Шістдесят років тому Глухів і Глухівщина були зовсім іншими: без світла та з нехваткою житла. Нарешті вже будували житло, школи, дитячі заклади, дороги й інженерні мережі, розвивали промисловість і сільське господарство. Водночас за фасадом нових чотириповерхівок і гучними планами «семирічки» залишалося звичайне повсякденне життя тисяч людей — із чергами за житлом, навчанням у дві зміни, роботою в колгоспах і на підприємствах, походами до кінотеатру та бібліотеки, народженням дітей у сільських родильних будинках і поступовою появою електрики в селах.
То яким насправді був Глухів та його околиці у 1966 році — що будували, де жили, де навчалися, лікувалися, відпочивали та як змінювався побут наших земляків? Спробуймо повернутися на 60 років назад.
Яким було життя глухівчан у 1966 році?
У серпні 2026 року - 60 років від часу, як 1966 року в Глухові було створено перший житловий кооператив, коли самі жителі вкладали власні кошти у зведення багатоквартирних будинків. За інформацією архітектора міста Володимира Ткаченка вартість 1 квадратного метра (кв. м.) житла складала 120 крб. (гарна зарплата працівника СРСР). Від так, для кооперативу 16-квартирний житловий будинок без підвалу обходився у 50 тис. крб. Зокрема для сім’ї, 1-кімнатна квартира (орієнтовно 18 кв. м.) коштувала 2 160 крб., а 2-кімнатна (32 кв. м.) – 3 840 крб.
За сучасними мірками Глухів 1966 року був невеликим містом, до якого саме після двох десятиліть совєцької відбудови у влади дійшли руки. У місті ще переважали одно- та двоповерхові будинки, адже до 1962 року багатоповерхової забудови фактично не було. Перші чотириповерхові будинки з’явилися саме в середині 1960-х років, а перший п’ятиповерховий будинок почали споруджувати вже у 1965 році.
Для багатьох сімей 1966 рік був часом очікування власного житла. Одночасно з державним будівництвом почали розвиватися житлово-будівельні кооперативи. Протягом 1966 року (тобто 60 років тому) в Глухові було побудовано: 32-та 36-квартирні 4-поверхівки (про що ми вже розповідали раніше), 12- та 16-квартирні житлові 2-поверхові будинки, гастроном (на стометрівці, нині – ТЦ «Стиль»), дитячий комбінат, а також головний виробничий корпус заводу агрегатних вузлів та інші новобудови.
1966 36 квартирн будинок в центрі біля автовокзалу
Житлові умови поступово поліпшувалися не лише завдяки новим будинкам. Протягом 1964–1968 років у місті прокладали промислово-міську каналізацію, а саме - 1966 року каналізаційна мережа вже з’явилася у південній частині Глухова.
Крім того на благоустрій міста було витрачено 147,1 тис крб. (тобто можна було за ці кошти побудувати майже 3 двоповерхові «хрущовки»). На радість глухівчан тоді з’явилося роздільне вуличне освітлення в центрі на площах Леніна та Володарського, а також на вулиці Радянській (нині – вул. Київська). Загалом, протягом семирічки (1959 – 1966 рр.) в Глухові було побудовано 60 будинків загальною площею 9 957 кв. м. Тобто держава для радянських громадян витратила на житло майже 1,2 млн. крб.
Все для дітей та побуту?
Для сімей із маленькими дітьми 1966-й також приніс важливу новинку. У серпні на вулиці К. Маркса(нині – вул. Інститутська) відкрили дитячий комбінат на 140 місць — садок і ясла. Тобто дедалі більше жінок, які працювали на підприємствах, в установах чи в інших сферах, отримували можливість залишати дітей у дошкільному закладі.
Змінювалася і сфера побутових послуг. У місті з’являлися нові павільйони побутового обслуговування, а в 1966 році серед новобудов були, зокрема, павільйон побутового обслуговування та автозаправна станція. Для міста, де кількість мотоциклів та автомобілів поступово збільшувалася, це було помітним елементом нової повсякденності.
Навчання, книги, кіно і відпочинок
У 1966 році освіта залишалася однією з найбільших частин повсякденного життя мешканців Глухівщини. У районі діяло 75 шкіл: 14 середніх, 33 восьмирічні та 28 початкових. Паралельно в цей час зводилося приміщення Глухівської середньої школи № 2 на 964 учня. Бо до цього вчилися школярі в дві зміни в т. ч. і в підвальному поверсі в Пансіоні Глухівської чоловічої гімназії (з 1967 року – третій корпус Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка).
У всіх школах Глухівщини навчалося 17,2 тисячі дітей. Це наші земляки, що народилися, головним чином в 1955-1959 рр., а в середніх і в післявоєнні 1949-1955 рр. Тобто, значна частина родин району щодня була пов’язана зі школою — як учні, вчителі або батьки.
Будівництво школа №2 Глухів на 964 учні 1966
Піонери Слоут школа на зльоті в Глухові 22 04 1966 р.
