У 1946 році в Глухові було організовано терапевтичне відділення Глухівської центральної районної лікарні. Воно стало одним із важливих кроків у відновленні міської та районної медицини після Другої світової війни. Сьогодні, через 80 років, важко уявити, в яких умовах працювали перші глухівські терапевти: без опалення, з вибитими війною вікнами та дровами, які медики приносили на роботу з дому.
Після війни лікарню доводилося фактично відроджувати
1946 рік був для Глухова першим повним роком після завершення війни, але мир ще зовсім не означав нормального життя. Місто та район лежали в руїнах, бракувало житла, палива, продовольства, обладнання та кваліфікованих кадрів. Не стала винятком і медицина. За даними історичного нарису «Глухівська центральна районна лікарня», у 1941–1943 роках будівлі Глухівської ЦРЛ (це, перш за все, три дерев’яні споруди, що й зараз розташовані по вул. Інститутській) та інших лікувальних закладів перебували в аварійному й напівзруйнованому стані. Саме з 1946 року розпочалося системне відновлення матеріальної бази охорони здоров’я Глухівщини.
Терапевтичне відділення Глухівської ЦРЛ, 1974 рік
Одним із перших важливих кроків стало створення терапевтичної служби. У 1946 році в Глухові організували терапевтичне відділення на 35 ліжок. Його першим завідувачем став Вадим Васильович Михайловський. Лікарями-ординаторами працювали Т. М. Болдовська, М. М. Фішкіна та Є. С. Кожемяченко.
Це були не просто перші повоєнні роки медицини — це був час, коли медичним працівникам доводилося буквально власноруч створювати умови для роботи.
Лікували у старій будівлі — без опалення
Терапевтичне відділення розташували у старій лікарняній будівлі. Війна її повністю не знищила, однак вікна були вибиті, а отвори закладені цеглою. Найбільш промовистою деталлю є опалення. Будівля його фактично не мала, тому медичні працівники самі приносили дрова з дому, коли йшли на роботу. Уявити сьогодні лікарню, де лікар чи медична сестра приходять на зміну ще й із власними дровами, непросто. Але саме так виглядала повоєнна медицина Глухова.
Первісна структура терапевтичної служби також була своєрідною:10 дорослих, 5 дитячих та 10 неврологічних ліжок. Дитячими ліжками опікувалася лікар М. С. Бурьба, а неврологічними – сам завідувач Олексій Іванович Михайленко.
Окреме дитяче відділення в місті з’явиться лише пізніше. Тому в перші повоєнні роки терапевтичне відділення фактично виконувало значно ширшу функцію, ніж випливає з його назви.
Перші повоєнні роки: лікарня, де допомагали всім
Терапевтичне відділення не було єдиною новою ланкою медичної допомоги, що формувалася в Глухові після війни. Ще 4 листопада 1945 року при поліклініці відкрили службу швидкої медичної допомоги. У перші роки її робота також була далекою від сучасних уявлень про «швидку». Фельдшери Леонова В. О., Милай П. І. та Лейбовська О. Т. ходили на виклики пішки. А вночі, з опівночі до восьмої ранку, «черговим транспортом» були кінь «дід Яша» та кобила «Галка». Лише у квітні 1955 року служба отримала перший автомобіль ГАЗ. Так поступово відновлювалася система охорони здоров’я, зруйнована війною.
У 1948 році відділення очолив Браверман
Уже через два роки після відкриття терапевтичної служби її очолила Браверман. У джерелах з історії Глухова згадується лікар Браверман як надзвичайно авторитетний терапевт.
Дослідник історії єврейської громади Глухова М. Часницький характеризував його як терапевта «від Бога». Навіть після того, як через хворобу лікар втратив можливість ходити, його привозили до лікарні на колясці, і він продовжував лікувати пацієнтів. За спогадами, Браверман був надзвичайно вимогливим до себе та водночас ніколи не підвищував голосу на підлеглих. Помер він у 1961 році. Ця історія добре показує, якою була глухівська медицина того часу: її розвиток залежав не лише від обладнання чи приміщень, а передусім від особистості лікаря.
ЕКГ та як із терапевтичних ліжок виросла окрема неврологічна служба
Упродовж наступних десятиліть терапевтична служба поступово переходила від переважно клінічних методів роботи до сучаснішої для того часу діагностики. 1959 року в Глухові було впроваджено електрокардіографію та переливання крові, а згодом — біохімічні методи дослідження.
