Велична Трьох Анастасіївська церква, що височіє в центрі Глухова, є не лише архітектурною окрасою, а й живим свідченням багатого минулого міста. Сучасна споруда – це вже третя за ліком версія будівлі. Про її непросту, але славетну історію читайте далі.
Церква за часів Скоропадської
Її історія розпочалася значно раніше, з дерев'яного храму, про який, на жаль, збереглося зовсім мало відомостей. Згодом, на цьому ж місці неподалік гетьманських палат постала вже кам'яна церква.
"Відомо лише про так звану Стару або Гетьманську Трьоханастасіївську церкву – назв у неї чимало. Цього року їй виповнилося б 308 років, якби вона збереглася донині. Ініціаторкою її будівництва, безперечно, була Анастасія Маркович", – пояснив історик Андрій Гриценко.
Будувати цю церкву почали в 1717 році в стилі бароко. За задумом Анастасії Скоропадської, вона мала бути родинною церквою. Однак швидко стала важливим духовним осередком Глухова та користувалася значною опікою дружини гетьмана.
"За часів Скоропадської церква мала потужну підтримку, зокрема й фінансову. При ній діяла богадільня та школа. За гетьманства вона вважалася однією з ключових церков міста, хоча й була меншою за розмірами, ніж тогочасна Миколаївська церква на радному майдані", – розповідає пане Андрій.
Спершу відновили, потім зруйнували
Із входженням Глухова до складу російської імперії та втратою ним статусу столиці, розпочався складний період в історії міста, що позначився й на стані церкви. Порятунок прийшов з несподіваного боку – від Артемія Терещенка, засновника відомої династії цукрозаводчиків. Його обрали бургомістром Глухівського магістрату в 1842 році, і одним з перших його пріоритетів стало відновлення престижу міста. Вже у 1845 році Артемій Терещенко став старостою Трьох-Анастасіївської церкви, що стало ключовим моментом у її відродженні.
"Він фактично відродив церкву, інвестувавши в неї, за різними даними, до 4000 рублів – величезну на той час суму. Її було відновлено, добудовано, і вона стала двоповерховою. Згодом, у 1870-х роках, коли Терещенки утвердилися як відомі промисловці та меценати, вони добудували ще приділ Святого Артемія на честь Артемія Терещенка", - розповів історик.
З часом фінансові можливості та амбіції родини Терещенків зростали, їхній статус у суспільстві міцнів. Можливо, думає історик, відреставрована та розширена стара гетьманська церква вже не відповідала їхньому новому становищу, їхньому прагненню до розмаху, який вони бачили у великих містах, таких як Київ.
"Парадоксально, але факт: наприкінці 19 – на початку 20 століття, в епоху великого піднесення для всієї Чернігівщини та значної частини України, відомі цукрозаводчики, підприємці та меценати Терещенки, які на той час вже міцно закріпилися у суспільстві, зруйнували стару гетьманську церкву. Це було тоді великим “хайпом”, як кажуть зараз", – підкреслює він.
Отримавши дозвіл Синоду, Терещенки почали руйнувати стару церкву близько 1897 року. На щастя, цей процес відбувався повільно. Про варварське знищення дізналися впливові чернігівські роди, серед яких був Петро Дорошенко – відомий шанувальник старовини та ініціатор створення краєзнавчого музею в Глухові. Він повідомив про це Павла Скоропадського, нащадка гетьманського роду, який на той час був російським офіцером, але залишався патріотом України та мав свій маєток у Полошках. Скоропадський вступив у конфлікт з Терещенками, вимагаючи припинити руйнування.
"Їхній конфлікт завершився компромісом за наполяганням Скоропадського: на залишках вівтаря центральної частини старої Анастасіївської церкви вони погодилися звести хоча б невелику каплицю чи міні-храм. Таким чином, до 1909 року постала ця Анастасіївська каплиця. Вона була меншою за гетьманську церкву, але являла собою гідний компромісний варіант. До того ж, вона вирізнялася своєю охайністю та вишуканістю. Попри початок ХХ століття, зведена за кресленнями Сластіона, вона зберігала стильові ознаки бароко", – розповідає Андрій Гриценко.