Культурне життя також не обмежувалося лише містом. На Глухівщині працювали два Будинки культури, кінотеатр, 41 клуб, районна та 43 сільські й селищні бібліотеки. Їхні фонди разом налічували 400 807 примірників книг. Тож бібліотека в 1966 році була одним із головних доступних джерел читання, освіти та самоосвіти для мешканців міста і сіл.
1966 Кінотеатр і парк Анастасіївська церква
У самому Глухові можливостей для дозвілля ставало більше. У травні 1966 року в міському парку встановили скульптуру О. С. Пушкіна (на щастя таки знесена в 2023 році), 21 серпня відкрили літній широкоекранний кінотеатр на 300 місць, а в листопаді — дитячо-юнацьку спортивну школу, яку могли відвідувати 200 учнів. Отже, після роботи чи навчання глухівчани могли піти до парку, на кіносеанс, а діти, що народилися вже після війни — займатися спортом.
Вибори до ВР СРСР 12.06. 1966 р
У селах культурне життя також поступово модернізувалося. У Полошках, наприклад, у червні 1966 року на залишку красивого будинку маєтку Павла Скоропадського спорудили Будинок культури на 450 місць із приміщеннями для гурткової роботи. У Сварковому, Обложках і Полошках планувалося будівництво нових двоповерхових клубів на 400 місць кожний.
1966 РДК Будинок культури Українка.
Загалом у районі діяли два Будинки культури (Шалигине та Червоне, нині – Есмань), кінотеатр, 41 клуб, районна і 43 сільські та селищні бібліотеки. Їх фонд налічував 400 807 примірників книг.
Медицина і народження дітей
Медична мережа району у 1966 році була досить розгалуженою. У самому Глухові діяли районна лікарня на 370 ліжок, дитяча лікарня, туберкульозний диспансер та дві поліклініки. У селах працювали п’ять дільничних лікарень і 52 фельдшерсько-акушерські пункти. Окремо в статистиці зазначено 20 родильних будинків. Саме в селах, майже в домашніх умовах, тоді народжували слоутчанки, дунайчанки чи кучерівчанки, а також інших сіл Глухівщини.
1966 Нова лікарня (південний фасад).
Тобто життя молодих сімей у селі суттєво відрізнялося від сучасного. Пологова допомога була значно ближчою до місця проживання: окрім лікарень, у районі існувала мережа родильних будинків та ФАПів. Саме через такі медичні пункти значна частина сільських мешканців отримувала первинну медичну допомогу.
А що було зі світлом в селах?
Електрика, як і зараз, але через війну, в селах з'являлася поступово. Якщо Глухів отримав струм від Шосткинської ТЕЦ ще 26 грудня 1964 року, то в 1965 році електрифікували лише Червоне, Вільну Слободу, Сваркове та Обложки. Тому протягом 1966 року значна частина сіл Глухівщини ще залишалася без централізованого електропостачання — до багатьох населених пунктів світло прийшло лише протягом наступних років.
Утім, модернізація поступово доходила й до сіл. Протягом 1966–1967 роках планувалося та тривало будівництво нових шкіл у Слоуті, Стариковому та Гудовому, початкової школи в Товстодубовому, дитячого садка на 100 місць у Шалигиному. Передбачалося відкриття 13 магазинів у Шалигиному та селах Ходине, Вовківці, Студенку, Жолкевщині, Кривенковому, Пустогороді, Баничах, Червоному та інших населених пунктах. У Некрасові, Перемозі та інших селах мали запрацювати їдальні, а в Шалигиному, Шевченковому та Студенку — побутові павільйони.
1966 р. табір Орлятко в с. Слоут
Зокрема, свинар-механізатор колгоспу ім. Чапаєва з с. Слоут 29-річний Петро Костюченко став Героєм Радянського Союзу – першим на Глухівщині після Другої світової війни.
Свинар Костюченко П. П.
Зустріч Герой Рад Союзу Костюченка П П з слоутчанами 16 04 66 с
В селах Глухівського району, станом на 1966 рік, функціонувало 22 підприємства, які випустили продукції на 23 528 тис. крб. У колгоспах працювало 770 тракторів, 170 зернових комбайнів та 410 вантажних автомобілів. Прибутки колгоспів за рік склали 24,4 млн. крб.
1966 Ансамблі інституту ГДПІ
1966 Ансамблі інституту ГДПІ
Таким чином, 1966 рік для Глухівщини був не лише роком будівництва нових будинків. Це був час, коли поступово змінювався сам спосіб життя людей: у місті з’являлися багатоповерхівки, кооперативне житло, каналізація, вуличне освітлення, дитячі ясла й садки, нові магазини та побутові послуги; а в селах — не всюди ще було централізоване електропостачання, але нарешті будували клуби, школи, магазини, їдальні та медичні пункти.
І водночас за всіма цими цифрами стояли цілком звичайні люди — сім’ї, які чекали на квартиру, батьки, які відводили дітей до школи чи садка, робітники заводів і будівельники, колгоспники, вчителі, медики, бібліотекарі та працівники сфери обслуговування. Саме для них Глухів 1966 року поступово ставав іншим — більш міським, упорядкованим і сучасним за мірками свого часу.
1966, як побачив ШІ Глухів.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
