З часів славної Гетьманщини, коли Глухів був її столицею, донині дійшла не лише згадка про велич козацької держави, але й історії про незвичайних людей, які жили та творили цю епоху. Серед них особливе місце займає Анастасія Маркевич – дружина гетьмана Івана Скоропадського. Подібно іншій відомій українці Роксолані вона мала схожий вплив на свого чоловіка та його політичні рішення, як Гюррем-султан на правителя Османської імперії.
“Про цю родину говорили в народі: "Іван носить плахту, а Настя булаву", "Іван телят пасе, а Настя булаву несе". І тому зрозуміло, що такі слова досить прямо характеризують гетьманшу”, – підкреслює історикиня Надія Зайцева.
Долі Анастасії Маркевич та на 20 років старшого за неї Івана Скоропадського поєдналися орієнтовно в 1700-му році. Цей шлюб був не першим для обох. Від попереднього Анастасія мала доньку Євдокію.
“Сама Анастасія походила з єврейського роду. Її батько Марко Абрамович у Прилуках був орендарем. І звичайно, такий вдалий шлюб його доньки став для їхньої родини справжньою знахідкою”, – зазначає історикиня та додає, що підтримка Анастасії Скоропадської сприяла значному піднесенню її родини Марковичів. Її близькі отримували впливові посади та маєтності, що зміцнювало їхнє становище в суспільстві Гетьманщини.
Історикиня Надія Зайцева
“Користуючись підтримкою Анастасії, її рідний брат Андрій у 1709 році став спочатку глухівським сотником, а потім лубенським полковником. Серед відомих представників цього роду – сварківський поміщик, історик Олександр Михайлович Маркович та Микола Маркевич, дунаєцький поміщик, автор відомої праці «Історія Малоросії», історик і етнограф”.
Микола та Олександр
Анастасія Скоропадська була не лише впливовою дружиною та дбайливою родичкою. За словами дослідниці, вона активно займалася доброчинністю та громадською діяльністю. Саме її стараннями в Глухові у 1717 році звели першу версію Анастасіївської церкви. Вона опікувалася розбудовою й Гамаліївського монастиря.
“Після ув'язнення за зв'язки з Мазепою воронізького сотника Гамалія його маєтності перейшли до Івана Скоропадського, де ще з 1702 року існувала Харлампіївська церква, навколо якої поступово утворився невеликий монастир. Анастасія Скоропадська взяла цю обитель під свою опіку, і її зусиллями коштом Івана Ілліча було збудовано кам'яний храм Харлампіївський, фактично створено монастир, а на його території з'явилася ще й кам'яна церква Різдва Богородиці”, – розповідає пані Надія.
Гамаліївка, Собор Різдва Богородиці
З часом Гамаліївський монастир біля Шостки став не лише місцем молитви, але й родинною усипальницею Скоропадських. Після смерті чоловіка-гетьмана, Анастасія доклала значних зусиль, аби надати обителі гідного вигляду.
“Вона запросила відомого на той період художника Якова Глинського, який розписував собор, що добудовувався за її сприяння, і згодом написав портрети Анастасії та Івана Скоропадських”, – каже історикиня.
Іван та Анастасія Скоропадські
Окрім усього, глухівська Роксолана заснувала лікарню при Гетьманському дворі в місті. За спогадами сучасників, вона особисто лікувала та доглядала пацієнтів. Історикиня зазначає, що на утримання цієї лікарні та збудованого раніше Анастасіївського храму, тодішній правитель Петро I зробив щедрий подарунок гетьманші. Він передав у її володіння село Нова Гребля. Сьогодні це – один із мікрорайонів Глухова.
“Доброчинність Анастасії цим не обмежувалася. І в інших містах Гетьманщини вона також відкривала лікарні, організовувала богодільні, де опікувалася людьми з інвалідністю та старшого віку. Тож, у пам'яті нашого народу Анастасія Марківна залишилася в історії як людина, яка багато зробила і для власної родини, і для простих людей”, – підкреслює Надія Зайцева на завершення.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
