До 20-річчя від дня смерті Віктора Дмитровича Симоненка (1937-2006) – українського педагога, доктора педагогічних наук, доктора економічних наук, професора, проректора по навчально-науковій роботі (1983-1985), декана факультету з підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін (1976-1983), завідувача кафедрою трудового навчання та креслення (1985-1986) Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського.

Він здійснив значний внесок у розробку проблем професійної орієнтації, трудової та економічної освіти школярів та підготовку вчителів праці, технології й підприємництва.

Походження та викладацька праця

Народився Віктор Симоненко 23 лютого 1937 р. у місті Кондопога Карело-Фінської АСРР (нині - центр Кондопазького міського поселення, місто Кандапозького району Республіки Карелія РФ) в українській родині робітників Дмитра Григоровича (1908-1971) та Олени Яківни (1912-1951). Під час Другої світової війни разом з матір’ю та братом Олексієм проживав на окупованій території у с. Семигори Богуславського району (з 2020 р. - у складі Богуславської міської громади Обухівського району) на Київщині. У 1945 р. пішов до першого класу Семигорської семирічної школи, яку закінчив з відзнакою. Коли Віктору було 14 років померла мама. У1952 році він ступив до Таращанського технікуму механізації сільського господарства (нині — Таращанський технічний та економіко-правовий фаховий коледж), який закінчив за спеціальністю механізації сільського господарства з присвоєнням кваліфікації техніка-механіка. З вересня 1956 по травень 1959-й за направленням працював майстром виробничого навчання Путивльського ремісничого училища № 6 на Сумщині. У цей час (у 1958 р.) 21-річний Віктор одружився з Галиною Анатоліївною, яка народилася 1938 року в с. Двіжки Єльського району Гомельської області. У березні 1959 року він вступив до лав КПРС. У 1959-1965 рр. Віктор Дмитрович заочно навчався за спеціальністю механізації сільського господарства («Технологія машинобудування, металоріжучі станки та інструменти») в Українському заочному політехнічному інституті (нині — Українська інженерно-педагогічна академія в м. Харкові), яку закінчив з присвоєнням кваліфікації інженера-механіка. Паралельно працював викладачем училища, яке з Путивля у травні 1959 р. було переведене до с. Ворожба на Лебединщині (нині Сумського району).

Переїхала родина Симоненків до Ворожби, коли, якраз 18 липня 1959 року народився первісток – Олександр. Спочатку два роки Віктор Дмитрович обіймав посаду викладача спецдисциплін, потім, з вересня 1961 по липень 1963 р. - заступника директора із культурно-виховної роботи, а в 1963 – 1966 р. - заступника директора з навчально-виробничої частини. У січні 1966 р. 29-річного Віктора Симоненка було призначено директором Ворожбянського сільськогосподарського профтехучилища № 6 (до 2006 р. - Професійно-технічне училище № 36). Цього ж року народилася друга дитина – донька Наталія.

Переїзд до Глухова та високі посади

У грудні 1969 р. родина переїхала до Глухова, де по вересень 1970 р. В.Д. Симоненко обіймав посаду директора Глухівського технікуму гідромеліорації та електрифікації сільського господарства ім. С. А. Ковпака (нині — ВСП Глухівський агротехнічний фаховий коледж Сумського НАУ).

У вересні 1970 р. Віктора Дмитровича призначили на посаду третього секретаря Глухівського райкому Комуністичної партії України. Наступного року він вступив до трьохрічного відділення Заочної вищої партійної школи при ЦК КПРС (нині — Російський державний соціальний університет) у Москві та здав державні екзамени з видачею диплома з відзнакою 8 червня 1974 р. У грудні 1972-го його підвищили до рівня другого секретаря Глухівського райкому Комуністичної партії України. Цього ж року він вступив до заочної аспірантури Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрового буряка (нині — Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків), де перебував до 1976 року на факультет економіки сільського господарства й працював над дисертацією: «Шляхи підвищення продуктивності праці при вирощуванні цукрових буряків».

