Мешканці Глухова вже майже місяць живуть під постійним страхом обстрілів. Щодня сигнал тривоги змушує хапатися за телефони, перевіряти, куди летять КАБи, і шукати укриття. Як жителі міста оговтуються після чергового обстрілу та що кажуть, далі в репортажі.
Хвилини на порятунок
«Знаєте, вже як три години — одразу дивишся телефон, бо щось десь може летіти. Завдяки цим телефонам ми лише й рятуємося. Це триває постійно, майже місяць. Як тільки сигнал тривоги — одразу перевіряєш, чи не летить щось: Есмань, Пустогород… і нас добре «дістають», — розповідає жителька Глухова Ніна Будзак.
Жінка каже, що життя міста тепер підпорядковане розкладу обстрілів. Останній місяць ворожий терор став щоденним. Навіть коротка зустріч із сусідками на лавці не обходиться без постійного моніторингу новин. Понеділок, 30 березня, не став виключенням: о третій годині дня стрічки моніторингових каналів спершу «червоніли» через загрозу для Есманьської громади, а за мить з’явилося попередження: КАБи летять на Глухів.
«У вас є лише дві хвилини. Ми щойно забігли у під’їзд, тільки двері зачинилися. І були страшні удари, просто жахливі. Ми з Танюшкою падали на сходинки, і на нас летіли уламки скла. З дверей було видно, як полум’я йшло на той будинок», — пригадує вона.
Цей мікрорайон уже неодноразово ставав мішенню для російських ударів, але вчорашній обстріл місцеві називають найстрашнішим.
«Коли ми вийшли, усе було в склі, повний погром, ніде було стати. Ми були просто шоковані, у стресі. Я їх уже багато чула, і раніше в мене вікна вилітали — але цього разу був удар неймовірної сили: два КАБи. Це було просто жахливо».
Під удар потрапила і квартира подруги Ніни, Надії Курятнікової, яка живе на п’ятому поверсі. Коли пил після вибухів осів, вона побачила понівечений під’їзд та свою лоджію.
«Коли зайшли у під’їзд, там теж усі вікна побиті, усе засипано склом. У кімнату зайшли — і там на балконі скло. Все. Відро в руки, віник в руки — і починати прибирати. У мене в квартирі вікна цілі, постраждали лише лоджії. Дві лоджії: одна на той бік, друга на цей. А вікна, слава Богу, цілі», — каже Надія.
Як би не було, треба жити далі
Сьогодні біля пошкоджених будинків тихо. Рятувальні служби завершили першочергові роботи, а мешканці залишилися наодинці зі своїм горем. Тетяна Бєлікова прибирає на грядці. Замість сухої трави жінка вибирає з-поміж перших квітів уламки ворожого заліза та гостре скло.
«Як би там не було, весна прийшла знову, і ми намагаємося жити далі. А в зв’язку з цим, так би мовити, треба прибрати все це скло», — пояснює Тетяна.
У момент вибуху вона з чоловіком була на роботі. Коли дізналися, що влучили саме в їхній район, кинули все і помчали додому. Побачене шокувало: їхній дім, який уже неодноразово «латав рани» після попередніх атак, знову опинився в епіцентрі.
«Було страшно через велику кількість людей — всі були в шоці. Найбільше постраждали ті, де був епіцентр удару. Наш будинок вже раніше постраждав з одного боку, а цього разу трохи постраждав з іншого», — каже жінка.
Вона додає, що родина живе у стані постійної небезпеки.
«КАБи знову прилетіли з тієї ж сторони. Будинок постійно в шоковому стані — не лише наша квартира, а й усі інші. Практично ніхто не жив у нашому будинку: всі виїхали, залишилося лише п’ять квартир, де люди реально мешкали. А зараз, коли люди почали повертатися, знову сталося те саме».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
