У Глухові, на відміну від сусідньої Шостки, немає дев’ятиповерхівок. Однак є споруда, висоту якої можна порівняти з тринадцятиповерховим будинком. Це – Водогінна вежа. Колись навіть вулиця поряд із нею називалася Високою.
Почали зводити Башту водогону в місті в 1925 році. Тодішнє джерело водопостачання застаріло, тож вирішили будувати нову систему.
“На той час під тиском вода розповсюджувалася на шість із половиною кілометрів у куточки центру Глухова саме завдяки високій споруді”, – каже історик Андрій Гриценко.
Він зазначає, що існують дві версії щодо дати початку будівництва вежі. Першу, де вказано 1929 рік, історик вважає помилковою. Більш обґрунтованим називає 1928 рік і додає, що після основних робіт могли тривати добудови окремих елементів.
Бригади будівельників башти (1928 рік)
Висота вежі – 41 метр. У ній є металевий бак зі стінками товщиною в сантиметр. Його змонтували першим, а вже потім довкола зводили саму башту. На верхівці вежі спорудили оглядовий майданчик, куди раніше підіймалися гвинтовими сходами.
"Сходи йдуть і довкола бака, і всередині нього. Остання ділянка підйому на саму висоту якраз проходить усередині бака, і це, напевно, найбільш бентежний відрізок маршруту – оцих 186 сходинок. Сам бак має висоту 36 метрів, а загальна висота башти – 41 метр. Об'єм бака становить 360 кубічних метрів води", – підкреслює пан Андрій.
Експозиція у вежі до повномасштабної війни
Гвинтові сходи
Історик каже, що за підрахунками, якщо наповнити бак, то можна було забезпечити місто водою на три доби. Нині свою функцію вежа не виконує, а є пам'яткою архітектури місцевого значення. Однією з нагальних її проблем є зовнішній вигляд.
"Активно вона реконструювалася останній раз у 2007 році, коли держава виділила значні кошти. Після цього фінансування припинилося, і в умовах фінансової скрути, очевидно, найближчим часом на відновлення чекати не доведеться".
Протягом майже сторічного існування вежа виконувала різні функції. Відразу після будівництва з неї пожежники оглядали територію, а наприкінці 20-го століття там намагалися розмістити телеобладнання. Був у історії башти й епізод із вогнем.
"Між оглядовим майданчиком та виходом наверх сталося невелике загоряння, яке, втім, швидко ліквідували. Пам'ятаю, незадовго до того в 2019 році горів Нотр-Дам де Парі в Парижі, і багато хто з глухівчан казав, що це недобрий знак для міста", – пригадує історик.
Нині вхід у вежу – зачинений, а оглядовий майданчик – не працює. Спогади про краєвиди з Башти водогону бережуть глухівчани та гості міста, які ще встигли побувати на її висоті.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