З початку трудової діяльності Віктор Симоненко активно займався розробленням нової техніки та технологій. Беручи участь у збиранні врожаю в Казахстані, вніс раціоналізаторську пропозицію щодо вдосконалення жниварки комбайну «Сталінець-6». Це дозволило скоротити втрати зерна до двох центнерів з гектара, за що був нагороджений найвищою нагородою комсомолу Почесним знаком «Золотий колос». Потім дослідник розробив комплекс машин для стрічкової посадки картоплі. А в 1972 році за його технологією вперше в СРСР здійснено збирання цукрових буряків без витрат ручної праці на площі 13 тисяч гектар, за що Віктора Симоненка було нагороджено Орденом Трудового Червоного Прапора (1972).

Вчений був автором двох винаходів, у тому числі співавтором верстата-автомата для оброблення задирок та зміцнення поверхневого шару шестерень та литих зірочок, що дозволило підвищити продуктивність праці на цих операціях у 10 разів. Багато сил та часу молодий інженер присвятив розробленню оригінальних приладів із професійної психодіагностики.

У травні 1975 року обійняв посаду голови виконкому Глухівського районної Ради депутатів трудящих та депутатом Сумської обласної Ради депутатів трудящих.

Перехід до Глухівського педагогічного інституту: декан та проректор

30 серпня 1976 року 39-річний Віктор Симоненко з посади голови Глухівського райвиконкому перейшов до Глухівського державного педагогічного інституту ім. С. М. Сергеєва-Ценського, де обійняв посаду старшого викладача кафедри трудового навчання й креслення з окладом 145 крб. на місяць. Через тиждень 8 вересня цього ж року рішенням ради інституту був обраний на посаду декана факультету загальнотехнічних дисциплін.

19 квітня 1978 року в раді Українського науково-дослідного інституту економіки та організації сільського господарства захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Згідно рішення ради інституту був обраний на посаду в.о. доцента кафедри марксизму-ленінізму з 26 жовтня 1978 р. з окладом 250 крб. та як декану ЗТФ (35%) 87 крб. 50 коп. на місяць, всього 337 крб. 50 коп.

Як декан факультету проводить значну організаційну та виховну роботу серед студентів, викладачів та співробітників, докладає зусиль до зміцнення навчально-матеріальної бази факультету. Мав гарні організаторські здібності, активно займається науковою роботою, активно доєднався до наукових досліджень з профорієнтаційної тематики. У зв’язку із закінченням терміну обрання деканом факультету 30 серпня 1979 року був призначений завідувачем кафедри трудового навчання і креслення. А 3 вересня 1979 року радою інституту був знову обраний на посаду декана факультету підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського з 4 вересня 1979 р. У цей час він проводив лекційні, практичні і лабораторні заняття з курсів «Економіка та організація сільського господарства» та «Професійна орієнтація». Також він був науковим редактором програми «Економіка та організація сільського господарства» і «Професійна орієнтація», автором програми «Система професійно-технічної освіти в СРСР», затверджених міністерством освіти СРСР; співавтором навчального посібника для студентів педінститутів «Професійна орієнтація».

У цей час В. Симоненко почав працювати над докторською дисертацією нат тему «Підготовка кваліфікованих робітників для соціалістичного сільського господарства в системі школа-ПТУ». Їм були опубліковані у видавництві «Вища школа» навчально-методичний посібник для майстрів та учнів сільських профтехучилищ «Методика навчання учнів керівництвом трактором», «Водіння тракторів і комбайнів», а також «Методика навчання учнів праці на машино-тракторних агрегатах». Крім того, щорічно 2-5 студентів приймали участь у всесоюзних студентських наукових конференціях.

У 1980 року син Олександр закінчив Сумське вище артилерійське командне двічі Червонопрапорне училище імені М. В. Фрунзе.

Колегія ВАК СРСР 8 грудня 1981 р. (протокол № 50д17) присвоїла В.Д. Симоненку вчене звання доцента по кафедрі трудового навчання і креслення.

1 жовтня 1982 року він був звільнений з посади декана факультету, бо вступив на навчання до Криворізького державного педагогічного інституту (нині — Криворізький державний педагогічний університет), який закінчив у червні 1983 р. по спеціальності «загальнотехнічні дисципліни та праця».

