «Викладач географії в середній школі». Маючи диплом з відзнакою, молодий спеціаліст був залишений працювати асистентом кафедри економічної географії в Київському педагогічному інституті. В цьому ж році вступив до аспірантури при Інституті економіки Академії Наук УРСР, яку закінчив у червні 1941 року, якраз напередодні Другої світової війни.
11 липня 1941 року Олександр Дмитрович був мобілізований до лав діючої Червоної Армії. Приймав участь у бойових діях на Південно-Західному, Сталінградському, Донському, Центральному, Першому Білоруському фронтах рядовим солдатом. В армії провадив велику виховну роботу серед особистого складу частини.
Після демобілізації з рядів Червоної Армії, в грудні 1945 року наказом заступника міністра освіти Української РСР був призначений заступником директора по навчально-науковій роботі Рівненського учительського інституту (нині - Рівненський державний гуманітарний університет), де працював до вересня 1946 року.
Наукове становлення у важкі повоєнні роки
Під час голоду 1946-1947 років його життєпис був пов’язаний з Глуховом. У вересні 36-річний О. Томчук був призначений на посаду викладача географії Глухівського учительського інституту. Правда за рік повернувся до наукової роботи – переїхав до Києва. З вересня 1947 по серпень 1949 року працював науковим співробітником та знову навчався в аспірантурі Інституту економіки АН УРСР. У 1949 році захистив кандидатську дисертацію здобув науковий ступінь кандидата економічних наук.
Отримав направлення до нещодавно приєднаної до СРСР Бесарабії - із серпня 1949 року працював на посаді заступника директора по учбовій та науковій частині Бєлгород-Дністровського (Ізмаїльського) учительського інституту (нині - Ізмаїльський державний гуманітарний університет).
У вересні 1952 року переїхав на Житомирщину - працював завідувачем кафедрою Бердичівського учительського інституту (заклад діяв до 1971 року, а потім у 1973-му на його базі розгорнуло роботу педучилище, нині - Бердичівський педагогічний фаховий коледж)
Знову Глухів – тепер назавжди
За два роки, у вересні 1954 року 43-річний Олександр Дмитрович знов був переведений до закладу вищої освіти, який був реорганізований на Глухівський державний педагогічний інститут. Восени він працював на посаді старшого викладача та завідувача кафедри.
А в грудні 1954 року Олександр Томчук був обраний ректором Глухівського державного педагогічного інституту. Цю посаду науковець обіймав до жовтня 1971 року. Довгий час – це був найдовший термін ректорства в історії ЗВО м. Глухова – 16 років 10 місяців. Рекорд перевершив (у квітні 2017 року) нинішній ректор Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Олександр Курок.
Постать Олександра Томчука
За час ректорства О. Томчука Глухівський педінститут мав лише один факультет – підготовки вчителів початкових класів. Однак він став справжньою «кузнею якісних кадрів» учителів-класоводів, які працювали й працюють досі практично в усіх школах не лише Сумщини, але й Центру та Сходу України.
Сам Олександр Дмитрович працював викладачем на кафедрі марксизму-ленінізму (з 2010 року – кафедра історії, правознавства та методики навчання). В 1967 році 56-річному вченому було присвоєне вчене звання доцента. Він брав активну участь у суспільному житті інституту, міста, району. З 1954 року постійно обирався депутатом Глухівської районної Ради депутатів, систематично виступав з лекціями і доповідями перед вчителями шкіл, студентами., населенням міста та району. Очолював постійну комісію по народній освіті Глухівської районної Ради депутатів.
Разом із дружиною виховали двох доньок та сина.
Вийшовши на пенсію ветеран війни майже рік працював ректором, а в жовтні 1971 року був переведений на посаду доцента кафедри марксизму- ленінізму Глухівського педінституту, де працював до виходу на пенсію у липні 1987 року. Помер 19 січня 1997 року на 87-му році життя.
Нагороди:
- Нагороджений 14 державними нагородами:
- значком «Відмінник народної освіти»,
- медаллю ім.. А. С. Макаренка;
- Звання Заслуженого працівника вищої школи Української РСР,
- Занесений до районної Книги Пошани,
- Грамотою міністерства освіти Української РСР,
- численними грамоти та подяками від різних керівних органів.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
яяСлідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
