Уявіть ранок без месенджерів, батьківських чатів та навіть радіоповідомлень. За вікном лютий мороз, шибки розмальовані інеєм, а вам треба зрозуміти: збирати портфель чи залишатися вдома? У минулому столітті мешканці Глухова мали свій унікальний «сайт» та «ретранслятор» — Водогінну вежу. Саме вона була головним джерелом новин для сотень школярів.
Сигнал про великий мороз
До 1960-х років Водогінна вежа слугувала пожежною каланчею, де цілодобово чергували вартові. Проте взимку у пожежників додавалося ще одне важливе завдання — інформувати місто про погоду.
«Вежа працювала як своєрідний ретранслятор інформації — такий собі тогочасний аналог засобів масової комунікації. Пожежники, крім спостереження за безпекою, відстежували температуру разом із метеорологічною службою. І коли вона опускалася нижче за –21°C, вони давали місту особливий сигнал», — пояснює історик Андрій Гриценко.
Головним орієнтиром для дітей був білий прапор. Його розміщували на вежі щойно морози ставали небезпечними для походів до школи. Оскільки висотної житлової забудови тоді не було, споруду було видно майже з кожного куточка Глухова.
«Старожили згадують, як маленькими дітьми вони з надією виглядали вежу, щоби перевірити: чи не з’явився там білий прапор? Якщо він майорів — це означало, що уроки скасовано. Можна було перечекати пік холоду вдома, а вже через годину-дві, коли трохи теплішало, бігти на вулицю гратися в сніжки чи кататися на санках», — розповідає історик.
Архівне фото. Згенеровано за допомогою ШІ
Сигнал вивішували так, щоб його було помітно з усіх боків, особливо з північної сторони, де жило найбільше містян.
Окрім прапора, на вежі до початку 60-х років височів флюгер для визначення напрямку вітру. Згодом епоха візуальних сповіщень минула — на зміну пожежному посту прийшов телевізійний ретранслятор.
Більше про історію вежі можна почитати в матеріалі: «Є в Парижі, Пізі та Глухові: історія найвищої споруди міста – Водогінної вежі».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