З газової камери до музею атеїзму
З приходом радянської влади, яка розпочала активну боротьбу з релігією, історія цієї каплиці швидко завершилася.
"Наприклад, у передвоєнний період Анастасіївська каплиця використовувалася для доволі специфічних цілей – тренувань з хімічного захисту. У ній імітували газову атаку отруйними речовинами. Молодь, майбутні військові, готуючись до війни, заходили туди в протигазах і відпрацьовували дії в таких умовах протягом певного часу. Тобто, таким чином каплиця фактично руйнувалася зсередини, – пояснює історик та додає. – Радянська влада загалом нещадно ставилася до церков, і ця каплиця не стала винятком: її навмисно пошкоджували, і фактично наприкінці 50-х років вона прийшла в повну непридатність. На початку 60-х років її остаточно розібрали".
Однак, велична церква у неовізантійському стилі, добре знайома сучасним мешканцям Глухова, змогла пережити цей складний період і зберегтися до наших днів. Взагалі її будівництво розпочалося ще в XIX столітті.
"Нинішня Трьох-Анастасіївська церква була спроєктована відомим архітектором Андрієм Гунном у 1884 році, а вже наступного, 1885-го, розпочалося її зведення, тобто 140 років тому. Будівництво тривало до 1893 року", – каже пане Андрій та зазначає, що свій первісний вигляд, зокрема внутрішній розпис, церква зберегла майже незмінним до сьогодні. Однак, Друга світова війна не оминула її стороною, завдавши певних руйнувань.
"У серпні 1943 року, коли німецькі війська вже відступали з Глухова, місто протягом кількох днів зазнавало жорстоких бомбардувань. Існують різні гіпотези та спогади, але беззаперечним є факт руйнування верхнього купола. На фотографіях видно пошкодження і сусідніх, менших куполів. Після відновлення вони набули дещо іншої форми, і, що цікаво, на православний храм було встановлено католицький хрест. Це зробив Радянський Союз”.
Не менш складним для храму став і період радянської влади, яка проводила політику боротьби з релігією. Наприкінці 1920-х років, у період активної антирелігійної кампанії, Трьох-Анастасіївська церква стала своєрідним схроном церковного майна з інших храмів Глухова та околиць, які руйнувалися або перетворювалися на господарські приміщення. Саме перетворення церкви на музей атеїзму врятувало її від повного знищення та сприяло збереженню її внутрішнього оздоблення.
"Повноцінні богослужіння тут відновилися під час німецької окупації в роки Другої світової війни. У такому статусі церква функціонувала фактично до кінця 80-х років, коли було відновлено повноцінну службу, особливо на честь тисячоліття хрещення Русі в Києві. А на місці втраченої каплиці настоятелем цього храму було зведено ту каплицю, яку ми бачимо назараз", – розповідає Андрій Гриценко.
Родинний склеп Терещенків
Окрім свого величного зовнішнього вигляду, Трьох-Анастасіївська церква виконувала ще одну важливу функцію – слугувала родинною усипальницею для славетного роду Терещенків. У нижньому храмі знаходили спокій представники цієї родини. Наприкінці 1920-х років, під час кампанії вилучення церковних цінностей, існувала серйозна загроза осквернення та пограбування цих поховань радянською владою. Довгий час вважалося, що усипальницю було розкрито та розграбовано.
“Проте, завдяки безпосереднім дослідженням відомого глухівського історика, краєзнавця та археолога Юрія Коваленка, було встановлено, що, на щастя, радянська влада чи то побоялася, чи то завдяки Божому провидінню не пограбувала поховання, і вони дійшли до нас у первісному вигляді. Ці поховання були знову освячені у 2002-2003 роках за присутності нащадків роду Терещенків, які змогли доторкнутися до цієї святині", – підсумовує історик.
У 2007 році, коли в Україні проводилася масштабна акція "Сім чудес України", подібне голосування відбувалося і на рівні Сумської області. За результатами опитування експертів та громадської думки, Трьох-Анастасіївську церкву визнали одним із семи чудес Сумщини, посівши почесне шосте місце. Вона стала єдиною пам'яткою Глухівщини, яка увійшла до цього престижного списку найкращих історичних та архітектурних об'єктів області.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