Це був важливий етап розвитку лікарні. Електрокардіографія дала медикам можливість значно точніше виявляти захворювання серця, а лабораторна діагностика поступово ставала невід’ємною частиною лікувального процесу. Цікаво, що саме терапевтичне відділення в перші повоєнні десятиліття було своєрідним місцем концентрації різних напрямів допомоги. Зокрема, неврологічні хворі тривалий час лікувалися в його складі.
Першим невропатологом Глухівщини після війни став Олексій Іванович Михайленко — він розпочав роботу в районі у 1945 році. У 1955 році у складі терапевтичного відділення вперше виділили 5 штатних неврологічних ліжок. У 1962 році їх кількість збільшилася до 10.
Фото лікаря-невропатолога Олексія Михайленка 1966 року. Фото з книги «Глухівська центральна районна лікарня» (2020).
А вже в 1966 році при Глухівській ЦРЛ почало працювати самостійне неврологічне відділення на 30 ліжок. Його очолював О. Михайленко. Надалі кількість місць збільшувалася: у 1970 році — до 35, у 1979-му — до 40, а в 1986 році — до 50. Отже, одна з нині самостійних медичних служб Глухівщини фактично виросла з кількох ліжок, які свого часу були частиною терапевтичного відділення.
Тетяна Болдовська — 12 років на чолі терапевтичного відділення
Особливе місце в історії терапевтичної служби посідає Тетяна Михайлівна Болдовська. Вона працювала в терапевтичному відділенні ще серед перших лікарів-ординаторів, а з 1964 до 1976 року очолювала його. Таким чином, її професійний шлях фактично охопив кілька етапів розвитку повоєнної медицини Глухова — від старої, недостатньо обладнаної будівлі до нового лікарняного корпусу. Саме в цей період відбулася одна з найбільших змін у матеріальній базі лікарні.
Завідувачка відділення Тетяна Михайлівна Болдовська — перша ліворуч. Фото з книги «Глухівська центральна районна лікарня» (2020).
1966 рік: терапевтичне відділення отримало новий дім – якраз був збудований новий двоповерховий корпус лікарні. Терапевтичне відділення розмістили на його першому поверсі. Це був принципово інший рівень порівняно з повоєнною будівлею, де працівникам доводилося носити дрова з дому.
Водночас 1960-ті роки стали періодом масштабного розвитку всієї лікарняної мережі. За даними історичного нарису, протягом 1964–1966 років у Глухові були побудовані новий корпус лікарні на 120 ліжок, господарський корпус і пральня. Окремо розгорнули ЛОР-відділення та очне відділення. Таким чином, терапевтична служба розвивалася вже не ізольовано, а в рамках масштабної модернізації всієї Глухівської ЦРЛ.
Дитячі пацієнти: від терапевтичних палат до окремої лікарні
Ще одним важливим напрямом розвитку медицини стало відокремлення педіатричної допомоги. У перші повоєнні роки діти лікувалися у терапевтичному відділенні. У 1953 році для них уже було виділено дві окремі палати. А в 1956 році (тобто також ЮВІЛЕЙ – 70 років тому) в Глухові організували дитячу лікарню на 25 ліжок із поліклінічним відділенням. Її першим головним лікарем стала С. М. Кац.
Згодом дитяча служба також розширювалася: у 1963 році лікарню добудували та збільшили до 50 ліжок, а в 1978 році дитяче відділення вже мало 60 ліжок. Тож ті п’ять дитячих ліжок, які у 1946 році були частиною терапевтичного відділення, можна вважати одним із найперших етапів формування самостійної педіатричної допомоги в місті.
Медики Глухівської лікарні в 1947р
Від великої ЦРЛ до сучасної лікарні
У другій половині ХХ століття Глухівська районна лікарня продовжувала розростатися. У 1989 році було введено в дію головний п’ятиповерховий корпус ЦРЛ. У ньому розмістили, зокрема, терапевтичне, хірургічне, травматологічне, гінекологічне та неврологічне відділення, а також низку інших служб.
Масштаб лікарні наприкінці радянського періоду та в перші роки незалежності сьогодні важко уявити: до 1995 року стаціонарний фонд Глухівської ЦРЛ становив 730 ліжок, а в штаті було 218,5 лікарських та 500,5 ставок середнього медичного персоналу. Після реорганізації системи охорони здоров’я у 1996 році кількість ліжок скоротилася до 400, а в 1998 році — до 330.
Саме 1998 року терапевтичне та кардіологічне відділення об’єднали. Нове терапевтичне відділення розмістилося на другому поверсі стаціонарного корпусу й було розраховане на 60 ліжок — 50 терапевтичних та 10 кардіологічних.
Андрій Гриценко, доктор педагогічних наук, доцент, директор навчально-наукового інституту філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, член Національної спілки краєзнавців України.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
