А ви знали, що кілька століть тому в Глухові існував цех, де народжувалися гармати та церковні дзвони? Це – про Глухівський гарматний двір, в якому в 17-му та 18-му століттях кипіла робота. Саме тут виготовили відомий дзвін “Голуб” Івана Мазепи, нині вкрадений росією. Продукція цеху розходилися по всій Україні та за її межами. Проте не всі місцеві жителі знають про це історичне місце, яке колись було важливим центром людвісарного виробництва.
Де розташовувався Гарматний двір, куди поділися пам’ятки, створені в ньому, та на якому храмі в Глухові лишається єдиний дзвін, відлитий місцевими майстрами, – читайте та дивіться далі.
Де був Гарматний двір та хто там працював
Територіально гарматний двір у Глухові розташовувався за міською лікарнею. На жаль, чудові зразки гармат місцевих майстрів зараз зберігаються в музеях санкт-петербурга та москви. Однак до сьогодні хоча б відомі імена чотирьох умільців, які працювали на цьому історичному виробництві.
“Це Йосип Балашевич, його син Карп Йосипович Балашевич, Іван Гарлякевич і майстер Микола. На жаль, прізвища його не збереглося”, – перераховує дослідниця дзвонів Ірина Колтакова.
Дзвін Мазепи
Ірина Колтакова дослідила відомості про 10 дзвонів Глухівського гарматного двору. Найстаріший був відлитий у 1652 році для Михайлівської церкви в селищі Вороніж Шосткинського району.
У 1699 році Карп Балашевич відлив дзвін «Голуб» на замовлення гетьмана Івана Мазепи. На дзвоні був зображений птах миру зі складеними крилами та сам гетьман із булавою в руці. Цей дзвін був призначений для Воскресенської церкви в Батурині.
“Коли війська Меншикова наближалися до Батурина, цей дзвін, як з'ясувалося, переховали в Домницькому монастирі, неподалік міста Березна. Там він перебував тривалий час. Згодом, у 20-х роках 20-го століття, його бачили в історичному музеї Чернігова. Згадки про його перебування там зустрічалися і в 30-х роках, але під час Другої світової війни сліди дзвону загубилися, і вважалося, що він зник безвісти, – розповідає Ірина Колтакова та продовжує. – Проте, в 2013 році один із російських аспірантів, досліджуючи церкву Святого Миколая в Оренбурзі, натрапив на дзвін, який за характерними рисами, зображеннями та написами виявився саме дзвоном, відомим як «Голуб», виготовленим на замовлення Івана Мазепи”.
Куди поїхали глухівські дзвони
Але історія Глухівського Гарматного двору не закінчується на дзвоні «Голуб». У 1700 році той самий Карп Балашевич відлив дзвін для храму Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходився у тодішньому передмісті Глухова – районі Веригино.
“Фотографія цього дзвону зберігається у фондах Бібліотеки імені Вернадського. Директорка Глухівського заповідника, Ірина Мошик, надала мені це фото для публікації. На світлині можна побачити напис: «В ім'я Сина і Святого Духа зроблено цей дзвін коштом козака Глухівської сотні, Мороза». На жаль, церква, для якої був відлитий дзвін, була знищена в 30-ті роки 20-го століття, імовірно, разом із самим дзвоном, у період войовничого атеїзму”, – уточнює Ірина Семенівна.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці на Веригині
Головний дзвін на дзвіниці церкви Різдва Пресвятої Богородиці на Веригині
Також дзвони Глухівського Гарматного двору були відлиті Карпом Балашевичем для Притеченської церкви в Стародубі, а в 1737 році – для церкви міста Короб.
Гармата, відлита в Глухові в 1697 році Карпом Балашевичем
Гармата, відлита в Глухові в 1697 році Карпом Балашевичем
Де в Глухові висить дзвін із Гарматного двору
У Глухові дзвін, відлитий у гарматному дворі, можна побачити на вершині храму Трьох Анастасій.
“Цей дзвін належить до пізнішого періоду людвісарственого мистецтва, адже його було відлито у 1787 році. За оздобленням він значно скромніший, ніж дзвони, виготовлені майстрами Балашевичем та Гарлякевичем. На дзвоні є напис, який свідчить, що його було відлито не для церкви Трьох Анастасій, а для храму Різдва Пресвятої Богородиці коштом мешканця Глухова, Петра Шуби. Напис зроблений у два рядки, і навіть слово «Богородиці» частково перенесено на нижній рядок” – пояснює дослідниця.
Цей дзвін досі залишається загадковим. Пані Ірина й понині задається питанням, для якої саме церкви його створили.
“Коли я почала досліджувати, для якої ж саме церкви був відлитий цей дзвін, адже він призначався для храму Різдва Богородиці, а не для церкви Трьох Анастасій, я звернулася за порадою до наших істориків, Віктора Заїки та Юрія Коваленка. Після обговорень ми дійшли висновку, що дзвін був відлитий для церкви Різдва Богородиці Глинської пустині”, – розповідає жінка.
Саме в ті роки було освячено церкву в Глинській пустині, а в 1797 році згадувалася кам'яна дзвіниця, на якій знаходилося п'ять дзвонів.
“Однак, у 60-ті роки 20-го століття Глинська пустинь була закрита, а потім знову відкрита. Протягом цього часу вона не виконувала своїх прямих функцій як храм, а використовувалася як виправна та лікувальна установи. Частина майна цієї церкви зберігалася в Трьоханастасіївській церкві, і, можливо, саме звідти цей дзвін був встановлений на дзвіницю храму Трьох Анастасій”, – каже Ірина Колтакова.
Навіть через століття пам'ять про Глухівський Гарматний двір живе. У 2008 році до 300-річчя проголошення Глухова Гетьманською столицею Національний банк України випустив пам'ятну монету, де поруч зображені гармата та дзвін. А одна з вулиць міста, неподалік якої був цех, так і називається – Гарматна.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