22 серпня 1983 року 46-річний Віктор Дмитрович був призначений на посаду проректора з навчально-наукової роботи Глухівського державного педагогічного інституту імені С. М. Сергєєва-Ценського замість Г.С. Ковальчука, з посадовим окладом 300 крб. Наказом ректора від 22 грудня 1982 р. № 47-СТ було оголошено подяку за здійснення загального керівництва діяльністю студентів факультету підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін по створенню навчально-методичних кабінетів профорієнтації у Полошківській СШ та Ямпільській СШ № 2 та організації виставки технічної творчості. Далі, наказом міністерства освіти СРСР № 77 від 12.07.1984 р. було оголошено подяку за активну участь і плідну роботу у складі бригади Міносвіти СРСР з перевірки підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін у педагогічних інститутах Сибіру та Далекого Сходу.

У зв’язку з призначенням на посаді проректора був звільнений з 20 лютого 1984 р. з посади завідувача кафедрою трудового навчання та креслення. Обов’язки завідувача було покладено на старшого викладача Миколи Янцура.

31 жовтня 1985 року В. Симоненко наказом ректора Л. Гнатюка був звільнений з посади проректора по навчально-науковій роботі та переведений на посаду завідувача кафедри трудового навчання й креслення. Ще активніше почав працювати над докторською дисертацією, перебував у творчій відпустці, потім полишив посаду завідувача кафедрою, став доцентом кафедри трудового навчання та креслення.

За період з 1980 по 1986 рік вченим були підготовлені та видані у Москві та Києві навчальні посібники та методичні посібники «Професійна орієнтація учнів. Навчальний посібник для студентів педінститутів» (у співавторстві, 1983), «Професія промисловості. Професіонаграми» (1983), «Професія сільськогосподарського виробництва» (1984), «Завжди у дорозі» (1985), «Професійна орієнтація учнів у процесі трудового навчання» (1985).

У ці роки, окрім того, були підготовлені та видані в співавторстві програми з курсів «Економіка та організація сільськогосподарського виробництва», «Профорієнтація і методика профонтаційної роботи», «Методика професійної орієнтації», «Профдіагностика і практикум по профдіагностиці», «Організаційно-педагогічні основи діяльності навчально-методичного кабінету профонтації»; програми для шкіл: факультативних курсів «Основи вибору професії», «Основи економіки, організації планування сільського господарства». У період з 1981 по 1985 рр. Віктором Дмитровичем були проведені дослідження з тем «Нормування, облік, контроль та оплата праці школярів. Упровадження госпрозрахунку до діяльності учнівських виробничих бригад» та «Шляхи підвищення ефективності профорієнтаційної роботи з учнями».

Звільнення у Глухові та переїзд до Брянська

На початку нового навчального року 30 вересня 1987 р. В. Д. Симоненко був звільнений з посади доцента кафедри трудового навчання та креслення у зв'язку з обранням по конкурсу в інший виш.

1988 року Віктор Симоненко з родиною переїхав до колись українського міста Брянська, де він працював на індустріально-педагогічному факультеті Брянського державного педагогічного інституту. Довгі роки професор очолював найбільший у Брянському державному університеті імені академіка І. Г. Петровського факультет технології, економіки та психології та кафедру технології та підприємництва. З 2002 року обіймав посади директора соціально-економічного інституту, декана фінансово-економічного факультету цього ж університету. З 1991 по 2005 рік Віктор Дмитрович був головою спеціалізованої вченої ради з педагогічних наук. Особисто вчений підготував понад 128 кандидатів та 20 докторів педагогічних наук.

У 1992 році Віктор Симоненко очолив науковий колектив із розроблення нової освітньої галузі «Технологія».

У 1995—2015 роках під редакцією Віктора Симоненка вийшли книги з технології для 1-11 класів загальноосвітніх шкіл. Також уперше було видано підручник учнів X—XI класів «Основи технологічної культури», «Основи підприємництва», «Основи споживчої культури».

Загалом Віктором Симоненком було опубліковано понад 600 робіт, у тому числі понад 40 підручників, монографій, навчально-методичних посібників. Підсумком багаторічних досліджень вченого у галузі економіки став захист другої докторської дисертації та присудження Віктору Симоненку в 2002 році наукового ступеня доктора економічних наук. Цього ж року 65-річний професор очолив фінансово-економічний факультет у Брянському держуніверситеті.

Помер Віктор Дмитрович 27 березня 2006 року на 70-му році життя. Похований на цвинтарі Радянського району в місті Брянську.

Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України.

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp