У пошуках чоловіка – військовослужбовця 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського – вона подолала шлях, котрим щодня ідуть тисячі родин безвісти зниклих по всій Україні. І продовжує рухатися ним донині. Глухівчанка Марія Павена чекає звістку про рідну людину понад рік. Зв’язок із її чоловіком Сергієм зник 30 червня 2022 року.
За весь час пані Марія не лише не опустила руки, а й знайшла в собі сили допомагати рідним зниклих безвісти побратимів чоловіка. Тепер глухівчанка робитиме це офіційно.
Нещодавно вона обійняла посаду регіональної представниці Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Під її опікою – усі родини Сумщини, про долю чиїх близьких нічого не відомо.
Журналістка Глухів.City розпитала Марію Павену, чому представники Уповноваженого в областях – важливі, як правильно діяти та чого навпаки не можна робити, якщо рідна людина не виходить на зв’язок, як працює реєстр зниклих безвісти і навіщо він потрібен, як особиста історія впливає на роботу з іншими сім’ями.
Про посаду Уповноваженого, його представників та нову роботу
Розкажіть трохи про себе. Де ви народилися? Хто за освітою? Чим займалися до призначення на посаду?
Я народилася в Шосткинському районі, в невеликому селі Вікторове, у не дуже благополучній сім’ї. Навчалася спочатку в школі для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування в Сумах. Опісля здобувала фах технолога цукрового виробництва. Але це було не моє бажання. Так нас направляли в школі.
Мені дуже подобалося правознавство. Тому після «технікуму» обрала для себе юридичний шлях. Поїхала в Київ вступати в університет. Мала три заклади в списку, де хотіла би навчатися. Спершу побувала в податковому університеті в Ірпені. Там мене підкорила жінка, яка допомагала розбиратися з екзаменами та документами. І все. Я більше нікуди не поїхала. Там я отримала освіту юриста.
Останнім моїм місцем роботи була Березівська об’єднана територіальна громада. Я обіймала посаду директорки комунальної установи «Трудовий архів».
Посаді Уповноваженого трохи більше року. Регіональних представників призначили не так давно. Чому вони знадобилися на місцях?
Це було потрібно для того, щоби люди мали можливість потрапити на особистий прийом до представника та отримати правильний алгоритм дій, якщо хтось із їхніх рідних пропав безвісти. Представники дуже часто організовують колективні зустрічі рідних із усіх районів області, пояснюють, що їм робити і як, куди звертатися.
Це був необхідний крок, щоби рідні не змушені були їхати в Київ, а могли на місці отримати допомогу.
Пані Марія у Львові на тренінгу для регіональних представників Уповноваженого.
Як ви стали представницею Уповноваженого?
Як дружина безвісти зниклого чоловіка, я неодноразово була на зустрічах із Уповноваженим Олегом Котенком. Ми дуже багато комунікували, він розповідав як працює система, допомагав. Коли я вчергове приїхала до нього на зустріч зі списками по своїй бригаді, то сказала, що можу бути корисною для людей. Я відчувала, що маю сили робити те, що хтось не може. Мені запропонували відправити резюме.
Одного дня зателефонували та запропонували приїхати на співбесіду. Під час зустрічі пан Олег спитав, звідки я. Коли я сказала, що з Глухова, то він відповів, що вони якраз шукають представника в Сумській області. Це тоді була єдина область без нього. Так мене і призначили.
Які обов’язки та повноваження на цій посаді?
Ми маємо координувати родини – куди вони повинні звертатися, щоби всі дані їхньої рідної людини були внесені. Це і Національна поліція, і здача ДНК, і міжнародний комітет Червоного Хреста, і Національне інформаційне бюро, насамперед, і Служба безпеки України. І, звісно, Уповноважений із безвісти зниклих.
Ці всі структури вони мають пройти і заповнити анкети. Надати всю інформацію, яку мають, яку отримали від побратимів. Наприклад, що відбувалося на полі бою, що вони могли бачити. Тобто ми координуємо їхні дії і допомагаємо їм, якщо у них немає комунікації із будь-якою структурою.
Уповноважений Олег Котенко представляє Марію Павену очільнику Сумської ОВА Володимиру Артюху.
Чому ця робота важлива для вас і чим вона важлива для людей? З чим люди можуть звертатися до вас?
Робота представників та Уповноваженого важлива для сімей. Коли люди вперше стикаються з цією проблемою, то у них можуть опуститися руки від відчаю. Вони можуть взагалі нічого не робити, бо не розумітимуть, чим це може допомогти. Тому потрібно постійно пояснювати, підтримувати та говорити, що ми обов’язково знайдемо та повернемо всіх наших хлопців.
Є одна жінка, яка просто телефонує мені, хоча ніякої інформації про її сина немає. Їй просто потрібна моральна й психологічна підтримка. І хоча я не маю психологічної освіти, я живу тим самим болем, що і ця жінка. І розумію цю жінку, тому мені вдається її заспокоїти, підтримати. Ми говоримо майже щотижня.
Хто, окрім вас, працюватиме в представництві Уповноваженого в Сумах? Можливо, там будуть юристи чи психологи...
У представництві також працюватиме юрист та психолог. Це дуже необхідно, адже люди часто потребують фахової психологічної та юридичної допомоги. Команда Уповноваженого залучає міжнародних донорів, які зможуть оплатити ці посади.
Зниклі безвісти. Як допомогти в пошуках, але не нашкодити
Хто вважається «зниклими безвісти за особливих обставин»? Це ж не лише військові, а й цивільні?
Це фізичні особи, інформації про яких немає на момент подачі заяви до розшуку. Це можуть бути як військові, так і цивільні, з якими через війну рідні втратили зв’язок.
"Ми обов’язково знайдемо та повернемо всіх наших хлопців".
Як має діяти людина, якщо хтось із її рідних перестає виходити на зв’язок за особливих обставин? Окресліть правильний алгоритм.
Розкажу з досвіду, як це робила я. Насамперед я телефонувала побратимам, командирам і дізнавался, що відбулося, чому мій чоловік, наприклад, не вийшов із поля бою. Якщо він не вийшов і військкомат дає сповіщення, що людина безвісти зникла під час особливих обставин, то далі алгоритм дій для всіх однаковий.
Спочатку подаєш заяву в Нацполіцію, тебе визнають потерпілою стороною. Рідня здає ДНК. Потім треба подати заяву в Національне інформаційне бюро: або в електронній формі, або телефоном. Наступний крок – Служба безпеки України. Далі – подати всю інформацію у Міжнародний Червоний хрест і Об’єднаний центр Уповноваженого з безвісти зниклих. І Координаційний штаб, обов’язково. Ці всі структури треба пройти та надати всю можливу інформацію.
І навпаки – чого робити категорично не можна і чому? Читала, що не можна викладати фото у військовій формі та називати звання.
Розвідка ворога теж працює. Тому дуже важливо зберігати інформаційну тишу. В жодному разі не потрібно в соцмережах публікувати фото, особисті дані військового, звання, військову посаду, номер частини та інше. Адже це безпосередньо може нашкодити полоненим. І якщо людина, перебуваючи в полоні, буде замовчувати своє звання чи посаду, то ворог може дізнатися її із соцмереж.
Також рідним не потрібно публікувати своїй контактні номери чи особисту інформацію. Цю інформацію можуть використати проти полоненого. Вони можуть взяти дані та шантажувати бранця його ріднею.
Навіть у мене в бригаді були ситуації, коли рідним приходили повідомлення «якщо хочете почути свого сина, то надішліть таку суму». Загалом на такі повідомлення не треба реагувати. Їх надсилають шахраї, які заробляють на чужих стражданнях.
Чим рідні зниклих безвісти можуть допомогти пошукам? Можливо, є такі способи, якими ви користуватися не можете?
Рідні зниклих безвісти – найкращі пошуковці. Саме тому нам дуже важлива конструктивна співпраця з ними. Вони моніторять російські пабліки, знаходять фото- та відеодокази, що людина жива і перебуває у полоні. Це, мабуть, єдиний такий напрямок, чим рідні можуть бути корисні пошуковим групам. Дуже важливо, щоби зібрану інформацію вони надалі передавали у відповідні структури. Зокрема, й до колл-центру Офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
"Рідні зниклих безвісти – найкращі пошуковці".
Реєстр зниклих безвісти за особливих обставин. Чому він потрібен
У травні запрацював реєстр зниклих безвісти за особливих обставин. Що це за реєстр?
Це реєстр Міністерства внутрішніх справ України. Звідти можна отримати витяг, у якому буде вся інформація про безвісти зниклу людину на момент подачі запиту.
Цей витяг потрібен для соціального забезпечення родин. А саме для призначення виплат та отримання посвідчення родини безвісти зниклого.
Як отримати витяг?
Необхідно надіслати заяву та всі необхідні документи до Департаменту інформатизації МВС. Заяви приймаються на електронну пошту: [email protected] або ж потрібно надіслати лист на адресу Міністерства внутрішніх справ України: м. Київ, вул. Богомольця, 10.
До заяви прикріпити копії паспорта заявника та документа, який підтверджує родинні зв’язки.
Також слід додати копію паспорта чи іншого документу, який підтверджує особу розшукуваного, де чітко видно його особисті дані.
Витяг буде надіслано на вказану в заяві електронну адресу або ж на зворотну поштову адресу.
Громадяни можуть переглядати реєстр чи він закритий і більше потрібен для комунікації пошукових органів?
Реєстр закритий, адже доступ до нього має лише Міністерство внутрішніх справ та інші відповідальні структури.
«Це мої особисті Герої». Про підтримку та як це, жити пошуками
У червні в інтерв’ю Радіо.Свобода Уповноважений говорив про сім груп, які займаються пошуком тіл на лінії фронту та деокупованих територіях. І анонсував, що такі групи потрібні й, зокрема, у Сумській області. Як нині із цим ситуація?
Такі пошукові групи є, вони вже працюють у всіх деокупованих територіях, зокрема, й на Сумщині.
Чи не складно займатися цією темою, маючи особисту історію щодо цього? Якщо маєте змогу й бажання, розкажіть більше про це.
Насправді моя особиста історія і дала мені сили займатися цим питанням. Коли я тільки починала (допомагати рідним зниклих безвісти побратимів чоловіка – ред.), зверталися люди: «Допоможи, Машо, бо ти це пройшла». І так зібралося орієнтовно 300 людей.
Вони мені дають сили, мотивують. Слухаючи історії кожного, я проймаюся ними до глибини душі. Я розумію їхній відчай. Хоча ми всі різні, у кожного різний темперамент і люди по-різному ставляться до ситуації. Але я намагаюся зібрати всіх разом, щоби ми працювали в одній команді, допомагали одне одному чим можемо.
Для мене ця робота важлива, бо вона зараз важлива для країни. Я знаю, що в цей час можу бути корисною. Шлях, який я пройшла, тяжкий. Не у всіх є стільки сил, щоби його пройти.
Усі побратими мого чоловіка, мої зниклі безвісти земляки, – це мої особисті Герої, яких я буду максимально намагатися знайти і повернути додому.
"Усі побратими мого чоловіка, мої зниклі безвісти земляки, – це мої особисті Герої, яких я буду максимально намагатися знайти і повернути додому".
Як підтримати родини, рідні яких вважаються зниклими безвісти?
Якщо у когось із ваших близьких трапилася така біда, то їх треба підтримувати морально та психологічно. Бо опинитися в такій ситуації – дуже важко. У мене було так, що ти приходиш на роботу, намагаєшся бути звичайною людиною, усміхатися. Хоча душа в тебе болить. Невідомість – найболючіша. Ти не знаєш, чи жива рідна людина, чи в полоні, що з нею.
Тому, підтримка – важлива. Можливо, не кожен знає, як правильно це робити. Але хоча би не лізти в душу, якщо людина не готова до діалогу, теж буде якоюсь підтримкою. Мені спочатку хотілося більше підтримки, а потім – щоби цю тему менше чіпали. Бо це моє, це в мені.
Говорити про це мені дуже легко з людьми, які в аналогічній ситуації. Підтримка від них – найбільша. Бо ми розуміємо одне одного, нам не треба підбирати слова. Ми всі в одному човні й пливемо в одному напрямку, щоби знайти рідних, щоби вони були живі та якомога швидше повернулися додому.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
